Юрій Муковоз з Сумщини загинув під Вугледаром

22 лютого 2023 року внаслідок штурмових дій поблизу населеного пункту Вугледар Донецької області загинув Юрій Володимирович Муковоз з Глухова. До теперішнього часу вважався безвісти зниклим. Т

Три роки надії, три роки болісного очікування і віри у диво… На жаль, звістка, на яку чекали рідні, виявилася трагічною.

Муковоз Юрій Володимирович народився 27 лютого 1982 року у місті Глухові. Був єдиною дитиною в родині, зростав у любові та турботі батьків, які виховали в ньому відповідальність, працьовитість і глибоке почуття обов’язку.

Навчався у загальноосвітній школі №2, після чого обрав для себе будівельну справу — вступив до Глухівського агротехнічного фахового коледжу СНАУ, де здобув спеціальність будівельника.

Після завершення навчання розпочав трудову діяльність у Глухів-БУДі, працюючи виконробом. У 2001 році був призваний на строкову службу до прикордонних військ, яку проходив на Черкащині. Служба загартувала його характер, навчила витримці та дисципліні.

Повернувшись до мирного життя, Юрій продовжив освіту у Сумському державному університеті за спеціальністю «Промислове та цивільне будівництво». Після отримання диплома працював на Глухівському заводі «Електропанель» начальником ремонтно-будівельної ділянки.

У 2007 році долучився до роботи у Сумській будівельній компанії «НАСА», де брав участь у будівництві на території Глинської пустині. Його професіоналізм, відповідальність та вміння організувати роботу цінували колеги та керівництво.

Юрій Володимирович любив подорожувати, відкривати для себе нові місця та враження. Найбільшу радість йому приносив час, проведений із родиною. Він із захопленням навчав дітей кататися на велосипеді, впевнено тримати кермо автомобіля, опановувати мотоцикл — ділився своїм досвідом, підтримував і завжди був поруч у важливі моменти.

У березні 2014 року Юрій був призваний до військкомату, де й залишився працювати. Деякий час виконував службові обов’язки у Миколаєві, згодом повернувся до рідного Глухова, продовживши службу. Після завершення контракту працював за кордоном у будівельній сфері, а згодом — у Києві.
Коли розпочалася повномасштабна військова агресія російської федерації проти України, Юрій Володимирович не залишився осторонь. Вже за три дні він повернувся до Глухова і добровільно став до лав територіальної оборони. У травні вступив до Збройних Сил України.

Проходив службу у Сумах, Ніжині, Білій Церкві. Згодом був направлений на Донеччину, де виконував бойові завдання, захищаючи незалежність та територіальну цілісність України.

Остання розмова з дружиною назавжди закарбувалася у пам’яті близьких:
«Не буду поки виходити на зв’язок, обіймаю всіх вас, батькам скажи, що все добре…»

У Юрія Володимировича залишилися батьки, дружина та двоє синів. Для них він назавжди залишиться люблячим батьком, чоловіком, сином, опорою і захистом.

Його життєвий шлях — це приклад гідності, праці та відданості своїй державі. Він будував мирне життя, а коли прийшла війна — став на його захист, не вагаючись.

Вічна пам’ять і слава Герою!