Потаємний екватор

Усі затято обговорюють прес-марафон Зеленського, а треба б із такою ж затятістю обговорювати мільярди гривень, які влада «пробачає» Коломойському.

Зеленського, в моєму розумінні, абсолютно неможливо сприймати всерйоз як самостійну фігуру, називати політиком, обговорювати його слова. Зеленського треба називати «красава», найвеличніший лідер, найчесніша людина в світі, якого хочуть розіп’яти (і таке доводилося читати, так).

Особливо після того, як ця найчесніша людина під час виборчих перегонів заявляла про наміри передати державну дачу дітям, а тепер пихато говорить: «Я президент, я маю право на державну дачу!» І так – майже про все.

Зеленському, очевидно, дуже сподобалося бути президентом, тому обіцянка «піду лише на один термін» трансформувалася в «це буде вирішувати народ» (так і хочеться додати: і Комуністична партія Радянського Союзу).

Народ, без сумніву, вирішить. І буде дуже печально для країни, якщо знову проголосує. Одного терміну, одного такого щеплення від коміко-популізму Україні, на мій погляд, достатньо. Половина терміну перебування на посаді – якраз гарний привід згадати про прес-марафон Зеленського більш детально.

Найголовніше про те, що ми побачили і почули, – людина, яка займає посаду президента України, погано справляється з власними емоціями. На відміну від Лукашенка, який нещодавно дав інтерв’ю для ВВС приблизно ж у такому стилі, але в хардовій, тобто більш важкій версії. Та й висловлює свої думки Лукашенко послідовно, стисло і по суті. Ну, ви зрозуміли. Не подумайте раптом, що я хвалю Лукашенка. Цей самопроголошений кат білоруського народу вартий згадки лише як застереження нам, посполитим. І нагадування, що якби українці не повстали так масово у 2013-2014 рр., то доля б наша була такою ж печальною, як і доля тисяч білорусів, яких катують по тюрмах, і десятків тисяч, які змушені втекти зі своєї країни.

Прізвище Лукашенка згадується також і в скандалі навколо проваленої спецоперації української розвідки по «вагнерівцям». Зеленський подзвонив президенту Білорусі і, як найчесніша людина на світі, все розказав. Далі ви все чудово знаєте, якщо слідкуєте за цими подіями. Насправді важко оцінити, наскільки сама операція могла у підсумку завершитися успішно, тобто арештом «вагнерівців». Тут якраз можна погодитися з думкою, що посадити 20 чи скільки там терористів у цивільний літак турецьких авіаліній разом із звичайними пасажирами – ризик невиправданий. Але не тому, що Ердоган образиться. А тому, що піддавати небезпеці людей – злочин. Хто міг гарантувати, що при посадці в Києві терористи не захоплять заручників? Тому в цій частині, наскільки вона нам відома в таких подробицях, операція викликає великі запитання. Інша справа, яким чином Зеленський та Єрмак обійшлися з інформацією та з розвідниками, – так і незрозуміло, за що тих звільнили та позбавили закордонних паспортів?

Весь цей час активно про «вагнергейт» писав Юрій Бутусов. Зрештою, на прес-марафоні з Зеленським між ними вчинився лютий скандал. Після чого Бутусов не знайшов нічого кращого, як опублікувати відео, де він стріляє зі справжньої гармати. Де, куди і коли це сталося, невідомо. В цілому, нічого нового ми не побачили. Постріляти під час поїздок до АТО з бойової зброї – це була досить розповсюджена розвага для журналістів та волонтерів у 2014-15 рр. Навіщо та з якою конкретно метою – особисто мені і досі незрозуміло. Але стріляли, факт. Кріпили бойовий дух чи щось на кшталт цього. Ще більше незрозуміла лояльність військових до таких вправ. Проте ситуація, повторюся, цілком штатна. Звісно, звідси, з цивільного світу, таке відео виглядає інакше. А з Офісу президента – зовсім інакше. Колись дві волонтерки обмовилися, що Зеленський не безсмертний – Зеленський звинуватив їх у замаху на вбивство. Лерос показав йому середнього пальця – навіть боюся подумати, у чому запідозрив Зеленський Лероса. А Бутусова, напевне, підозрюють у тому, що цілився в президента. З гармати. Просто до державної дачі в Гуті не долетіло. Тому ДБР терміново – не на конкретно Бутусова, а по факту відкрило карну справу з ідіотським формулюванням. Галас піднявся страшенний. Прихильники Бутусова розцінили справу як помсту Зеленського за непокірну поведінку на прес-марафоні.

Проте не Бутусов і не «вагнергейт» стали головною новиною прес-марафону. Заколот. Навколо вороги. Державний переворот. Росіяни, Ахметов і ще хтось, про кого не скажу. Навіть сам Байден присів від здивування в Сполучених Штатах. Не кажучи вже про Ахметова. Так державні заколоти ще ніколи не розкривали – в прямому ефірі. Уявляю, як Ахметов схопився за голову: «А-а-а! Мені кінець, нас викрито!»
І миттєво падають у ціні акції ДЕТЕК – найбільшого холдингу Ахметова.

Насправді думаю, що атака на бізнес Ахметова і була головною метою прес-марафону. Все інше – тло. І тут інтереси Коломойського і Зеленського знову збіглися. Коломойський давно мріє про ласий шмат, а Володимир Олександрович терпіти не може, коли його критикують. Та ще й на телебаченні. Як вони тільки сміють!

А тут Арестович, помічник Єрмака, підлив олійки у вогонь: мовляв, Бутусов тепер – наче смертник, його уб’ють, а скажуть – Зеленський, і люди вийдуть на вулиці. Чи це не чудове тло для агресії Росії?

У раціональності цьому попередженню не відмовиш. Згадаємо історію Георгія Гонгадзе, чия смерть стала причиною масових заворушень, а всі події, разом із скандалом із продажу зброї Іраку, зробили Кучму ізгоєм і відсунули інтеграцію України до ЄС на багато років. Але зараз навіть така внутрішня криза не зупинить євроінтеграцію України. Точніше, не стільки євроінтеграцію, а втечу від імперського російського совка. Тому і міри будуть прийняти більш радикальні, ніж запрошення до Митного союзу.

Будьте пильними. До нових захоплюючих зустрічей. Моряки мають традицію – тих, хто перший раз перетнув екватор, кидають за борт у теплу океанську воду. Вода на прес-марафоні у Зеленського місцями була аж занадто крижана. Можливо, тому що він помилково знайшов екватор десь у Північно-Льодовитому океані, а не в Атлантичному.