План пу

путін має план. Можна, звичайно, пожартувати, що він його не тільки має, але й курить (тобто наркотик такий є, «план» називається), але цей жарт з довгою сивою бородою і наразі зовсім не смішний. Та й ми – не «95 Квартал». Курить – то хай собі і курить, його проблеми. Але план путін та його поплічників щодо України та українців мають теж зовсім не смішний, і це вже наші проблеми. Ви можете, звісно, продовжувати слухати «позитивних блогерів» від Офісу президента та дивитися «Єдиний марафон», але навряд чи це допоможе усвідомлювати реальність повною мірою. А реальність така, що любий мільйонам українців Арестович, який донедавна ще перебував у статусі помічника керівника Офісу президента, виїхав за кордон і звідти розповідає про поразку України та всього демократичного світу, що неминуче наближається. І я зустрічаю десятки, сотні людей, які довгий час слухали цього агента і вірили в «два-три тижні», а зараз жорстоко розчаровані.
Висловлю крамольну думку. Викидання чинною владою телеканалів «5», «Прямий», «Еспресо» з загальнонаціонального ефіру було спрямовано на боротьбу з політичною опозицією лише у другу чергу. А в першу чергу це зроблено було для того, щоб без перешкод маніпулювати масами у питаннях формування суспільної думки щодо подій, пов’язаних із війною. Десятки, якщо не сотні маніпулятивних тем закидалися владою по своїх інформаційних каналах: від шашликів у травні і війни не буде до стрімкий контрнаступ і кава в Ялті вже восени. В результаті під кінець другого року війни більшість цивільного населення дезорієнтована, розгублена, розчарована і пасивна. Розчарування, як відомо, одна з найсильніших негативних емоцій. Сотні тисяч чоловіків, які вимагали зброю в перші дні війни, не проявляють зараз жодної ініціативи щодо мобілізації, радше навпаки. Провалена не тільки мобілізація, провалене медичне забезпечення ЗСУ (це в армії, яка воює вже 9 років!), провалене будування захисних фортифікаційних споруд, провалене виробництво дронів (де ми на початку війни були значно попереду ворога). І це тільки головні теми. Ми навіть не торкаємося зараз корупції, і того, що всі ці прокурори, податківці і так звані правоохоронці повернулися до своїх звичайних методів «роботи» в обдиранні бізнесу, чиновники – до своїх оборудок, влада – неефективних рішень. Начебто, вибачте за банальність, війни й немає!
Тобто, в результаті інформаційної політики, скерованою владою, ми маємо розділене суспільство, не готове до нових військових викликів. Звісно, це не говорить про те, що коли росіяни розпочнуть масований наступ на різних ділянках, люди, як у лютому-березні 2022-го, не стануть на захист і не проявлять героїзм. Стануть, звісно, і проявлять перед обличчям смертельної небезпеки, що загрожує їм та їхнім близьким. Але, як відомо, продовження завжди поступається за якістю оригіналу. Та й ворог ретельно вивчив і вивчає свої помилки. Другий наступ буде підготовлений за всіма правилами, не сумнівайтесь. Там, де ворог не зміг дістатися до інформації, українські медіа та самі люди йому допомогли: розказували, хто героїчно корегував вогонь, як корегували, де, як передавали інформацію, інші подробиці спротиву. Наче війна вже закінчилася, ворог розбитий і можна відкривати обличчя і військові таємниці.
А дарма. Висока вірогідність, що за це доведеться заплатити немалу ціну у недалекому майбутньому.
Тож до плану цього утирка путіна. План опублікований в німецькому журналі Bild. Саме там був опублікований перший план вторгнення росяін, який справдився на 90% (не було хіба морського десанту в Одесу). Так що це джерело, до якого потрібно поставитися, як мінімум, з підвищеною цікавістю. Отже, росіяни планують до кінця 2024-го р. захопити Донецьку і Луганську області і вийти до річки Оскол у Харківській області (наскільки зрозуміло, з захопленням Харкова). Луганська область і так майже окупована, а щодо цілого року, виділеного на захоплення начебто незначної території, то очевидно, що наразі росіяни ставлять перед собою реальні цілі, а не такі, як 2022-му.
У 2025-му році росяіни планують вийти на Запоріжжі, Січеславській (Дніпропетровській) та Херсонській областях на рубіж річки Дніпро. Відповідно, із захопленням обласних центрів хоча б на Лівому березі.
Це те, що є до 2026 р. в економічних, політичних та інших розрахунках у ворога. Втрачати убитими вони планують близько 100 тис. щорічно.
Але, напевне, є і далі, бо путін однозначно сказав, що «…всі ми знаємо, що Одеса – русскій город!». Та й стратегічно Одеса потрібна росіянам – відкриває шлях до Придністров’я та Молдови, оточує Україну. Тож можна очікувати, що 2026 р. буде розрахований на атаку на створення цього коридору та атаки на Чернігівщину, Сумщину та Полтавщину, щоб витіснити ЗСУ за Дніпро.
Такий план у путіна. Керуючись ним, він проводить відповідну інформаційну політику (пропаганду), перелаштовує економіку та гуртує навколо нього своїх союзників.
Мені дуже шкода це писати, але чи можемо ми сказати, що у Зеленського (по аналогії з путіним) є план. І так, тут теж можна жартувати, що плану у нього немає, зате є щось дійсно ефективне, проте, від цих жартиків уже давно нудить. Не країна, а суцільний «Квартал 95» (фронту і тих, хто допомагає фронту, це не стосується, звісно).
Як бачимо з опублікованої вище інформації, війну путін планує мінімум до 2026-го р. Але, якщо його не зупинити на цих етапах, він не зупиниться і в 2026-му. Бо військові та економічні можливості і могутність росії наразі зростають, і зростатимуть ще мінімум два-три роки, досягнувши свого піку якраз у 2026-27 рр.
«А що собі думають європейці?», – запитаємо ми. Європейці говорять, що за три роки Європа мусить бути на 100% готова до війни з росією. Іншими словами, оцінюючи поточну ситуацію, певні політики в ЄС сподіваються, що Україна протримається ще три роки мінімум. Питання хіба таке: в яких кордонах і якою ціною?
Очевидно, до плану путіна не готові ні в Україні, ні в Європі, ні в США. Чомусь усі думали, що путін хоче перемовин. Ні. Путін хоче убити всіх незгодних, відправити у табори і та в’язниці, а з інших зробити собі ще одну армію і направити на бійню далі аж до Лісабону. Такий у нього план.

“Здійснено за підтримки Асоціації “Незалежні регіональні видавці України” в рамках реалізації проєкту Хаб підтримки регіональних медіа. Погляди авторів не обов’язково збігаються з офіційною позицією партнерів”.