Падіння Європи

Європейський Вибір Прокурора / Європа Під Прицілом / Вирішальні Вибори-2027 / Крах ЄС

Виявляється, це так просто. Виписав сам собі відрядження за кордон – і вуаля. Так із України Генеральні прокурори ще не тікали. А це – саме втеча. Питання в іншому: чому Генеральний прокурор утік? Підозр йому не вручали, звільнятися «за власним» не планував начебто, та й взагалі випромінював упевненість. Наостанок надіслав «вітання» у вигляді підозри керівникам ненависних антикорупційних органів, щоб висіли тепер «на гачку» Офісу президента. Президент, до речі, не розгубився, мовляв, нам такі Генеральні прокурори ні до чого – і зробив подання до ВР на звільнення Кравченка. Тобто Кравченко, вискочивши з епіцентру дикого корупційного скандалу, отримав ще «вільну» від президента. Тобто «наздоганяти» його в Європі тепер ніхто не буде, швидше за все. Він тепер особа не посадова, дружина виїхала напередодні, напевне ж, не з порожніми руками. Немає інформації, чи подавали українські органи (назвати їх правоохоронними рука не піднімається) запит: як перетнув кордон Кравченко, де перетнув, де наразі перебуває. Та й немає підстав законних на такий запит. Мавр зробив свою справу. Мавр може утекти, – перефразовуючи Шекспіра.

Та чи хто в Україні здивований?

Згадаємо, як виїжджав Міндіч, як виїжджав Боголюбов (партнер Коломойського), багато інших персонажів карних впроваджень, імена яких не відомі широкій аудиторії. Переважна більшість із них – військовозобов’язані. Але Тису вони не перепливали, через гори не йшли. Платили – і отримували «коридор».

Ми можемо, звісно, згадати прокурора Пшонку і Януковича з його вантажівкою валюти – як тікали вони та їхні подільники, але то була зовсім інша історія. Бо ті тікали від народного гніву, тікали з країни, яку зрадили і готувалися віддати в руки путіна.

Але ж, зауважте, наскільки широко і далеко закрокувала євроінтеграція! Раніше Янукович та інші негідники тікали виключно до росії, а за Зеленського всі, як один, до Євросоюзу.
Але Європа наразі – не зовсім те місце, де можна почуватися спокійно.

Хоча на сьогодні, як і попередні кілька років – Європейський союз є надійним тилом України. Попри всі намагання розсваритися, обдурити та таке інше, європейці дають українському бюджету 50% надходжень, закуповують зброю, приймають біженців, відправляють гуманітарну допомогу, впроваджують спільні проєкти розвитку в громадах, лікують та реабілітують українських військових. Не було б цієї допомоги – боюсь казати, в якому стані перебувала б Україна. Якщо б перебувала взагалі як суб’єкт, звісно. Можна скільки завгодно буркотіти на «нерозумних європейців», але не варто ставати схожими на наших ворогів, які перемогу в Другій світовій приписують виключно «русскому солдату», викреслюючи з історії інших солдатів і ту величезну військову та матеріальну допомогу, яку надавали США, той самий ленд-ліз.

Багато хто скаже, що Європа це робить виключно у власних інтересах. Звісно, у власних інтересах. Які тісно переплітаються з інтересами України. Якби так не було, і, в принципі, начхати було б на Україну, то ми б залишилися сам на сам із агресором.

Ця «хвилинка вдячності», у тому числі, й до того, щоб звернути увагу на те, як можуть розвиватися події у війні найближчим часом. Зараз багато розмов про те, що путін готує напад на Європу, і експерти і розвідники гадають і прогнозують, коли і де, і якою мірою той може бути реалізований.
Військове вторгнення в Європу ми маємо оцінювати і прогнозувати виключно з урахуванням усіх факторів, перш за все, політичних та економічних.

