У відкритому доступі. Які таємниці сумчанам розкриють держреєстри

Декларації чиновників, податкові борги підприємств, судові рішення та навіть оцінки власних дітей – лише невелика частка того, що можуть отримати українці за допомогою комп’ютера та Інтернету

 

Cучасні технології дозволили перевести деякі адміністративні послуги у режим онлайн. Це неймовірно спрощує життя сучасним активним людям, чиє життя стрімке й швидкоплинне. Записати дитину в садочок, призначити прийом у лікаря, попередити шахрайство, сплатити штраф, подати документи для оформлення субсидії – усі ці справи тепер можна зробити вдома, на роботі чи в дорозі. Варто лише мати під рукою смартфон, комп’ютер та доступ до мережі Інтренет.

Допомагають електронні дані боротися і з більш глобальними проблемами. Незаконне будівництво, хабарництво, несплата податків і навіть кримінальні зв’язки – це ганебні явища, недопустимі для у сучасній правовій державі. Вони не лише негативно відображаються на іміджі країни, а й виводять мільйони і мільярди гривень на офшорні рахунки та в кишені корупціонерів. Та оскільки система правоохоронних органів в Україні наразі переживає непрості часи і вказані явища частенько проникають і в її органи, пильнувати має суспільство. В поміч активістам, журналістам та небайдужим громадянам державні реєстри та сервіси відкритих даних про компанії, громадські організації, ФОПи і тд.

Українцям доступні 50 тисяч наборів відкритих даних з різних сфер

З рештою, той, хто володіє інформацією – володіє світом. Ця приказка актуальна й нині, тому у цьому матеріалі мова піде про найпопулярніші сервіси і платформи відкритих даних, які можуть знадобитися кожному. А також про те те, як і для чого вони створювались.

Як відкривалися дані
Переламним моментом в процесі відкриття державної інформації для широкого кола громадян став 2011 рік. Верховна Рада України приймає закон “Про доступ до публічної інформації”, в якому йшлося про можливість безкоштовного отримання публічної інформації за запитом до державного органу. “Доступ до публічної інформації відповідно до цього Закону здійснюється на принципах: 1) прозорості та відкритості діяльності суб’єктів владних повноважень; 2) вільного отримання, поширення та будь-якого іншого використання інформації, що була надана або оприлюднена відповідно до цього Закону, крім обмежень, встановлених законом; 3) рівноправності, незалежно від ознак раси, політичних, релігійних та інших переконань, статі, етнічного та соціального походження, майнового стану, місця проживання, мовних або інших ознак”, – говориться у статті 4 цього закону.

Можливість отримувати інформацію через запити відкрило для громадян нові можливості. Однак, процедура отримання даних таким шляхом займає досить багато часу. Адже, у відповідності до закону, відповідь на запит державні органи можуть надавати до 5 робочих днів, а в окремих випадках до 20 днів. До того ж частенько розпорядники інформації надають просто відписки, що не містять значущої інформації. Та й далеко не всі люди достатньо обізнані з тим, куди саме треба направити запит, аби отримати необхідну інформацію.

Аби спростити користування даними, що знаходяться у розпорядженні державних органів, у 2015 році група волонтерів громадської організації SocialBoost започаткували 1991 Open Data Incubator. Це платформа, котра дозволила знайти фінансування понад 20 стартапам, пов’язаним з державними даними. Одним з найвідоміших сьогодні є єдиний портал відкритих даних data.gov.ua. Саме на його основі створено більшість реєстрів, наборів відкритих даних.

