Кого вбоїмося

ПОНЕДІЛОК, 24 ЛЮТОГО. БПЛА кружляють над Сумами. Та ще й падають. Після вчорашнього влучання ще не встигли всі вікна закрити плівкою, аж надвечір, близько четвертої години – ще два. Один навіть не вибухнув, але ж таки загинула людина. Не варто витрачати душу на прокльони, люди добрі, важливо все пам’ятати. За цією метушнею моментів навіть забув, який сьогодні день. Так, рівно три роки, як росіянці з новими силами полізли підкоряти Україну. За три дні чи тижні – вже забув, як вони там хотіли. На річницю годиться підбивати підсумки, а позитиву, начебто, замало. Так, вороги гуляють по наших землях, вбивають наших людей в тилу, на фронті і на загарбаних територіях – нема з чого радіти. Але порівнюю свій настрій рівно три роки тому, коли миттєво пішли під три чорти всі плани на тиждень, на місяць, коли перспективи взагалі не проглядались. Тоді дізнався, що черговий випуск газети не вийде, побачив черги біля банкоматів і в магазинах, почув, що росіянців бачили чи біля обох Сироваток, чи з боку аеропорту – неспокійно зробилось, брехати не буду. Та тепер, коли регулярно прилітають БПЛА, а Трамп виступає з якоюсь маячнею – чомусь рівень тривожності значно нижчий.

ВІВТОРОК, 25 ЛЮТОГО. Два “шахеди” біля оз. Чеха. Ще двох людей поранено. З Парижу одна “інсайдерка” повідомляє, що у вуличних акціях на захист України “засвітились навіть голі феменки”. Шкодує, що не записала з ними інтерв’ю. Тобто, зосередилась на найцікавішому. Це про різницю результатів спостереження, залежно від місця розташування спостерігача, бо я чекав про цей мітинг інших подробиць. Заспокоїв: “Нічого, важливо знати, що феменки за нас! Якщо вони з нами, кого вбоїмося?!”.

СЕРЕДА, 26 ЛЮТОГО. У нашому дворі чистить стежки й сипе пісок бадьора жіночка. Працює, як імпортний міні-трактор. Ту саму сусідку бачив на базарі, поза виконанням службових обов’язків – рухається невпевнено, кульгаючи. Бувають такі довгі й тужні пісні з бадьорим приспівом: “Гей-гей!”. Інша сусідка завжди якісно мила сходи у під’їзді, тепер тільки зустрічає контингент біля входу і збирає гонорар. Ноги вже зовсім ніякі, а “трудову естафету” перебрала чи то онучка, чи племінниця. Вранці в під’їзді завжди чисто.

ЧЕТВЕР, 27 ЛЮТОГО. “Шахеди” аж посипались. 5 влучань за день тільки по місту. Нічого надзвичайного не відбулось.
П’ЯТНИЦЯ, 28 ЛЮТОГО. Підслухано в магазині: “Ти так хропеш, – кажу йому, – що я не чую, як БПЛА летить! А він сходив на кухню, водички попив і знов хропе!”. Випадково натрапив на дані від ВООЗ про те, що 46% українців мають психологічні чи неврологічні розлади. До чого ж ретельно підрахували фахівці, відсоток до відсоточка!

СУБОТА, 1 БЕРЕЗНЯ. Зеленський перебалакав з Трампом та його найближчими помічниками, колегами чи хто там вони. Коментарі про тектонічий зсув у світовій політиці, найцікавіше – про безнадійний для України розподіл сил. Маю посипати голову попелом, але, всупереч логіці, відчуваю полегшення, навіть певний драйв. Знято чергову невизначеність, прийшло розуміння ситуації. Трамп працює на кремлівський “план миру”, той, який про чотири області, Крим та все таке. Зеленський не згоден. Не сам, а від нашого імені. Лишилось чекати, хто в світі стане поруч з нами. Принаймні, ясно, хто – проти. Сьогодні спілкувався з чоловіком, який зі свого балкона щовечора грав на трубі гімн України в ті дні, коли кацапи нишпорили по околицях Сум. Тож насправді: кого убоїмося?! Хоробрість і гідність – проти “бикування”.
НЕДІЛЯ, 2 БЕРЕЗНЯ. БПЛА по Сумській громаді. Руйнування. День без суттєвих змін.