Прийнято вважати, що європейці повноцінно будуть готові відбити військовий напад росії приблизно в 2030-му році. Напевне, така оцінка відповідає дійсності, зважаючи на те, наскільки промислово-виробничий сектор економіки ЄС відстав і виявився в 2022-24 рр. не готовим до швидкого реагування на нові потреби і виклики. Але зараз, треба віддати належне, європейці, особливо Німеччина і Франція, скорочують ці відставання в дуже гарному темпі. Та однак недостатньому. Нові реактивні дрони та малі реактивні ракети, що дуже скоро прийдуть за ними, не знайшли вчасної відповіді навіть в Україні на даний момент (цікаво розібратися, чому, бо про невідворотність їхньої появи було відомо ще рік тому). Але значно гірше ситуація з арміями, тобто з живою силою. Армії в Європі маленькі, не навчені сучасній війні, необстріляні і, очевидно, не готові ефективно протистояти. Призив і мобілізація взагалі викликають у населення страх і не розуміння. Як не розуміють в Європі люди і саму сучасну війну, бо їхні уявлення сформовані виключно книжками і фільмами про Другу світову.

Але війни в Європі люди бояться, що природно, не хочуть, і тому шукають прості відповіді на ці складні питання. Приблизно так, як шукало їх українське суспільство в 2019 році: «зазирнути в очі», «домовитися посередині», «головне – припинити стріляти». Результатом цього хаотичного ірраціонального популістичного пошуку стали президент, уряд та Верховна рада, які не відповідали викликам часу і зруйнували підготовку до війни. І тому ми там, де ми є.

У Європі відбувається щось дуже подібне. В Німеччині «Альтернатива для Німеччини» – відверто антиукраїнська і антиєвропейська, начебто консервативна «права» партія виграє другі поспіль місцеві вибори за останній місяць. Щоправда, обидві перемоги приходяться на землі, що були у складі колишньої НДР, менш із тим. Ризики, що сили, які підтримують Україну та демократичні цінності, втратять владу уже восени 2027 року на парламентських виборах, дуже високі. Та ж сама історія у Франції. Марія Ле Пен – лідер майбутніх президентських перегонів, уже заявила, що допомога Україні буде зменшена в рази, якщо взагалі буде. Те ж саме в Польщі. Вибори в парламент в 2027 році, «праві» сили наступають і, не виключено, переможуть. Тобто восени 2027 року, напередодні чергової важкої зими, Україна залишиться з величезною «діркою» в бюджеті. Уявляєте країну без пенсій і зарплат для бюджетників, наприклад? Що станеться тоді?

Тому путін атакуватиме ЄС виключно з метою наблизити і збільшити перемогу тих політичних сил, які допоможуть йому не тільки перемогти Україну, а й встановити свій порядок денний в Євросоюзі. Тобто, як того не хочеться, є сенс обійтися без широкомасштабного військового вторгнення. Виключно невеличкі наземні операції, теракти і нальоти дронів. Продемонструвати неміч нинішньої європейської безпеки і політичної системи – це саме той шлях, який допоможе досягти мети.
Якщо так станеться, то впаде європейський порядок. Впаде величезна цивілізація, що, наче магніт, притягує до себе людей із усіх континентів. Впаде соціальна система, що захищає людей як ніде в світі. Впаде не ультрасучасна, зате надійна і працююча економіка. Знищать культурні цінності, впадуть моральні авторитети, і скрізь запанує трапмізм, путінізм та китайський комсомол. І це – в їхніх інтересах, бо Європа – це єдине місце, де права людей по-справжньому захищені. Тож знищення європейської цивілізації відповідає інтересам провідних імперіалістичних держав світу. І вони невпинно його наближають.

Тож, як кажуть, ми в одному історичному човні. Хоча Україна й не має практично жодного з вище перелічених чинників, наша країна несподівано стала на шляху агресорів. І стоїть.
Будьте пильними. Хай оминають вас каби і дрони, ракети і снаряди.