Про те, чому виникла необхідність відкривати дані, та які перешкоди повстають на цьому шляху розповів ідеолог та співзасновник 1991 Open Data Incubator Денис ГУРСЬКИЙ.

r: Пане, Денисе, ви э одним з ідеологів, співзасновників платформи відкритих даних в Україні. Розкажіть трохи про те, як усе починалося, як з’явилося усвідомлення того, що дані треба відкривати?
Д.Г.: Ми робили велику кількість хакатонів для розробників. І саме через це прийшли до того, що українським розробникам для того, щоб робити свої веб-сайти чи мобільні аплікації (додатки) для України, потрібні місцеві відкриті дані. Про транспорт, про лікарні, про енергетику, про будь-що. І ці дані, на жаль, знаходяться на боці державного сектору, з ними неможливо працювати. До того ж вони всі знаходяться в якомусь неструктурованому вигляді.

Звичайно, у цьому процесі є й інший бік. Це антикорупція, це відкритість інформації і підзвітність чиновників. Але з іншого боку, тут є й економічна “додана вартість”, тому що ці проекти, які використовують відкриті дані, можуть бути прибутковими. Вони успішно роблять сервіси для громадян, для бізнесів. Ми заходили з цього боку.

Понад 140 стартапів про відкриті дані залучили більше 1 млн доларів в українську економіку

Був створений портал відкритих даних data.gov.ua, який зараз використовується урядом. Ми їм безкоштовно передали цю разробку. А також брали участь у розробці закону про відкриті дані.

r: Напевно ж, без труднощів не обійшлося. Розкажіть, які перешкоди виникали у вас на шляху розкриття даних
Д.Г.: Вони продовжують виникати й досі. Навіть, незважаючи на те, що є Постанова про відкриті дані № 835 і там чітко зазначено, які дані, які державні органи мають відкривати, деякі з цих даних залишаються закритими. Але прогресс точно є. Якщо поглянути на Портал відкритих даних data.gov.ua. там є понад 50 тисяч наборів відкритих даних. І це дуже гарний результат за ці 2 роки, які реформа працює в Україні.

r: А з чим пов’язаний цей спротив, який здійснюється з боку держави?
Д.Г.: Тут дуже просто. Є технічні обмеження. Деякі державні органи не мають технічної можливості опублікувати дані в автоматичному режимі. У них просто інформаційні системи дуже старі, і вони не можуть експортувати дані. З іншого боку, є корупційні проблеми. Тобто деякі дані, банально, продаються і тому ніхто не хоче їх просто відкрити і роздавати безкоштовно. А іноді це просто бюрократія і небажання відкривати дані. Тому що відповідальність за невідкриття даних, згідно з законом, є мінімальною. Там адміністративні штрафи виключно. Дуже складно тиск якийсь чинити на державні органи.

r: І все ж багато даних з’явилися у відкритому доступі. Які можливості це відкриває для України?
ДГ: Є дуже багато даних, які можна подивитися прямо на порталі і якось їх візуалізувати. Це і економічні показники, і бюджет. Навіть той самий основний реєстр юридичних осіб можна подивитися. Прослідкувати власників та бенефіціарів. З’явилося багато цікавих сервісів. Наприклад, OpenDataBot, який дозволяє дивитись власників юридичних осіб. Це і Штрафи.ua, який дозволяє сплачувати штрафи поліції прямо в мобільному додатку. Є сервіси внутрішнього користування, які аналізують великі дані у закупівлях і там, де чиновники не можуть проаналізувати велику кількість інформації. Є автоматичні системи, які здійснюють скоринг. Це так, як у банку здійснюється оцінка платоспроможності при оформленні кредитів. Так само в автоматичному режимі проводиться аналіз державних закупівель і встановлюється потенційність корупційних ризиків. Це все тисячі сервісів. І щороку їх кількість збільшується.

Отже, кількість відкритих даних та можливості, які вони відкривають, дуже багато. Мабуть, щоб описати хоча б половину з них, доведеться видати не одну газету. Ми вирішили зосередитися на тих, що можуть знадобитися у повсякденному житті, а також тих, котрі дозволяють відшукувати корупційні схеми у владних структурах

Реєстр нерухомості
А точніше Реєстр речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень. Цей реєстр дає можливість дізнатися, хто є власником нерухомого майна – квартири, будинку чи земельної ділянки. Постанова про ведення цього реєстру була підтримана Верховною Радою ще у 2011 році. Та у відкритому доступі дані реєстру з’явилися у 2015.

