Тиждень із чорною суботою

ПОНЕДІЛОК, 3 ЛИСТОПАДА. Писав колись, що місто здається безлюдним, та сьогодні, бігаючи у різних справах, зустрів аж трьох старовинних товаришів. Не відразу, а випадково й поодинці. З усіма трьома колись подорожували “есересером”, працювали на радянській системі газопроводів. Отак. З одним працював у нашому Куп’янську – чудове місто. Було тоді. Другий – товариш по мордовських краях, а третього знаю по місцині, яку тепер звуть “ямальський газовий хрест росії”. Чи ж тоді думали-гадали? У всіх пенсія така сама смішна, як і в мене, але ж чому не посміятись хоча б з такої причини? Позгадували про веселе й абсурдне, здається, що неабияк підбадьорили один одного: “Як життя? Та не гірше від інших!”. Про сьогодення не згадували, бо ми в ньому опинились разом, про що балакати?

ВІВТОРОК, 4 ЛИСТОПАДА. Зранку – вибух посеред житлової забудови. Черговий БпЛА. Аж ніяк не сенсація. Увечері – відкриття виставки у Міській галереї. Не міг очікувати, що все піде настільки цікаво! Тільки-но встигли зібратись усі запрошені й охочі, як вирубилось світло. Поблизу галереї загули генератори – це перемкнулись на аварійний режим магазини, кафешки, офіси – все, що живе й працює на “Сотні”. У галереї – морок. Дівчата-авторки, майстрині ленд-арту презентують експозицію у мерехкотінні ліхтариків. Романтично, інтригуюче, але ж ані біса не видно! Але серед товариства замість розгубленості і смутку – жарти, сміх, анекдоти. Авторок вітають. Вони насправді незламно креативні, справжні лицарі мистецтва. (Лицарині? Козакині?) То що ж, сьогодні послухали озвучку, а зображення можна подивитись пізніше, по-видному, як у нас кажуть.

СЕРЕДА, 5 ЛИСТОПАДА. Нарешті побачив виставку. Обов’язково напишу про неї окремо. У Сумах сьогодні на диво тихо, та на прикордонні росіянські дрони атакують цивільну техніку, вбивають людей. Чую про страшну ніч у Запоріжжі. Випадково дізнавсь, що у наших схиблених сусідів вчора був “дєнь єдінства”. Зазвичай до путіна не дуже придивляюсь, бо знаю, що воно таке, а ось зараз розглянув та послухав уважніше. Нагадує Брежнєва в останні, не найкращі його роки. А цей знов із своїми “орєшнікамі-бурєвєстнікамі-бояришнікамі”. Не лише фізичний, але й когнітивний розлад – діагноз не фахівця, але старого, досвідченого дилетанта.

ЧЕТВЕР, 6 ЛИСТОПАДА. Вже чутно про ядерні випробування на Новій Землі, Трамп, звичайно, і собі не промовчав. Усі мирні ініціативи, антиядерні угоди, які десятиліттями вважались глобальним досягненням людства – все це – під три чорти. Щодо ситуації в Покровську, в мережах блукають повідомлення діаметрально протилежні. ІПСО – це також зброя, хоч у буквальному сенсі не стріляє і не вибухає. У Сумах чвари на грунті місцевої політики. Водночас росіянці не припиняють тиснути на Сумщину, вони ще тут. Гидко, але доводиться сприймати, бо так воно є.

П’ЯТНИЦЯ, 7 ЛИСТОПАДА. Вдома одночасно закінчилось геть усе: чай, сірники, тютюн, хліб, олія. Вийшов на генеральну закупівлю. Злегка засмучений цінами. Вони не стрибають, але впевнено повзуть угору, відсоток по відсоточку, але усі разом.

СУБОТА, 8 ЛИСТОПАДА. Без гарячої води звик, та вранці закінчилась ще й холодна. Знеструмлення якогось обладнання, знов кажуть, що через атаки сусідів. Змочив пику з аварійної пляшки, вистачило ще на чай. Ще й холодні батареї. Чекаю розвитку подій, навіть цікаво. Протягом дня відключалось світло поза будь-якими графіками. Зараз не працює інтернет. Чорна субота! Та й увесь тиждень не дуже сяє. Що там за вікном? Наче тихо. Хоч темно і якось непевно.

НЕДІЛЯ, 9 ЛИСТОПАДА. Життя налагоджується, інтернет запрацював, світло не вирубили. Оскільки пішов такий екстрім, закінчую щоденника вранці. Буде сьогодні щось цікаве – допишу у понеділок. Тож будьмо і тримаймось!