Спиртзаводи Сумщини під час окупації в 1941-1943 рр.

Відомо, що спирт відіграє важливу роль в багатьох галузях народного господарства, а в воєнний час його значення зростає в рази, і це довів досвід Червоної армії в Другій Світовій війні, коли він в значних обсягах використовувався в шпиталях, авіації, при виготовленні боєприпасів, в якості моторного палива тощо. Окрім того, сюди потрібно віднести ще й видачу червоноармійцям на передовій т.зв. «100 гр наркомівських» – 400 горілки в день, введену з січня 1940р. ще під час радянсько-фінської війни. Зазначимо, що в першій лінії діючої армії на усіх етапах війни було не менше 3 млн. осіб.

Німці також серйозно відносились до цього стратегічного продукту. До складу бойових частин вермахту входили підрозділи батальйонної економічної розвідки, які мали виявляти і брати під охорону спиртзаводи. Взагалі, початок війни був настільки неочікуваний і німці просувались так стрімко, що в західних регіонах СРСР запаси спирту навіть не встигли знищити. Професор Р.Д. Мюллер з Німеччини в своїй монографії «Німецька економічна політика на окупованих радянських територіях в 1941-1943 рр.» стверджує, що на винокурнях республік Прибалтики, Білорусі і України були захоплені великі запаси спирту, які в значній мірі дозволили задовольнити потреби вермахту в 1941-1942 рр. До кінця 1943 р. для його військ завдяки відновленню німецькою владою роботи спиртзаводів було поставлено 230000 гл сирого спирту (95% всіх потреб), а до рейху 90000 гл (95% всіх потреб).

В січні 1942 р. в Сумах окупаційною владою було створено трест спиртогорілчаної промисловості, керівником якого було призначено Афросімова Л.О. (1875 р.н.), який до війни працював старшим бухгалтером в міському відділі соціального захисту населення. Цей трест мав провести обстеження всіх спиртзаводів і зайнятись відновленням їх роботи. Фактично ж ним керувало окупаційне Управління господарського командування (далі УГК) через свого німецького шеф-директора Тильмана, а Афросімов Л.О. був лише виконавцем його вказівок.

Крім того до Сум в травні 1942 р. прибув ще й пан Штайгеман – головний спеціаліст з бродильної промисловості в Сумській та Курській областях. З цього часу цей трест реформується в Об’єднання бродильної промисловості та безалкогольних напоїв (далі Об’єднання). До його складу увійшли 14 спиртових, 2 пивоварних і 28 заводів сельтерської води. Із них було відремонтовано і запущено в експлуатацію 6 спиртогорілчаних заводів (далі СГЗ): Стецьківський, Будильський, Василівський, Попівський, Перехрестівський і Сумський горілчаний), 2 пивоварних заводи (Роменський і Охтирський) та 2 заводи сельтерської води, один з яких знаходився на території Сумського СГЗ.

При підготовці вибраних до пуску заводів довелось вирішувати проблему відсутньої апаратури, яка була евакуйована «вглубь страны» в 1941р. Так, зокрема, основне устаткування Будильського спиртзаводу було вивезене у вересні 1941 р. на Слободський спиртзавод Кіровської області (РФ). Рішенням керівника сільгоспвідділу УГК Бухмана з Лихвинського спиртзаводу в квітні 1942 р. було демонтовано і перевезено на завод в с. Будилки Лебединського району парову машину, 4 водяних і спиртових насосів, динамо-машину і випарювальний апарат системи Генце (загальною вартістю 69427 крб. 50 коп.) і в вересні 1942 р. завод було запущено у виробництво.

Для відновлення Стецьківського спиртзаводу була перекинута з Василівського заводу одна парова машина, два насоса з Тростянецького спиртзаводу, закуплено паровий котел на рафінадному заводі в Сумах, а динамо-машину і брагоперегонний апарат було виготовлено на Білопільському машзаводі колишнього Головспирту СРСР, роботу якого німці також відновили.
На Стецьківському, Будильському і Попівському заводах були установлені ректифікаційні апарати, очевидно, доставлені з рейху. Вся спиртогорілчана продукція цих заводів йшла на потреби німецької армії і постачалась до Німеччини. Однак інколи німці робили виключення для заохочування. В архівних матеріалах нам зустрічались списки робітників Будильського спиртзаводу, згідно з якими за відпрацьований шестиденний робочий тиждень в рахунок зарплатні за ціною виробника чоловікам видавали пляшку горілки 0,5, а жінкам – 0, 25 л.