Сервіс дозволяє перевірити справжність документів, що підтверджують право власності на нерухомість, подати документи на реєстрацію речових прав на будівлю, квартиру чи землю або, дізнатися чи застосовані обтяження щодо об’єкта нерухомості.

Ці функції дозволяють застрахуватися від шахрайства під час купівлі чи взяття в оренду об’єкта нерухомості. Тобто, купуючи квартиру чи дім, можна перевірити,чи справді продавець є їх власником. Крім того, у глобальному розумінні відкриття реєстру дозволяє відслідковувати корупційні складові. Тобто реєстр дозволяє дізнатися про нерухомість, що є у власності чиновників або їхніх найближчих родичів, та співставити дані з тими, що вказані у декларації.

Єдиним недоліком користування цим реєстром є те, що отримання довідки в ньому – платне. Вартість послуги складає 20 грн. Сплатити її можна за допомогою будь-якої платіжної картки.

Публічна кадастрова карта
Це державний реєстр, який дозволяє отримати максимум інформації про земельні ділянки, навіть якщо ми не знаємо, хто є її власником. Цей інструмент може допомогти журналістам та громадським активістам, котрі працюють у сфері незаконного будівництва.

Користування сервісом є безкоштовним. Єдине, що попросить від вас система, – авторизація. Її можна пройти за допомогою Електронного цифрового підпису (ЕЦП) або через BankID. Другий спосіб є, безумовно, простішим, для нього вам потрібно лише мати карту “ПриватБанку” чи “Ощадбанку”. Авторизація займає декілька секунд. Покрокові підказки дозволяють це зробити без особливих труднощів.

Якщо відомий кадастровий номер ділянки, можна ввести його у верхній частині екрану. Якщо такої інформації немає, то можна скористатися Google картою, яка пов’язана з реєстром, та знайти ділянку по геолокації чи адресі.

Реєстр дозволяє дізнатися, у приватній чи комунальній власності знаходиться земельна ділянка, яке її цільове призначення відповідно до плану зонування територій, розміри земельної ділянки, оформлене право оренди на неї, тощо. За додаткову плату (приблизно 75 грн.), можна також отримати довідку про те, хто є власником земельної ділянки, якщо вона перейшла у приватну власність. Також можна дізнатися, як саме земля перейшла до приватного власника.

Реєстр авто
Ще один інструмент, що дозволяє отримати інформацію про реєстрацію транспортних засобів, перевірити реєстраційні операції, що здійснювалися з авто, попередити шахрайство – це Єдиний реєстр автотранспортних засобів, який оприлюднили в МВС.

Аби скористатися інформацією з реєстра, необхідно пройти реєстрацію через ЕЦП або BankID.

Наступним кроком необхідно сформувати запит. Для цього система запропонує заповнити невелику форму. Вже за 10 хвилин можна отримати відповідь на телефон чи е-мейл, вказаний у запиті.

Базові характеристики авто, як то марка, модель, об’єм двигуна та дата державної реєстрації, надається безкоштовно. За розширену характеристику, що включає колір авта, тип палива, кількість власників, участь у ДТП, проходження техогляду, доведеться сплатити 45 грн. за електронну відповідь і 60 – за паперову.

Реєстр автотранспортних засобів може допомогти попередити шахрайство при купівлі автомобіля, зорієнтуватися в тенденція авторинку, розслідувати злочини, повёязані з використанням автотранспортних засобів.

Електронні реєстри та сервіси на їхній основі допомагають спростити життя українцям. Але є ще одна мета цих розробок, більш глобальна. Це подолання корупції. Прозорість державних закупівель, підзвітність чиновників та їх зв’язки – такі цілі ставлять перед собою розробники цих сервісів.

