Референдум або смерть

Мир на умовах Росії – або війна. Омана з Оману.

Чим можна пояснити різку реакцію США, Великої Британії та інших партнерів по НАТО ситуацією навколо України?
Напевне, ходом перемовин та отриманими розвідданими про наміри Путіна. Наміри союзників зрозумілі і прогнозовані – НАТО хоче убезпечити усіма можливими методами Україну від війни, а якщо не вдасться – зробити війну для Росії максимально дискомфортною.
Такий собі другий Афганістан для СРСР.

Чим же тоді можна пояснити блаженний спокій та самовпевненість, який панує в Офісі президента і який транслює сам Зеленський з приводу накопичення російських військ на кордонах? Чому Зеленський так «бикує» на союзників замість слів вдячності за підтримку, наче грає в іншій команді?

Як сказав сам Зеленський: «Я знаю тут трошки більше». І пообіцяв народу шашлики на День Перемоги. А потім ще смартфони та дешевий інтернет пенсіонерам. Тобто не танки, літаки, системи ППО, а інструмент для «електронного голосування» і свого майбутнього переобрання.

Після того, як Макрон на спільній з Путіним пресконференції заявив, що дуже добре, що Україна погодилася виконувати Мінські угоди в їх «нормандському» розумінні, тепер і ми знаємо трошки більше.
Принаймні те, що нам брешуть.

А також те, що існують непублічні домовленості. Наскільки ці домовленості глибокі і давні, які ще сфери, окрім Мінських угод, зачіпають? Беруть свій початок із 2019 р., із зустрічі Зеленського в Омані, можливо, з другою людиною сьогодні в Росії після Путіна – Патрушевим, чи, можливо, сам Зеленський – результат домовленостей між групою українських олігархів і Кремлем періоду ще 2015-2016 рр. для реалізації сталого плану демонтажу України?

Невідомо. Але не покидає відчуття, що нас акуратно ведуть до давно знайомої розвилки: референдум або війна. Мир на умовах окупанта – або смерть.

Пам’ятаєте вибір без вибору «Українського вибору» Віктора Медведчука 2013-14 рр.? За великим рахунком, по суті – нічого не змінилося. Зате за час президенства Зеленського з’явилися інструменти для реалізації – монобільшість, закон про референдуми, Дія. А щоб українцям краще думалося, як у березні 2014-го кримчанам – по периметру з трьох боків кордону стоять російські війська. А для підтримки «плану мирного врегулювання» можна й бахнути пару разів ракетами по Маріуполю чи Харкову.
Звісно, ні Зеленський, ні парламент не будуть приймати непопулярні рішення. Хіба, можливо, це план Б – зчинити громадянські зіткнення з усіма подальшими наслідками.
Проте, ідеальний план А – голосами переляканого за життя своїх дітей та онуків людей віддати Україну у сферу впливу Путіна.

Далі буде.

Фото Укрінформ