Вісім інших спиртзаводів німці також залучили до господарських робіт. Так, зокрема, Ново-Суханівський завод займався реалізацією 739 дкл сивушного масла і 1500 дкл барди, які залишились від виробничого сезону 1940-41рр., а також 114 т зернового ячменя, 19 т проса, 9 т зернової суміші та 300 т кам’яного вугілля, які надійшли по рознарядці для сезону1941-42рр. вже після початку війни.

Окупанти вимагали порядок на заводі і в бух обліку.Оплата за товар здійснювалась лише безготівково на рахунок у відкритому в Сумах німецькому Господарському банку. Ми знайшли в архіві також і виробничі показники роботи Об’єднання за 1942р.: при банківському обороті на 1 січня 1943р. в розмірі 3,5 млн.крб. його прибуток склав 1,5 млн. крб.

Об’єднання розміщувалось на території Сумського ЛГЗ, директором якого з 2.10.1942 р. був син Леоніда Афросімова Вадим (1908 р.н.), за фахом інженер-механік. Оскільки при відступі радянських військ восени 1941р. цей завод був пошкоджений, то відновлювальні роботи тривали до весни 1943р., а в квітні його передали Об’єднанню, і він розпочав випуск продукції. Німецьким шеф-директором був зондерфюрер Каліос. Молодший Афросімов, так само як і батько, директором вважався лише номінально. Без дозволу німця-шефа не мав права видати робітнику підзвітно навіть 100крб. Окупанти приділяли велику увагу захисту цього об’єкту, на його території дислокувався один з підрозділів 75-ї мотопіхотної дивізії, яким командував капітан Фріц Рік.

Після звільнення Сум Афросімови були заарештовані органами держбезпеки. Працюючи з архівними документами, ми натрапили на заяву Вадима Афросімова до слідчого НКВС в м. Суми від 23.10 1943р. В ній містяться деякі факти з його діяльності під час окупації, які характеризували його з іншого боку. Так, зокрема, він стверджував, що в лютому 1943р. під час першої, невдалої спроби червоної армії звільнити Суми, німці відступаючи, пропонували і йому евакуюватись, але він відмовився, удаючи перелом правої ноги.

Після повернення окупантів до Сум Вадима Афросімова 23 червня заарештувала німецька служба безпеки. Були взяті під варту також його сестра і дружина. Його звинуватили у зберіганні на заводі двох кулеметів, гвинтівок, револьвера і у переховуванні на території заводу людей, яких мали відправити до Німеччини, розкраданні і передачі партизанам продуктів і 400 л спирту. При допиті до нього застосовували тортури. У своїй згаданій вище заяві, написаній у в’язниці №1 м. Суми, він підтвердив, що на підприємстві дійсно зберігав зброю, готуючись чинити опір німцям під час наступу радянських військ в лютому 1943г., для чого був створений невеликий загін з робітників заводу. Він назвав прізвища людей, які могли це підтвердити.Для потреб партизанського загону організував передачу 170 л горілки в Юнаківку і Кияницю. Слідчі намагались звинуватити його в тому, що на посаді директора він всіляко старався догодити німцям, на що Афросімов наводив виробничі показники: при місячному завданні 5000 л завод завдяки його «догоджанням» ледве давав 4000 л горілки, при плановій собівартості 8 крб за 1 л, вона сягала 16 крб, за що він отримував від шеф-директора догани.

Вадима Афросімова поважали на роботі і доказом цього може слугувати адресне привітання з днем народження, підписане 43 співробітниками СГЗ. Очевидно, що ці свідчення не були враховані слідчими. Батька і сина звинуватили в співпраці з ворогом і вироками військового трибуналу Сумського гарнізону Афросімови були засуджені до 10 років позбавлення волі.
Об’єднання планувало відновлення роботи інших 8 заводів до 1943-44рр. сезону винокуріння. Так, зокрема, службовою запискою від 15.05.1943р. воно запросило Сумське районне земельне управління дозволити видобуток необхідного палива на торфовищі біля Тротівщини для Ново-Суханівського спиртзаводу. В подальшому листуванні мова йшла про виділення 67 осіб для різання торфу з числа мешканців с. Маловидівки, що раніше працювали на цьому заводі. Про результати цих робіт свідчить і вступний баланс заводу, складений на 1.09.1943р. після другої вдалої спроби звільнити Суми. В ньому серед активів значаться паливо і пальне на суму 14462,50 крб.

У вже згадуваній книзі військовий історик з ФРН стверджує, що німцям вдалось відновити на окупованій території СРСР роботу 397 спиртзаводів сумарною потужністю 1,1 млн дкл спирту в рік. Вони і надалі грабували б наші ресурси, якби не мужність і героїзм бійців червоної армії, представників різних республік, і самовідданий труд робітників тилу та допомога союзників.

Василь Бібіков
Панорама№9-2024