Ігор Прихожай: Обов’язок і покликання. Обірване життя

Ігор Прихожай
38 років, м. Суми. (15.02.1987 — 12.11.2025)

ПРИХОЖАЙ Ігор Євгенович, мав воїнське звання солдат, посмертно присвоєно звання старший солдат, прикордонник, проходив службу в одному з підрозділів Сумського прикордонного загону. Позивний “Поліглот”. Загинув під час виконання бойового завдання з охорони й оборони державного кордону на Сумщині внаслідок ворожого удару FPV-дронами по складу прикордонного наряду.

З офіційних джерел про довоєнне життя Ігоря Прихожая можна дізнатись небагато: закінчив Сумську ЗОШ № 18, мав хист до малювання, займався художнім оформленням книжок, а у серпні 2023 року став до лав Державної прикордонної служби України.

Більше про Ігоря розповів його батько Євген Петрович. Ось деякі подробиці, які здались нам важливими для розуміння того, яким був Ігор Прихожай. Вчився непогано, принаймні, скарг від вчителів не було. Легко і охоче спілкувався з людьми. З дитинства мав два захоплення: поезію і малювання. Батько розповів, що до улюблених книжок робив малюнки-ілюстрації, не для показу, а так, для себе. З 15 років почав писати вірші, теж суто для себе. Спочатку – російською мовою. Потім перейшов на українську, але це – пізніше, згодом. Після школи навчався у СФ ХПІ (старші містяни пам’ятають, що був у Сумах такий вищий учбовий заклад. На його базі виник сучасний СумДУ). Провчився три роки на економічному факультеті і покинув. Батькові про своє рішення сказав приблизно так: “Відчуваю, що це не моє. Хочу деякий час подумати, розібратись сам із собою”.

Шукав власний шлях у житті, весь час займався саморозвитком, самоосвітою. Мабуть, як то кажуть, “на хвилі часу”, став приватним підприємцем, але не аби яким. Відкрив книжковий магазин “Букініст” на Хіммістечку. Це ж був не лише бізнес, а й знайомство із усім розмаїттям сучасних книжкових видань. Завжди любив читати, до того ж англійську мову вивчив на такому рівні, що перекладав англомовну поезію Набокова, читав в оригіналі Шекспіра. Про літературні переклади, зроблені Ігорем Прихожаєм, слід сказати окремо. “Бледный огонь” Набокова – поема з одноіменного роману – це робота, яку Ігор почав у лютому 2022 року і закінчив майже рівно через рік, у лютому 2023-го. “Один рік підсиленої праці на межі можливого і все життя для підготовки”, – так він презентував свій переклад у вступному слові. (Докладніше можна дізнатись на ФБ сторінці “Ігор Прихожай (Sirin))“.

Ще у перекладацькому доробку Ігоря переклад “Аліси у Задзеркаллі” Льюіса Керрола. Назва перекладу “Через Зазеркалье”. Російською. Дуже високо оцінювали цей переклад фахівці, навіть ШІ, порівнюючи з іншими існуючими, надав йому перевагу. Ми відволіклися на культурно-мистецькі теми, бо, як можна здогадатися, саме такі речі були провідними, глибинними в особистості Ігоря Прихожая. Під час війни, на самій війні і, не зважаючи на неї.

На війну він потрапив самим звичайним чином: повістка – військомат – призначення у прикордонні війська. Ігореві, як і багатьом, довелось відкласти все, до чого лежить душа, і робити те, що необхідно саме сьогодні. Ніс службу, брав участь у бойових діях на прикордонних територіях у Білопільському районі. Останній раз приїздив додому у жовтні 2025 року. На цілий місяць. Не у відпустку, а через важку контузію, на лікування.

згадував, що коли прийшов час повертатися до свого підрозділу, Ігор наче щось передчував – був мовчазний, похмурий. Ну а 12 листопада у селі Іскрисківщина на Білопільщині потрапив під удар FPV по групі прикордонників. І немає людини.

Ігоря Прихожая провели в останню путь з усіма військовими почестями. Відспівали воїна у Свято-Воскресенському кафедральному соборі міста Суми, а спочиває він на Алеї Слави Ново-Центрального Баранівського кладовища.

Під час прощання побратими згадували про Ігоря Прихожая: “Був відважним воїном, справжнім побратимом”. Це скупі, але щирі слова товаришів по зброї. Та навіть із короткої бесіди з батьком, після прочитання деяких віршів Ігоря Прихожая, не полишає думка про те, що сказано далеко не все, що людина не встигла реалізуватись сповна. Частина його внутрішнього світу лише натяком віддзеркалилась у позивному “Поліглот”. І життя могло б бути тривалішим, багатшим на радість, творчість, успіхи, щастя. Але не сталось так. Бо Ігор Прихожай виконав свій обов’язок до кінця. Він був серед тих, хто стояв і стоїть між нами і ворогом. Чоловік, воїн, захисник України.

Вічна пам’ять і подяка Ігореві Прихожаю!