Осінь на босу ногу

ПОНЕДІЛОК, 28 СЕРПНЯ. Щодо пригожинської теми, як і передбачав, конспірологічний буревій: “Вбили, та не його”, “Вбивали його, але вбили не його”, “”Вбили, але прикопали не того і не там”. Насправді, шокує не створення чергової “таємниці століття”, а те, що всі ці версії встигли обговорити мої сусіди у ліфті. Виходячи, підкинув поважним дядькам кілька тем: про те, як гітлер втік чи до Аргентини чи до Антарктиди, сталін насправді був жінкою, та ще й німфоманкою, а ленін – той взагалі не людина, а гриб і не вмер, а лежить собі й непомітно росте. Хай би не було у добрих людей іншого клопоту!
ВІВТОРОК, 29 СЕРПНЯ. У нашій демократичній країні люди до всіляких прав і свобод ставляться з великою пересторогою. Наприклад, право виносити сміття до контейнерів використовують не всі. Знов кухонні відходи на сходах між поверхами! Познайомитись би з анонімними авторами! А жіночка, якій ми скидаємось копійками за прибирання – вона свята, їй-бо свята.
СЕРЕДА, 30 СЕРПНЯ. Презентація нової сучасної книжки. Захід призначено в Обласній бібліотеці, що на вулиці Героїв Сумщини. Шоправда, довелось зустрічатись “на пленері”, сидячи на сходинках біля входу. Бібліотеку зачинено на повітряну тривогу. На такий випадок на дверях навіть вивішено повідомлення, що найближче сховище знаходиться по вул. Іллінській, 2, це, здається, т. з. “Будинок зв’язку”. Якщо з неба почне падати щось шкідливе, можна організовано рушати і рятуватись там, де написано.
ЧЕТВЕР, 31 СЕРПНЯ. Літо закінчилося, а згадати нема чого. Пора активних і креативних відпусток лишилася в минулому, тепер більш до вподоби упорядкованість і мінімум пригод. Дітям завтра до школи, та вже давно не моїм. Щось діти зростають дуже швидко.
П’ЯТНИЦЯ, 1 ВЕРЕСНЯ. День знань, як і саму осінь, зустрічаю на березі Псла у пляжних капцях на босу ногу. Дихаю післягрозовим озоном, пригощаю рибалок розсипним тютюном, слухаю новини не від Інтернету, а від людей. Про прикордонні села, де залишилось по три-чотири найвпертіших мешканців. Про евакуацію людей з прикордонної смуги, і про розміщення “місцевих біженців” у лікарняних палатах та шкільних приміщеннях. Позитиву в цих новинах явно бракує. Помітив стихійно приватизовані ділянки узбережжя: облаштовані містки для риболовлі, а підхід до них перетинає саморобний парканчик з хвірткою і замком, мовляв, ці півтора метри – мої, я їх перший побачив і зайняв.
СУБОТА, 2 ВЕРЕСНЯ. “Пікнік на узбіччі”. Знайшов підхід до води, який облаштували місцеві жителі власними зусиллями. Сходинки, лавочка, ящики для сміття – окремо, для пляшок – окремо. Ще й табличка з ввічливим проханням нічого не переплутати. От і кажіть про спільний менталітет!
НЕДІЛЯ, 3 ВЕРЕСНЯ. Вмикаю новини, бо на дворі не тільки осінь, але ще й війна. Так, успішно відновлюємо повітряне сполучення з росією. Переважно – дронами. Летить і по Україні, але не так рясно, як торік. Знов про корупційні схеми і щось підозріле з поставками для ЗСУ через Міноборони. У таких справах зазвичай факти є, а доказів немає. Неадекватно почуваюсь, наче у пляжних капцях під холодним дощем.