Доводиться жити, хоч не завжди подобається

ПОНЕДІЛОК, 18 ЛИСТОПАДА. Вчора закінчив щоденник словами: “В Сумах на диво тихо”. Тільки поставив крапку, а воно як гепне! Балістична ракета потрапила в багатоповерхівку. Працюють рятувальники, загиблих ще не порахували. Отак звітувати про день, який ще не минув. Сьогодні вночі – ще один удар по критичній енергоструктурі, мабуть, також зачепило людей. Приятелі телефонують з-за кордону: “Як там наша хата? Воно ж бахнуло десь поруч!”. Обов’язок дядька, який лишився “на хазяйстві”, перевірити і доповісти: “Ціла ваша хата, друзі, саме вона поки що ціла”. Повертаюсь додому, читаю про поранених і загиблих. Навіть дітей росіянці вбивають і не кажіть мені, що це все – путін! рф – колективний вбивця.

ВІВТОРОК, 19 ЛИСТОПАДА. Темна пора життя – вранішні сутінки непомітно стають вже вечірніми. Світло блимає за графіком, якого, щоправда, ніяк не можу зрозуміти. Але поспілкуватися в мережі час випадає, а під час відключення стає в пригоді окопна свічка. Дочекатись пенсії та купити нормальний акумуляторний ліхтар! А навесні, перед Пасхою, обов’язково вимити вікна! Воюємо вже 1000 днів, сам не рахував, але нагадали. То що ж, як на мене, були серед них і гірші, ніж сьогодні. Хоча, за сумськими клопотами, забув про Глухів, Одесу. У кожного своє і повсюди те саме. На росію полетіли перші АТАКМS. Злегка бадьорить.

СЕРЕДА, 20 ЛИСТОПАДА.В одному з магазинів бачив, як старенькі бабусі штовхаються і б’ються. Нетипове видовище зацікавило. Виявилось, що викинули у продаж т. з. “соціальний хліб”, дещо дешевший від звичайного. Це була битва епічна за масштабом! Вражає не тільки енергія і спритність жіночок поважного віку, а їх багатющий словарний запас. Український “автокомплімент”, що ми, мовляв, незламний народ, починає вигравати новими барвами.

ЧЕТВЕР, 21 ЛИСТОПАДА. Потужний буревій, аж гілки і всілякий мотлох летить мимо вікон на рівні п’ятого поверху. Всі справи – на завтра, якшо це не кінець світу. А як ще ні, то хай витримає підвішений кабель, яким я прив’язаний до інету! За вікном аж гуде, та й новини не сприяють медитативному спокою. Міжконтинентальна ракета прилетіла по Дніпру. Безперечно, що ми і рф – два різних континенти, але це якийсь новий путінський вихиляс – бити стратегічною балістикою. Коментатори згадують, що це створіння нещодавно переписало “воєнну доктрину” і попередило весь світ. Ось тепер воно її підписало і ще раз попередило. Йдеться про далекобійну зброю для України та горезвісний “дозвіл на далекобійність”. Ракета “Орешник” гепнулась у Дніпрі, постраждали двоє людей, Людей шкода, але “аналоговнєтна суперзброя” їй-бо, якась дивна, хоча всі партнери, як звичайно, глибоко стурбовані.

П’ЯТНИЦЯ, 22 ЛИСТОПАДА. У Сумах росіянці вбили “шахедами” ще двох мешканців. Про глобальну політику якось не думається. БПЛА якісь вдосконалені, із шрапнеллю. У політичних оглядах знов розмови про замирення і поступки, та про що Орбан дзвонив Трампу і що мав на увазі путін, коли казав своє чергове “бла-бла-бла”. Нас вбивають, та ми ще живі, хоч і не всі. Щодня так: прокинувся – доведеться жити, бо вибору нема.

СУБОТА, 23 ЛИСТОПАДА. Добра подруга з Парижу хоче повернутись, питає, чи можна. Надіслав незакінчений щоденник за цей тиждень, хай вирішує сама. Рідна хата, близькі та друзі і російські дрони-ракети-КАБи – що переважить? Тут кожен за себе.

НЕДІЛЯ, 24 ЛИСТОПАДА. Вперше за багато днів гаряча вода дійсно така тепла, що хоч під душ лізь без усяких каструль і тазів! Щоправда, ближче до ночі, але дочекався. Тож не таке воно похмуре, те життя, ще маємо, чому радіти.