Чому Молодий Народний Рух не буде молодіжкою новоствореної НРУ (УНП “Рух”)

Це перший і останній мій критичний пост про Народний Рух України (тепер вже НРУ УНП “Рух”). Я жодним чином не хочу поливати брудом ту партію, до якої причетний з 15 років. Я завжди пишався членством в НРУ і віддавав йому всі свої сили та енергію впродовж всього свого ще не такого довгого свідомого життя. Але і промовчати теж не можу. Пост буде великим, бо в ньому намагатимуся викласти всі свої думки і заздалегідь відповісти на всі можливі запитання.
Вчора, 19 травня, відбувся об’єднавчий З’їзд НРУ та УНП на якому утворили нову партію – Народний Рух України (Українська Народна Партія “Рух”).
Здавалося б нарешті в націонал-демократів вистачило розуму подолати той розкол, який виник у 1999 році і призвів до занепаду колись потужний НРУ.
Але не все так просто як здається на перший погляд.За об’єднання проголосували 232 із 389 делегатів. Тобто 157 рухівців не підтримали рішення – це 7 обласних організацій Народного Руху України (в тому числі Сумська). Проти також голосували члени Молодого Народного Руху, які були делегатами з’їзду. Всі вони мали на це вагомі причини.
З’їзд розпочався з виступів запрошених голів Конгресу українських націоналістів та Української республіканської партії, які бідкалися, що старі патріотичні сили вже не мають колишнього впливу. Можна було б сказати більш чесно – зійшли на маргінес.
Об’єднання подавалося як єдиний шлях до спасіння. Ніхто так і не сказав, або не розумів що об’єднання не вирішить проблем націонал-демократів.
Дійсно, Україні необхідне відродження потужної націонал-демократичної (консервативної) політичної сили. Але причина її відсутності далеко не у роздрібненості. Причин багато: в першу чергу це криза ідей та криза кадрів. Якщо звести політичних невдах в єдину партію успішнішою вона не буде. Якщо не 50, а 100 націонал-демократів будуть приходити до чергового пам’ятника вшанувати чергову річницю, партія не стане успішнішою. Потрібно міняти тактику і стратегію. Потрібно міняти риторику. Ті слова і гасла, які працювали у 90-х через 20 років вже не працюють. Про це не говорять в голос, але саме це є причиною сходження з політичного обрію “старих” політичних сил. На з’їзді НРУ 15 грудня 2012 року новим головою НРУ обрали Василя Куйбіду, який обіцяв партії “модернізацію” та “оновлення”. Обіцянки так і лишилися обіцянками. Думаю, кожному сторонньому спостерігачу було помітна “модернізація”, яка проводилася в НРУ останні півроку. Єдиним публічним заходом НРУ, який я можу пригадати за цей час, був форум козацьких отаманів. “Оновлення” певним чином відбулося. В той же день, коли обрали Куйбіду “оновили” Центральний Провід НРУ, з якого виключили 5 молодорухівців в тому числі і мене. На відносинах МНР та НРУ за часів “оновлення” я згодом зупинюся детальніше.
А тепер найстрашніше. “Я знаю людей, які ніколи не зрадили. Але не знаю жодної людини, яка б зрадила тільки раз” (В’ячеслав Чорновіл). Ті люди, які розколювали Рух у 1999 році не просто не покаялися, а навіть не визнали свої дії помилкою. Одного з ініціаторів розколу Івана Зайця обрали першим заступником нової партії. У проекті програми нової партії відсутня згадка про Вячеслава Чорновола. Портрет багатолітнього лідера НРУ з 1999 року постійно був присутній на З’їздах НРУ і лише цього разу з’явився завдяки наполегливості рядових рухівців. Очевидно, що нова партія у новому складі не буде так трепетно ставитися до постаті Вячеслава Чорновола. І не треба. Бо лицемірство страшніше ненависті.
Можна не погоджуватися з деякими поглядами чи діями Вячеслава Чорновола. Але всі, навіть опоненти, згодні, що це була людина, яка була щирою і чесною у своїх поглядах і вчинках. В історії новітньої України таких політиків більше не було і немає. На жаль.
Після розколу зрада стала професійною діяльністю для багатьох УНПістів. За гроші Партії регіонів у 2006 році було створено Український народний блок Костенка-Плюща, який відтягнув 1,87 % у блоку “Наша Україна” з яким тоді ішов на вибори Рух. Сумчани, можливо, досі не забули цей блок Костенка-Плюща, бо за нього масово агітували “зборовські” малолєтки (для несумчан: “зборовські” – представники місцевої молодіжної кримінальної субкультури). А широко відомі у вузьких колах Артем Семенченко та Андрій Майборода були кандидатами до міської ради від УНП.
