Ранок завжди має бути добрим

ПОНЕДІЛОК, 29 ЛИПНЯ. Як на мене, не дуже вдалий початок тижня. Хоча б тому, що підтоптаний організм непристойно реагує на перехід від спеки до прохолоди – мабуть, тиск гуляє. По-друге – тріснула улюблена люлька, та, що аж з Парижу. Отак потерпаю, любі друзі, але ж то, погодьтеся, мої особисті проблемки. Але на додаток про наше спільне і навіть, святе – про хліб. Купив собі такий, знаєте, герметично запакований, нарізаний. Вчора ввечері він був нормальний, а вранці вже наскрізь поточений пліснявою. І таке вже вдруге. Відстоювати права споживача в офіційному порядку не маю здоров’я, але попередити співгромадян мушу.

ВІВТОРОК, 30 ЛИПНЯ. Краще прокидатись з посмішкою, вже тому, що ти взагалі прокинувся і можеш посміхнутися. Ранок завжди добрий, а далі – як піде. Початок дня непоганий, світло вже давно не вимикали, чого багато хто не помічає. Так, це не назавжди, бо росіянці свої можливості ще не вичерпали і вже встигли наробити нам лиха. До речі, люльку реставрував власними силами. Злегка собою пишаюсь, ось ще один позитив. І цілий день без екстрених новин, хіба не щастя?!

СЕРЕДА, 31 ЛИПНЯ. Ранок почався із закупівлі води. Ні, спочатку відкрутив кран – чхає. Не щастить. Саме сьогодні виявилось, що в хаті ані краплинки, хоча зазвичай тримаю резерв. Як не щастить, то вже капітально. З колонки на вулиці не набереш – подяка “Міськводоканалу” – тож тільки в магазин. Черга, але вже зрозумів, що сьогодні – ранок випробувань. Воду увімкнули, але тільки після того, як покінчив з усіма ранковими процедурами і вже виходив вмитий, поголений, діловий. Забув закрити кран, телепень, міг сусідів позаливати! А може ранок, навпаки, щасливий, для мене і для сусідів? Навіть в магазині, стоячи в черзі, чув від людей щось чудне про Олімпіаду у Франції. Подивитись, чи шо? Хай потім!

ЧЕТВЕР, 1 СЕРПНЯ. Пощастило згадати дитинство – друзі запросили натрусити яблук у колгоспному саду. Власне, він вже не колгоспний, а нічий, занедбаний, та й ми вже не “малі фулюгани”, але яблука гарні. Набрали в пакети штук по 10-15, аж з кущів дід з великою торбою вилазе і сердито так: “Чого тут лазите?!”. Думаєте заарештував? Ні – втік, бо сам злякавсь.
Повернувся додому, чую вибухи. Яблука яблуками, а війна – за розкладом. Цього разу ППО спрацювала, як пишуть. Друзі мені теж щось про Олімпіаду торочили, та я спортивними подіями не переймаюсь, хай колись!

П’ЯТНИЦЯ, 2 СЕРПНЯ. Ні, таки знайшов в інтернеті, подивлюсь, що там за дива такі. Як на мене – нічого надцікавого. Французи наголошують на своїй толерантності, полікультурності, чи що там в них ще є – то їх право. А у нас тут люди за власне життя воюють, тож маємо власні шоу щодня.

СУБОТА, 3 СЕРПНЯ. Щодо дійсно значних проблем, то в московитів давно і перманентно щось то тоне, то горить – то склад, то аеродром, але ж, вони тиснуть. І на фронті, і різними ІПСО, тобто намагаються нам в голови накласти. Не хочу вдаватись до прогнозів, але відчуваю, що трапитись може будь-що несподіване, як в “плюс”, так і в “мінус” для нас. Головне – як сприйняти і відреагувати. Чомусь упевнений, що путін сам нас боїться як той дід під не своїми яблунями.
Н
ЕДІЛЯ, 4 СЕРПНЯ. Лагідний дощ. Відпочиваю від новин. Справи такі, що “Можеш виправити – зроби, не можеш – не думай”. Не сам вигадав, але користуюсь.