Бентежна буденність

ПОНЕДІЛОК, 8 КВІТНЯ. Дуже неспокійно. У Білопілля прилетіли КАБи і розтрощили середмістя – росія поруч. У Сумах вибух, а я й не почув. Про те, що росіянці знов приділили нам увагу, здогадався, коли помітив червону автівку, яка з сиреною мчала по Петропавлівській. Легко здогадатись, куди й чого. Думки, що десь пожежа через якусь побутову аварію, навіть не виникало. Нищать мій рідний Харків. Загинули рятівники.Досить похмурі вісті з російського бєлгорода – там знайомі, друзі юності, так би мовити. Розпач і цілковите нерозуміння, що ж то коїться.

ВІВТОРОК, 9 КВІТНЯ. Суми наче пасивно протестують проти реалій війни. Життєрадісні дітлахи гайсають на самокатах, в Міській галереї – виставка яскравих вишивок, все наче навкруги мир і спокій. З поточних новин досі не вибуває проблема московського “Крокуса”. Вперто і працьовито росіянські пропагандисти доводять причетність українців. Весь світ сміявся би, аби воно було смішно. Але росіянське “глибинне населення”, схоже, цей варіант влаштовує. Деградація – фейк. Треба розвинутись до певного рівня, аби потім деградувати.

СЕРЕДА, 10 КВІТНЯ. Тільки сьогодні вночі відчув, що батареї холодні. Трошки підмерзаю, але це не критично. Намагаюсь зрозуміти сенс всього, що відбувається, перечитуючи все, що знайшов про минулі, вже закінчені війни. Переважно – написане німцями. Томас Манн, Ремарк. Може, не за ті книжки взявся. Розважаюсь тим, що налагоджую свої побутові умови – шукаю, що б підкрутить, почистить, помити, прибрати або викинути. Не дуже складна діяльність, але займає мізки простими, зрозумілими завданнями.

ЧЕТВЕР, 11 КВІТНЯ. Життя триває. Був на літературній зустрічі з журналістом, письменником і поетом, яку вже раз скасовували через обстріли.Друга спроба успішна. Обов’язково напишу про це окремо.

П’ЯТНИЦЯ, 12 КВІТНЯ. Зазвичай прокидаюсь від гуркотіння машини, яка вранці вивозить сміття. Сьогодні чомусь заверещали протиугонні пристрої разом на всіх автівках, які стоять у дворі. Схоже на тривогу та ні. Біля контейнера зі сміттям вовтузяться якісь дядьки, витягують іржаві труби, мабуть, аби здати на “чермет”. Щось не поділили, лаються, ще й штовхаються. Може це на них зреагували протиугонки? Тягнете – тягніть собі тихенько, у людей складний день попереду. Взагалі, на сумських смітниках можна знайти багато корисного – люди розвішують старенький, але ще цілий одяг, виносять меблі і розташовують все це, мов у вітрині. Такі собі стихійні пункти гуманітарної допомоги. Зібрав і виніс купу досить пристойних штанів. Не сам з них виріс, як буває, а вони мене вже переросли.

СУБОТА, 13 КВІТНЯ. Познайомився з дивним чоловіком, він – ходяча енциклопедія народних прикмет. Про таке, як “не можна розсипати сіль” чи про пусті відра, я й сам знав. Але цей, цілком зрештою адекватний дядько, трохи молодший від мене, цілком серйозно навчив, коли не можна різати кругле, в який день не варто мити голову, а коли обов’язково треба їсти рибу. Трохи запаморочив своєю ерудицією. Підозрюю, що це в нього від підсвідомого бажання якось контролювати події, впливати на життя

НЕДІЛЯ, 14 КВІТНЯ.День холодний, але спокійний. За спокій вдячний, а прохолоду переживу. Окрім сирен, нічого тривожного не чув. Новини не вмикав, може в цьому причина. Від них кожного дня не сховаєшся, але інколи треба.