У 2010 році, коли НРУ підтримував єдиним кандидатом у президенти Юлію Тимошенко, УНП висунула Костенка, а в другому турі нікого не підтримала.
Після перемоги Януковича кілька членів УНП здали свої карточки для голосування Чечетову. Тепер цих екс-депутатів обрали до Центрального Проводу нової партії.
У 2012 році УНП ішла на вибори разом із “Нашою Україною” зі свідомою метою відтягнути відсоток голосів націонал-демократичного електорату. “Націонал-демократична опозиція” критикувала не злочинний режим Януковича, а об’єднану опозицію. А громадські організації, зокрема “Спільна справа” неодноразово заявляла, що члени виборчих комісій від УНП працюють на Партію регіонів.
Вершиною об’єднавчого цинізму стало обрання одним із заступників голови НРУ (УНП “Рух”) Світлани Ніколіної, яка на виборах 2012 року відкрито працювала на ставленика Партії регіонів, що конкурував з рухівцем Валентином Королюком.Все ж Валентин Королюк переміг і став народним депутатом. Але Королюк виявився не потрібним новій партії, зате новій партії потрібна Світлана Ніколіна.
Перед об’єднанням необхідно було провести внутрішню люстрацію і не допустити в оновлену партію людей, які заплямували себе співпрацею з Партією регіонів. На цьому наполягали Сумська організація НРУ та ряд інших. Але наші пропозиції не були почуті.
Я розумію, що в УНП є чесні і патріотичні люди. З ними в першу чергу і треба було єднатися. І вони б самі прийшли до НРУ, якби Рух переосмислив свою діяльність і запропонував нове і яскраве бачення українського консерватизму. А це нове бачення могла принести молодь.
Коли Рух очолював Борис Тарасюк, партія вже переживала не найкращі часи. Але було два якісних моменти.
1. НРУ був учасником політичних процесів. Ми входили до КОДу, а згодом увійшли до Об’єднаної опозиції. НРУ Куйбіди не цікавий нікому як і сам Василь Куйбіда. Можливо, він дійсно почуває себе “легендарним лідером” (цитата із об’єднавчого з’їзду) на фоні голів КУНу, УРП та козацьких отаманів, але це навіть не друга, а третя ліга української політики.
2. Рух дбав про своє майбутнє. Молодий Народний Рух знаходив повну підтримку і розуміння керівництва партії. За цей час ми стали однією з найпотужніших припартійних молодіжок, давали фору і “Батьківщині молодій”, і молоді Фронту Змін та УДАРу. Ставали ініціаторами молодіжних опозиційних об’єднань, активно брали участь в публічних акціях. На фоні пасивності і втоми “дорослого” Руху його молодіжка дивувала журналістів своєю активністю і подавала надії на швидке відродження партії. Партія теж бачила в нас свою зміну і найактивніших молодорухівців включала в свої керівні органи.
З обранням Василя Куйбіди розпочався наступ на Молодий Народний Рух. Спочатку молодорухівців прибрали з Центрального Проводу. Потім намагалися скоротити штатні посади трьох представників МНР, які працювали на ставці в Апараті ЦП НРУ. Голова МНР Іван Крулько заявив, що не бажає боротися з Куйбідою, а хоче боротися з Януковичем і пішов у “Батьківщину молоду”, яку невдовзі і очолив. Пропозиції піти у “Батьківщину” надходили і мені, і деяким іншим головам обласних організацій МНР, але всі ми лишилися в Русі і Молодому Народному Русі.
У березні відбувся З’їзд Молодого Народного Руху, де обирали наступного голову після Івана Крулька. Більшість обласних організацій підтримували Сергія Воронова, а львівська висунула Валерія Веремчука. Ішов нормальний демократичний процес, проводилися обласні конференції, кожна обласна організація визначалася зі своєю позицією. Але за день до З’їзду Куйбіда зібрав Політраду, яка прийняла рішення зобов’язати голів обласних організацій НРУ переконати членів МНР призначити в.о. голови сорокарічного Андрія Корната, а З’їзд провести у два етапи. Також Ухвала Політради зобов’язувала членів НРУ, які є делегатами З’їзду МНР підтримати Андрія Корната. Такий необдуманий тиск на молодорухівців призвів до зворотної реакції: делегати майже в повному складі (окрім львівської та кіровоградських організацій) проголосували за Сергія Воронова всупереч Ухвалі Політради НРУ. Напруга між молоддю та керівництвом зростала. Нас неодноразово звинувачували у тому, що ми працюємо на “Батьківщину” і це було особливо образливо. Адже нам дійсно пропонували йти туди, нам пропонували гарантоване депутатство у місцевих рада, але ми відмовилися від очевидних перспектив, зберігаючи вірність ідеям Руху та Вячеслава Чорновола. В той же час наша ж власна партія бачить у нас ворогів чи у кращому разі прапороносців та розповсюджувачів листівок.
