Ще не Третя світова

Для Чого Це США / Для Чого Це Ірану / Для Чого Це Ізраїлю / Для Чого Це Україні

США та Ізраїль атакують Іран. Начебто не вперше, але вперше за мету офіційно і публічно поставлено зміна влади і політичного устрою країни. Частково мета перших днів нападу досягнута – вбито практично все політичне керівництво країни. Натомість у відповідь Іран обстріляв ракетами і дронами практично всі навколишні країни, намагаючись вцілити у військові бази США та союзників. Також Іран масово обстріляв Ізраїль, на що Тель-Авів відповів масованим обстрілом Лівану, де базуються підрозділи «Хезболли», і розпочав наземну операцію, яка обіцяє бути довгою і кровопролитною. Військова операція (наразі без наземного втручання) розрахована на 4-5 тижнів, але якого результату досягнуть Ізраїль та США, невідомо. Поки що оновлене керівництво Ірану не збирається здаватися і відмовляється від перемовин. Іранське суспільство прогнозовано розділилося: якась частина безумовно підтримує владу аятол, якась частина вже місяць на протестах бореться за свободу. І зараз, коли триває перший етап операції, складно сказати, чим завершиться ця чергова війна, яка забере тисячі невинних жертв.

Для чого це США і Ізраїлю? Наскільки було необхідно проводити таку масштабну і руйнівну військову операцію? Ядерна зброя – найкоротша відповідь. Попри попередні намагання знищити місця збагачення урану і точкові удари по заводах і військових об’єктах, Ірану тоді, судячи з усього, вдалося зберегти свої головні виробничі та наукові потужності. Отже допустити, щоб Іран, який відкрито погрожує Ізраїлю знищенням, мав ядерну зброю, США не могли. Як це цинічно не прозвучить і не процитує ще одного мракобісного персонажа, вони не мали вибору. Три-чотири ядерні бомби перетворять невеликий за розміром Ізраїль (в 28 приблизно разів менше України) на купку попелу.
Не почувалися в безпеці і сусідні арабські держави: Саудівська Аравія, ОАЕ, Катар та інші. Іран – теж країна мусульманська, але домінуюча версія ісламу там – шиїзм, а мешканці арабських країн навколо – переважно суніти. Через своїх проксі в Ємені, Лівані, Сирії режим аятол максимально дестабілізував ситуацію в регіоні. Домовитися не вдалося, тож у підсумку – тисячі жертв. Проте такі режими, як кремлівський чи тегеранський такі дрібниці, як людські життя, ніколи не хвилювали. Вони мають своє уявлення про світ і свою мапу світу, що точно не збігається з нині існуючою. За Іраном, безумовно, стоять росія та Китай, та на даному етапі їхні дії обмежилися заявами, що засуджують військову операцію. Тож на питання, це вже Третя світова війна чи ще ні, відповідь радше – ні.

Та ми вже близько. Можливо, ми навіть не усвідомлюємо, наскільки.

І в цьому контексті значно зрозумілішою бачиться політика США щодо війни в Україні і переговорного процесу. Можна сказати, що своєї головної на сьогоднішній день мети Білий дім досягнув – росія і Україна за столом перемовин. Процес триває без видимого прогресу, хіба промайнула інформація, що є домовленість про не ведення воєнних дій в районі ЗАЕС. Що насправді, при виконанні, вже є успіхом. Та в іншому США (як і Європа) політично зацікавлені, щоб кіготь росії все глибше загрузав в Україні. Бо головне завдання для США – Близький схід. Бо там нафта і там Ізраїль. Там багатомільярдні інтереси. Руйнуючи Іран, США обрізають поставки Китаю. Звернемо увагу на послідовність дій: спочатку дуже різко припинилася війна в Сирії, яка тривала 14 років, і сирійський диктатор Башар Асад, друг Тегерану, втік до москви. До влади у Сирії прийшли помірковані ісламісти, але суніти, а не шиїти, як Асад. Їхній лідер був прийнятий у всіх провідних столицях західного світу, а його дії проти багаторічних союзників США в регіоні курдів були проігноровані «заради цілісності Сирії». Сирія – важлива територія, по якій можуть пролягати альтернативні російським транзитні газо- і нафтопроводи з Азії до Європи. Наступною була Венесуела, точніше, її президент Мадуро, який разом із дружиною очікує нині на суд у штаті Нью-Йорк. І це теж – нафта. Додаємо сюди боротьбу з «тіньовими» танкерами, з одного боку, і удари українських ракет по нафтовидобутку, терміналам і переробці на території росії – і ми побачимо, що США готують паливну пастку своєму головному геополітичному конкурентові – Китаю.
Так що ми вже близько, так.

Ще одна невеличка війна, точніше, епізодичні бої, спалахують між Афганістаном та Пакістаном. Конфлікт розпочався незадовго до ударів по Ірану і може носити відволікаючий характер для талібів – союзників росії. Така маса фанатично налаштованих людей зі зброєю мусить мати, чим зайнятися під час глобального конфлікту.

Залишилося хіба розпочати відкритий конфлікт між двома Кореями, Індією та Китаєм або щоб Китай напав на Тайвань, і тоді всі головні світові гравці будуть зайняті війною. Як вам перспектива? В цьому контексті напад росію на Європу може статися вже в 2026-27 рр., для росії насправді чим швидше, тим краще, москва, на відміну від Берліну, Парижу чи Варшави, готова. Якщо не для наземного вторгнення, то до гібрідних атак: диверсії, заворушення, політична дестабілізація та повітряні атаки. Європейці пишуть, що росія має армію 1,5 млн (окрім тієї, що воює в Україні) і стрімко збільшує виробництво зброї, кількість якої значно перевищує необхідну для поточної війни. Та, напевне, для наземного вторгнення до Європи в світі мусить статися ще декілька подій, що обмежать здатність європейців до оборони.

Так що запитувати, чи вигідна воєнна операція США та Ізраїлю проти Ірану для України немає сенсу. В інформаційному та воєнному плані прямо зараз так, не вигідна. Але якщо США досягнуть своїх цілей – зруйнують диктатуру аятол і візьмуть під свій контроль іранську нафту, то українські позиції можуть посилитися за рахунок контролю США над світовими цінами на нафту і втрати росією стратегічного союзника. Можливо, саме зараз, у цей місяць, в Ірані вирішується доля війни в Україні, точніше, терміни її завершення. Поки що сьогоднішній прогноз – мінімум ще три роки. Але побачимо.

Будьте пильними. Бережіть себе і допомагайте ЗСУ.