Опен Дата Бот
Opendatabot — сервіс моніторингу реєстраційних даних українських компаній та судового реєстру для захисту від рейдерських захоплень і контролю контрагентів. Він був розроблений тим же 1991 Open Data Incubator. Бот працює у найпопулярніших месенджерах і дозволяє швидко отримати базову інформацію про людину чи компанію. Достатньо надіслати йому повідомлення з Прізвищем, ім’ям та по батькові особи чи назву або ЄРДПОУ компанії. У відповідь чат-бот надсилає інформацію про керівників та власників підприємств, судові справи та рішення судів відносно людини чи компанії.

Процедура займає кілька секунд і дозволяє перевірити свого контрагента перед укладенням угоди.

Реєстр національних публічних діячів
Цікава знахідка для тих, хто відслідковує біографію та зв’язки українських політиків та публічних діячів. “Інформація, викладена в Реєстрі, ґрунтується на доказах, зібраних “Центром протидії корупції” із публічно доступних достовірних джерел”, – говорится на сайте проекта. Достовірними джерелами при цьому вважаються відповіді організацій на інформаційні запити, відео- та фоторепортажі з подій та заходів, дані, оприлюднені державними органами.

Сайт дозволяє отримати інформацію про публічного діяча, його родину, статки та фінансові зобов’язання. При цьому він не вимагає будь-якої авторизації. Щоб отримати дані, достатньо в рядку пошуку ввести прізвище, ім’я та по батькові особи, про особу.

ProZorro
Це, напевно, один з найпопулярніших ресурсів, про який часто згадують ЗМІ. І не даремно. Він допомагає відслідковувати державні закупівлі на предмет корупційних ризиків. ProZorro – це портал відкритих даних, який пропонує доступ до всієї інформації з центральної бази даних про електронні тендерні торги, що були оголошені з 31 липня 2016 року. “Метою команди ProZorro є підтримка здорової екосистеми публічних закупівель, рухаючись до втримання прозорості, підвищення конкуренції, побудови професійності, розвитку та експорту філософії за кордон”, – сказано на порталі.

Сайт дозволяє здійснювати пошук закупівель, що проводяться органами державної влади та місцевого самоврядування. Пошук здійснюється з назвою замовника або за назвою самої закупівлі. Наприклад, “Сумська міська рада” чи “Будівництво скейтпарку в міському парку ім. Кожедуба”. Сервіс дозволяє переглядати умови тендеру, його учасників, а також укладені договори з переможцями.

Щоправда, чиновники навчилися маніпулювати з проведенням тендерів. Про найпопулярніші способи маніпуляцій з ProZorro ми розкажемо в одному з наступних номерів.

Прогресс є!
Навіть враховуючи спротив з боку державних структур, технічну неготовність деяких інститутів влади до оприлюднення відкритих даних, українським волонтерам та розробникам вдалося досягти значних позитивних результатів. І мова йде не лише про зниження рівня корупції. Є в цьому і виключно економічна вигода. Ось як про неї розповідає наш експерт Денис ГУРСЬКИЙ: “Тільки через наш інкубатор 1991 за останні два роки пройшло понад 140 стартапів, які знайшли кошти в розмірі понад мільйон доларів. Це велика економічна рушійна сила. І це ми тільки рахуємо ті гроші, які ми отримали після програми. Деякі з проектів продовжують розвиватись. Зараз вони піднімають від інвесторів великі кошти – 0,5 млн доларів, 1,3 млн доларів. Це великі суми, це серйозні команди, які надають робочі міста, заробляють гроші. Найголовніша наша мотивація як організації, яка зайнялася цим, – це залишити українських айтішників в Україні. Бо багато програмістів, навіть ті, які лишаються, працюють на експорт. А в Україні вони не могли розгорнутися, бо не було доступу до інформації. Власне, тому ми й зайнялися проектом з відкритих даних”.

Анна Горпинич,
“Панорама” №42-2018