На З’їзді НРУ 15 грудня 2012 року було прийнято рішення обрати до Політради НРУ голову Молодого Народного Руху за посадою. Однак Василь Куйбіда оголосив себе вищим за З’їзд і самочинно виключив Сергія Воронова з Політради.
За Угодою про об’єднання НРУ та УНП передбачалося створення асоціацій молодіжних організацій Руху, головою якої був би представник УНП. Це виглядає як мінімум дивно, адже зараз складно взагалі знайти хоча б одного представника Української народної молоді, тим паче готового зайняти таку посаду. УНМ за тривалий час нашої діяльності ми не чули і не бачили. Ми взагалі сумнівалися в їх існуванні. А виявляється вони є і претендують на керівництво молодіжним крилом.
Вчора Координаційна рада МНР виступила проти об’єднання з УНП на існуючих умовах. Однак на З’їзді молоді навіть не дали можливості виступити і висловити свою позицію. Обговорення одного з найважливіших питань в історії партії відбулося за схемою “2 за, 2 проти”.
Рішення про зміну назви партії (а це питання було принциповим для більшості організацій) було прийнято обманом під виглядом “Змін до Статуту”. Для багатьох делегатів стане несподіванкою, коли їх партію скорочено почнуть називати УНП “Рух”.
Після з’їзду Куйбіда і Заєць заявили про створення позапарламентської націонал-демократичної опозиції. Це мабуть перший в історії випадок, коли партія, яка має трьох народних депутатів у парламенті відреклася від них і проголосила себе “позапарламентською”.
У цієї “позапарламентської опозиції” є два варіанти. Остаточно зійти на маргінес і всю діяльність присвятити відтягуванню кінця. Або у новоствореного НРУ (УНП “Рух”) несподівано з’являться кошти і він заявить про свій гордий і самостійних похід спочатку на посаду мера Києва, а потім у і в Президенти України. Я не хочу тримати в руках ці гроші і мити після них руки. Рух останнім часом був не надто впливовим, але це була найбільш чесна і незаплямована політична сила. На жаль, я не впевнений, що так буде в майбутньому.
Не впевнені в цьому і молодорухівці. ВГО “Молодий Народний Рух” прийняла рішення не співпрацювати із НРУ (УНП “Рух”) і діяти як самостійна організація, сповідуючи ідеали Вячеслава Чорновола.
Я залишаюся заступником голови ВГО “Молодий Народний Рух”. Сумська обласна організація Молодого Народного Руху на чолі з новообраним головою Артемом Бондарем продовжуватиме свою активну діяльність.
Але прошу з цього моменту не асоціювати мою діяльність та діяльність Молодого Народного Руху з новоствореним НРУ (УНП “Рух”). Я збережу партійний квиток НРУ як реліквію. Свою заяву в партію я написав 27 жовтня 2006 року – в день, коли мені виповнилося 18. І в душі я завжди залишуся рухівцем. Адже Рух – ніколи не був просто партією.
Я не планую вступати в будь-яку існуючу політичну партію. Весь свій вільний час та енергію спрямую на боротьбу з режимом Януковича та вироблення сучасної ідеологічної бази для нової консервативної політичної сили. Сподіваюся, Рух колись схаменеться і очиститься від зрадників та засланців. Тоді ми з побратимами знову вважатимемо за честь бути знову членами НРУ. Можливо, колись ми зростемо до того, щоб створити нову партію, яка гратиме за іншими правилами, ніж нинішні українські політики і принесе в українське суспільство нову якість патріотизму. В будь-якому разі завжди пишатимуся, що був причетним до легендарного Народного Руху України і вдячний Богу за ці роки. Також радий, що всі, з ким ми були пліч-о-пліч всі ці роки залишатимуться разом у Молодому Народному Русі. Члени Сумської ОО НРУ неодноразово висловлювали намір створити громадську організацію для того, щоб зберегти колектив однодумців. Безумовно я теж долучуся до неї. Переконаний, у нас ще багато перемог і звершень попереду!
З поваги до минулого Народного Руху України я більше не буду критикувати НРУ (УНП “Рух”). Але я не вважаю цю партію спадкоємицею того Народного Руху України, який здобував Незалежність України. Навіть “вожді” називають свою партію “новоствореною”.
Я все сказав. Історія розсудить, хто був правий, а хто помилявся.