Щоденник мандрів: вранішні медитації, монастир Sokpaluang та 30 монахів

13 березня 2013 р.

Тест на адекватність (для посібника «Заніматєльная психіатрія»):
Людина прокидається о третій ночі, вдягається, виходить з готелю і майже годину пішки чеше по нічному В’єнт’яну, щоб встигнути до початку вранішньої медитації в монастирі Sokpaluang, яка розпочинається о четвертій ранку.
Перш, ніж психіатри-аматори почнуть ставити діагноз, даю пом’якшувальну обставину: монастир Sokpaluang є визнаним центром буддиської медитації і діє як школа для починаючих і зрілих монахів з інших монастирів.

У приміщенні для медитації сиділи зо 30 монахів і співали мантри. Декілька з них були у трансі. На мене ніхто не звернув ніякої уваги крім вожака місцевих буддиських собак, що ліниво шлялися по залу, іноді зупиняючись, щоб почухатись і повикусувати бліх.

Ліг не спину і розкинув руки. Десь через пів-години я реально завтикав – почав підспівувати нескладний мотив мантрів, увага розконцентрувалася, а тіло стало явно легше. Мабуть в мене вийшло щось віддалено схоже на медитацію 🙂

Спробував медитувати разом зі всіма, але сидіти, як вони, піджавши ноги страшенно незручно (циновка давить і ноги затікають). Помучився трохи, постійно змінюючи позу, потім прийняв найбільш зручну для себе позицію –