На Донбасі поліг Володимир Яглов з Сумщини

7 липня 2024 року солдат Яглов Володимир Вікторович загинув під час стрілецького бою, поблизу населеного пункту Новоселівка Перша Покровського району Донецької області. До теперішнього часу вважався зниклим безвісти.

Народився 17 грудня 1968 року у невеликій родині, де виховувалося двоє дітей. Навчався у Шосткинській школі №2, де закінчив вісім класів.

З юних років Володимир захоплювався активним дозвіллям. Відвідував секцію ковзанярського спорту, займався плаванням у басейні та тренувався у спортзалі. Після школи здобув професійну освіту у Шосткинському хіміко-технологічному технікумі за спеціальністю «Технік-технолог».

З 1988 по 1990 роки проходив строкову військову службу у місті Лієпая (Латвія), мав звання матроса. Після повернення до цивільного життя розпочав трудовий шлях на легендарному шосткинському підприємстві «Свема», де працював з 1991 по 2012 рік апаратником 5-го розряду та майстром зміни. З 2013 по 2022 рік працював на підприємстві «Стандарт-2002».

Володимир був турботливим батьком для своїх дітей — сина та доньки, які назавжди стали важливою частиною його життя.

У вільний час чоловік любив риболовлю, із задоволенням ходив до лісу по гриби, займався ремонтом взуття. Його знали як чесну, відповідальну, добру та врівноважену людину. Він цінував у людях людяність і чесність. Друзі, колеги та знайомі поважали Володимира за працьовитість, наполегливість і майстерність. Про таких людей говорять: «у нього золоті руки», адже будь-яку справу він неодмінно доводив до успішного результату.

Коли Україна потребувала своїх захисників, Володимир Вікторович не залишився осторонь. 9 травня 2024 року він добровільно став до лав Збройних Сил України. Служив начальником складу взводу матеріального забезпечення та стрільцем у званні солдата. Виконував бойові завдання на Покровському напрямку.

Він мріяв повернутися додому з Перемогою та долучитися до відбудови рідної країни. Та його життя забрала війна. Перед одним із виходів на позицію він зателефонував рідним і сказав слова, які назавжди залишаться в їхніх серцях: «Сьогодні їдемо на позицію. Обов’язково переможемо, тримайтесь. Я вас люблю». Після цього зв’язок із ним обірвався…

Наш земляк віддав життя, захищаючи територіальну цілісність і державний суверенітет України.

Вічна пам’ять і слава Герою!