Щоденник мандрів: рецепт святкування 8 березня, кхмерська їжа, вік Ангкору та динозаври

7-11 березня 2013 р.

Рецепт святкування жіночого дня для справжніх чоловіків: береш напрокат нормальний вєлік (в нашому випадку – GIANT), їдеш зранку в Ангкор оглядати кількотисячолітнє каміння…
40 кілометрів жмеш на педалі і встигаєш оглянути всі основні храми Ангкору. ЦЕ НЕЙМРВІРНО!!!

Трохи про їжу у Камбоджі…
На фото у мішках – це рис. Його тут сотні сортів, але всі вони поділяються на кілька видів за призначенням: для випечки, для приготування лапші; для приготування десертів; для супу; для вигону горілки… (перелік не повний). Я вже не кажу, що сам рис, як їжу, готують з двох різних сортів – розсипчастий і клейкий.
Що б кхмер не їв на обід – рис на столі завжди. Камбоджійська приказка: “не з”їв рису – лишився голодний”.

І ще одне: рис в Камбоджі їдять тільки останнього врожаю. Як тільки зібрали новий врожай, старий рис викидають або відправляють на корм скоту…
І щось мені підказує, що я знаю де живе той скот 😉

 

Ще трошки про їжу…
Кхмери приділяють їжі певне емоційне навантаження. Вони люблять їсти в колі своєї сім’ї або друзів. Особливо це стосується вечері. Як висловився Semion Ustinov: “для кхмера, вечеряти наодинці – те саме, що займатися мастурбацією замість сексу”. Така людина вважається несчасною. Кхмери з з жалем і нерозумінням дивляться на європейців, які заскакують в кафе, нашвидкоруч набивають шлунок і біжать собі далі…
Тут безліч вуличних кафе – люди збираються в них, або беруть їжу додому і вечеряють в колі сім’ї…

Перш, ніж викласти підбірку фото Ангкору, хочу піділитися одним враженням. На фото явний динозавр (якщо бути точним – стегозавр).

Можна скільки завгодно сперечатися про вік Ангкору, але ЯК? Наскільки я пам’ятаю зі шкільної програми, динозаври вимерли 65 млн років тому. І мене будуть переконувати, що храми Ангкору побудовані 1000 років тому???

 

 

 

 

 

 

Важка доля бекпекера… сотня людей зі всього світу чекають на кордоні між Камбоджею та Лаосом, поки лаоські митники придумають скільки з кого здерти за візу…

Ми в Лаосі!!!
Від кордону вирішили їхати автостопом. До цього чув, що Індокитай взагалі не для автостопщиків… але сміливим усміхається доля: голосували не більше 40 хвилин, і таки зупинили здоровенний джип Ніссан з відкритим кузовом. Три години у кузові під Лаоським сонцем пролетіли нормально. Я навіть, і поспати встиг 😉