Плащі на деревах і психологічний тонус

ПОНЕДІЛОК, 14 ЖОВТНЯ. Ранкові “Новини” кажуть, що ніч в Україні на диво спокійна – без повітряних атак. Ось день у Сумах якийсь тривожний. У річці Сумці бачив “снулу” рибу. Цікаво, чому про вмираючу рибу кажуть саме так, чи добре їй там “спиться”?! Біля адміністративної будівлі спостерігається якесь незвичайне пожвавлення, багато людей у формі. Увечері дізнався, що було отримане анонімне повідомлення про замінування не одного, а аж 12 об’єктів. Таку операцію з “повідомленнями” можна вважати масштабною в межах окремого міста. До того ж у нас виявили ще двох росіянських агентів, які допомагали завдавати повітряні удари. Вже згадував, як небезпечно тепер щось фотографувати на вулицях, та ці ще й застосовували спеціальні гаджети. Некомфортно усвідомлювати, що серед земляків трапляються й такі.

ВІВТОРОК, 15 ЖОВТНЯ. Що це я все про сумне! Осінь в нас стає насправді золотою, тільки дещо прохолодною та мокрою. Час привести до ладу осіннє взуття та теплу куртку, цим і займаюсь. А треба було робити це ген-ген, коли! Прийшла сусідка знизу, каже, що на неї щось тече. Перевірив всі небезпечні місця – сухо. До речі, що може текти, як воду саме зараз відключено по всьому будинку. Втім, життєві реалії логіці не підлягають, бувають ще неймовірніші пригоди. Потерпіла розпитувала про сусідів поруч, за стінкою, вони, мовляв, двері не відчиняють. Зловив себе на думці, що нічого не знаю про людей, з якими мене розділяють кілька сантиметрів стіни, та й їм до мене байдуже. Повага до “особистого простору”, чи то психологічне відчуження.

СЕРЕДА, 16 ЖОВТНЯ. Опалення включать з понеділка! Це єдина гарна новина, про яку гомонить весь під’їзд. Поганих новин більше, але всі вони якісь звичайні, нецікаві. Щасливий, що у відключеннях світла триває перерва. Це в мене, а по Сумщині справи гірші. Пишу це, а на екрані з’явилась якась “карлючка”, на яку не впливає рух курсора. Невже з ноутбуком щось, не дай Бо?! Ба, а то мала муха! Комарі зникли, я закляк, а воно живе!

ЧЕТВЕР, 17 ЖОВТНЯ. Вже ділився спостереженнями про нервовість в оточенні, думав, може, здається – аж ні. Перестрів мене чоловік пристойного вигляду, та дає якісь друковані папірці: “Ви обов’язково це прочитайте!”. Заглибився в “матеріал” – злякався. Якщо стисло: буцімто, проти слов’ян існує всесвітній задум. Змова. Глибоко конспіративна та укорінена в давніх часах. Деталей не наводжу, аби не рекламувати цю теорію. Тільки здається, що тут вже не про “нервове перевантаження”, а про щось глибше. Або просто “вкид”.

П’ЯТНИЦЯ, 18 ЖОВТНЯ. Біля сміттєвих контейнерів у дворі просто на деревах “ростуть” плащі, куртки, штани. Це така стихійна гуманітарна допомога для малозабезпечених та нужденних від мешканців кількох будинків. Виглядає не дуже естетично, але знаходяться вдячні споживачі, до вечора все буває розібрано й розподілено.

СУБОТА, 19 ЖОВТНЯ. Був запрошений на День народження до давнього приятеля. Виявилось, що серед товариства тільки двоє – чоловіки. Решта гостей – жіночки середнього віку, давні знайомі, з якими ми роками приятелювали по-сімейному. А чоловіки, теж друзі – всі ТАМ. Воюють. Ось так суто особисті речі виводять на глобальні теми.

НЕДІЛЯ, 20 ЖОВТНЯ. У великій політиці – великі торги. Щодо України в НАТО, про горезвісний “дозвіл на далекобійність” тощо. Відчуваю, що все це стосується мене особисто, але вплинути на події не можу. Проте здатен триматися в тонусі, чого всім добрим людям бажаю.