Сумська режисерка про долю приватного театру у місті

Сьогодні театр «Нянькіни» є єдиним приватним театром у місті Суми, має своїх шанувальників та ряд мистецьких перемог. Як живе неординарна театральна формація в умовах карантинних реалій та який досвід принесли три повних роки існування колективу розповідає співзасновниця та режисерка родинного театру «Нянькіни» Тетяна Нянькіна.

Упродовж майже 4 років у родинному театрі «Нянькіни» відбулося багато цікавих та непересічних подій. Звичайно, головні та найщасливіші з них – це прем’єри вистав. Їх у театральному портфелі назбиралося більше 10.

r: Заснувати приватний театр у місті Суми – це вчинок сміливий та відчайдушний. Тут: «Або пан – або пропав». Що надихнуло Вас та вашу команду на такий життєвий вибір?
Тетяна НЯНЬКІНА: Ми просто любимо свою справу. Коли любиш – не можеш жити без свого об’єкту! Тобі треба зустрічатися, проводити разом час, робити подарунки. Так і наша любов з театром, де усі такі ж «божевільні» залишаються назавжди, а інші приходять і просто йдуть.

r: Як формується репертуар? Які пріоритети?
Т.Н.: Ми пишемо і ставимо свої п’єси, бо нам Бог подарував власних драматургів! Це, чесно кажучи, і досі для мене – і диво, і величезна радість! Є в нас ще Чехов, бо з ним триває багаторічний і нескінчений роман, адже його атмосфера і підказки, гумор, чуттєвість нібито і досі живуть у Сумах! А також улюблені з дитинства казки тепер можна не тільки читати, а ще й зіграти для маленького глядача й, таким чином, застрибнути прямо в середину своєї мрії.

r: Кожна нова вистава – це не лише свято, а й екзамен та новий етап розвитку. У зв’язку з цим розкажіть про діючий репертуар та прем’єри сезону.
Т.Н.: По-перше, це буде дитяча вистава «Телесики. Нова історія». Карантин не дав нам її допрацювати упродовж минулого року, але цьогоріч, ми віримо в її народження. Бо я зроду стільки не сміялася як під час репетицій «Телесиків». Це лялькова вистава і це справді щастя, коли в твоїх руках оживає ляльковий герой та стає окремою істотою з власним характером.
Потім є у нас вже написана «трьохактовочка» за мотивами Гоголівського «Вія», яка настільки смачна і нестандартна, що я вже мрію якнайскоріше приступити до репетицій. Фішка цієї п’єси в тому, що кожен акт написаний окремим драматургом і це нібито такий собі об’ємний погляд на знайомий гоголівський матеріал. А ще буде чудова літня історія. Ми готуємо унікальний проєкт «Балаган» – він буде вуличним, «дитям полів та галявин», а інші деталі це –таємниця.

r: Ви – професійний режисер. Ваші актори, здебільшого, не мають фахової освіти. Як формуєте акторську трупу, та як вирішуєте питання матеріально-технічної підтримки?
Т.Н.: І досі з нами ті, дорогі нам люди, які поруч з часу заснування театру «Нянькіни»: мої колеги з Театру для дітей та юнацтва, мої вихованці театральних лабораторій та учасники творчого об’єднання «ДикОбраз». Ще приходять студенти творчих напрямків, але для всіх одне випробування – практика репетицій, участь у підготовці вистав, вміння швидко та професійно застосовувати свої навички та готовність набувати нові. Щоправда – не всі витримують, але залишаються саме НАШІ.
Що до матеріально-технічної підтримки, то це – і певні гранти, і щось за власний кошт, і щось зароблене театром. Насправді, поки що, вважати наш театр справою дуже прибутковою ми не можемо.

«Дуже хотілося б щоб у Сумах з’являлося більше саме мистецьких приміщень та просторів для реалізації митців, але наразі якісь можливості таки є – і це вже щастя»,-
Тетяна Нянькіна, режисер

r: У одному з недавніх інтерв’ю Ви сказали, що найголовніше – це зберегти колектив і все-таки: як вдається гуртувати навколо себе творчих особистостей, які так самовіддано служать мистецтву театру?
Т.Н.: Секрет саме в цих людях. Наші актори бачать скільки ми з чоловіком готові віддавати часу, коштів, нервів, власного життя цій справі і просто розуміють, що це їх шлях і що нам добре йти поруч. Ну, і звичайно, пройшовши стільки випробувань, ми – не просто однодумці чи колеги, не просто друзі – МИ РОДИНА.

r: Пані Тетяно, окрім родинного театру, Ви займаєтеся ще декількома мистецькими проєктами. Багато з них мають не лише творчу цінність, значення, а й соціальну складову?
Т. Н.: Так – я режисер в театрі для людей з інвалідністю «Ми є» і пишаюся стосунками з цим театром, бо актори так само віддані своїй справі, як у професійному театрі і я вірю в наше довге, спільне майбутнє.

r: Як на Вашу думку виглядає чи формується культурно-мистецьке середовище у місті Суми? Ваші побажання та якщо б Ваша воля та можливості щоб змінили у цьому сенсі?
Т. Н.: Ох… Я з вдячністю і захопленням спостерігаю та беру приклад з митців, які натхненно працюють у музичній, художній, театральній сферах міста. Зазвичай це люди, в яких це не тільки основна робота, а просто волонтерська чи громадська діяльність. Іноді я буваю у відчаї і у мене опускаються руки, але я дивлюся на когось з них і думаю: «Ну вони ж тримаються, а – значить і я зможу!». Дуже хотілося б щоб у Сумах з’являлося більше саме мистецьких приміщень та просторів для реалізації митців, але наразі якісь можливості таки є – і це вже щастя.

r: Фестиваль «Чехов-фест» має цікаву восьмирічну історію. Цьогоріч він відбувається всупереч усім скептикам та песимістам. Які його особливості?
Т.Н.: І зараз ми ще постійно балансуємо між ризиками, карантинними зонами, іншими небезпеками. Побачити театри, відчути, що подія вже відбулася – наразі це найсильніші очікування!

r: Хто створив емблему театру? А тендітна парасолька у горошок захищає Вас від негараздів, негативу та поточних проблем? Чи у вас є інші обереги?
Т.Н.: І назву, і парасольку придумав мій чоловік Володимир Нянькін, а сам логотип втілив у життя наш чудовий дизайнер Діма РАСТВОРЦЕВ. А небо нас дійсно береже! Відчуваємо це за усіма знаками і ознаками, але ж це відбувається тільки, коли ми продовжуємо вірити, а ми – продовжуємо!

Досьє
Родинний театр «Нянькіни» заснований у 2017 році. Локації колективу: 2017 р. – вул. Троїцька,1, 2020 р. – вул. Троїцька, 37, січень 2021 р.- вул. Покровська, 9/1, Конгрес-центру СумДУ.
Перша постановка – «Вистава для двох».
Усього здійснено понад 10 різножанрових постановок. Більше частина з них – це дитячі вистави, але є й спектаклі розраховані на молодь та дорослого глядача.
Унікальність репертуару родинного театру «Нянькіни» – це реалізація власної авторської драматургії, нестандартних жанрів (іммерсивна вистава «Брати Чехови»).
Визнання та досягнення – призери фестивалів «Тарас Бульба» (Дубно), «Кіт Гаватовича» (Львів), «Чехов-фест».
Ключові теми театру – віра у міцну родину, справжнє кохання, щирі людські почуття та сила всеосяжної добра та любові.

Тетяна НЯНЬКІНА: “Гідно пройшовши стільки випробувань ми – не просто однодумці-колеги, чи друзі – ми родина”