Сумський етнографічний музей святкує 20-річчя (Фото)

Олександр КИСЕЛЬОВ: «Тепло рук та душа майстра назавжди зберігаються у народному виробі»

Сьогодні дуже популярним стають український етнографічний та зелений туризм. Сум’янин Олександр КИСЕЛЬОВ створив музей, який визнаний родзинкою туристичної мапи Сумщини, а нинішнього року він відзначає свій ювілей – 20-річчя з дня створення.

З невеличкого приватного зібрання Олександр Іванович зумів зробити цікавий музей, який досяг високого експозиційного рівня та отримав звання Народного музею ремесел та побуту Слобожанщини. В ексклюзивній бесіді ми розпитали Олександра Кисельова про його творчу, викладацьку роботу та про музей-ювіляр. Зазначимо, що наш співрозмовник увійшов до цьогорічного рейтингу ТОП-50 «Край майстрів».

Про вчителювання
Як згадує Олександр Кисельов, у 1994 р. почав викладати художню обробку дерева у Косівщинській школі мистецтв. До цього він не мав досвіду вчителювання, зате мав досвід роботи з деревиною, самостійно освоїв декілька народних ремесел (гончарство, писанкарство). «Разом з учнями я продовжив вивчати історію, українські прадавні символи та знаки. Іноді відкриття приходили під час уроків. Так сталося й при осмисленні язичницьких символів Перуна та Ярила, котрі мають невелику схожість, але якщо уважно придивитися, то зрозуміло, що вони різні й по формі, й по суті», – пояснює майстер та продовжує: «Я створив таблиці малювання, бо малюнок – це основа. Усіляко заохочував своїх хлопців: будеш гарно малювати – станеш добрим майстром».

Різьблення – особливе ремесло, бо один необачний, невірний рух – й виріб безповоротно зіпсований

Він вважає, що різьблення особливе ремесло, бо один необачний, невірний рух – й виріб безповоротно зіпсований. «Я дивлюсь на процес деревообробки як визволення образу, який апріорі закладений у заготовці. Як у казці, коли майстер тато Карло визволив Буратіно з обрубка колоди», – напівжартома, але надзвичайно влучно пан Олександр розповідає про серйозні речі – про секрети творчого процесу.

20 років Олександр Іванович віддав викладацькій роботі й виростив багато гарних майстрів, які подорослішали й розлетілися. Деякі з них працюють різьбярами у церквах, на будівництві та в інших сферах, де є обробка деревини, а є такі, що цим ремеслом займаються як хобі, для душі.

Музей-ювіляр
Свій музей Олександр Іванович почав створювати з навчальною метою. Він розповідає: «Щоб не показувати на пальцях основні поняття про ремесло різьблення. Бо тоді ж не було інтернету, а малюнки й література майже не зустрічалися».

В музеї Кисельова зібрані традиційні знаряддя праці ковалів, бондарів, гончарів

Поступово експозиція доповнювалася зразками інших прадавніх ремесел. А згодом за сприяння фахівців Сумського краєзнавчого музею навчальне зібрання перетворилося у Народний музей ремесел та побуту Слобожанщини. Серед експонатів є унікальні: дерев’яна діжа початку XX ст., полотняний рушник з вишитим деревом життя (ХІХ ст.), гутне скло, зразки керамічної кахлі та посуду місцевого виробництва XVII–XVIII ст.

«Гусяча лапка» Кисельова
При зустрічі співрозмовник поділився гарною новиною – вийшла з друку книжечка про його авторський вид різьблення – «Гусяча лапка». Як відомо, на українських лугах росте однойменна рослинка. Книжка читається та сприймається надзвичайно легко та захоплююче. Хід оповідки нагадує про подих вільного вітру на лузі, де росте ця проста, тендітна рослинка з жовтою квіточкою та різьбленими листочками. Майстер-різьбяр нібито продовжив задум природи й оживив зелені завитки, зубчики, виклавши їх на текстуру дерев’яного полотна. Як пояснює пан Олександр, техніка «гусячої лапки» проста на невибаглива, наноситься у будь-якому порядку: симетрично чи асиметрично. Вона потребує лише три інструменти – дві маленькі напівкруглі стамесочки й одну пряменьку (такий собі кутничок, ним вирізають смужечки). «Ну й, звичайно, потрібна голова на плечах, а душа справжнього майстра залишається назавжди та продовжує жити у кожному рукотворному виробові», – додає з доброзичливою усмішкою автор «гусячої лапки» Олександр Кисельов. І як завжди трапляється у житті, «коли з журбою радість обнялись», наш співрозмовник тихо зазначає, що книжка «Гусяча лапка», присвячена світлій пам’яті його коханій дружині Ользі. Днями виповнюються роковини з дня її смерті.

Досьє
Олександр КИСЕЛЬОВ,
«Заслужений працівник культури України», член спілки майстрів декоративно-прикладного мистецтва України. Він у 1973 р. закінчив Львівське училище прикладного мистецтва. Працював художником-оформлювачем, а потім 5 років – різьбярем у Сумському лісгоспі, де винайшов авторський вид різьблення «гусяча лапка». Упродовж 20 років був викладачем Косівщинської школи мистецтв (Сумський район), де він у 1999 р. заснував і очолив Народний музей ремесел та побуту Слобожанщини.
В активі Олександра Кисельова (1996-2010 рр.) участь у всеукраїнських художніх виставках, де виставлялися його декоративні тарелі, ковші, сільнички, нарди, скриньки, скрині.
Ряд виробів увійшли до скарбниці Сумського художнього музею ім. Н.Онацького.
Олександр Кисельов – автор книг на історико-краєзнавчу тематику («Байки з музею», «Білі плями родини Булатовичей», «Таємниця грузинської царівни Грузинська») та творчих видань: «Зелена лямпа», «Гусяча лапка».

Олена Шевченко
Панорама №12-2019