Свято з сиренами

ПОНЕДІЛОК, 1 ВЕРЕСНЯ. День знань. Дітки, квіти. Знайомий показав новооблаштоване шкільне укриття. Переконливо зроблено, надійно. Навіть уроки проводити можна. Жартували про те, що москву можна переселити до їх метро. Чи не жартували. Привітав декількох знайомих вчительок. Всі дякували, але якось стримано. Чи не раді?!

ВІВТОРОК, 2 ВЕРЕСНЯ. Ганебно проспав нічну атаку БПЛА. Навіть не снилось нічого. Тільки вранці з інету дізнавсь, що серйозне життя в Сумах починається вночі, поки ще темно. Ніяк не звикну до такого розкладу! Втім, атака пройшла досить слабенько, поранили одну дівчину, але не критично, як можна зрозуміти. Щось підпалили, пожежники гасять. Тим, кого ніяк не зачепило, є про що вранці перекинутись словом. Побіжно, мов про погоду. На ринку, там, де БПЛА попалили складські бокси, кипить робота – відновлюють. Людей хочуть знищити, а вони, бач, планують жити. Отака контраверсія, вибачайте на слові.

СЕРЕДА, 3 ВЕРЕСНЯ. За суб’єктивними відчуттями, літо ще триває. Блукав містом, ловив останнє тепло без спеки. Друзі, яких давно не бачив, вітаються здивовано: “Ти тут? Ще не поїхав?!”. І нуднюча розповідь про те, що самі збиралися, та чому не вийшло. Кивав. Співчував. Заморивсь. А вони, сердешні, ще розпитували, які в мене є проблеми, що в мене поганого. Вже був готовий збрехати, що невиліковно хворий, та передумав – хай вигадають щось самі. Прилітав ще один БПЛА, але без наслідків, не варто й згадувати.

ЧЕТВЕР, 4 ВЕРЕСНЯ. Вимкнули світло саме тоді, коли вдався писати “Щоденник”. Люди кажуть, що був черговий “приліт”. Тепер важливі справи треба починати і закінчувати швидко, бо можна не встигнути. Суми намагаються причепуритися, не зважаючи на несприятливі умови. Там, де квіти не ростуть, їх обов’язково продають вже сформованими букетами. Оце так вродило! Біля мого будинку заасфальтували всі сліди термінових непланових ремонтів. Розбитий будинок на Петропавловській, здається, приведуть до ладу. Там поруч з робочим майданчиком на тротуарі намальовано квіточки, сонечка, сердечка – дитяча оптимістична творчість. На Соборній скалічена та обрізана акація дбайливо підперта і підв’язана. Схоже на японське дерево “бонсай”. Вони такі, малесенькі, але справжні, їх вирощують у горщиках. Естетика незламності повсюди.

П’ЯТНИЦЯ, 5 ВЕРЕСНЯ. Центральне кладовище. Прощались із Ігорем Добровольським. Був і залишився другом для багатьох. Суми поменшали. Більше сьогодні нічого не пишеться.

СУБОТА, 6 ВЕРЕСНЯ. День Міста. Ще й ювілей – 370 років! Святкове оформлення вулиць, виставки, марафонський забіг, ярмарок художніх виробів і все таке. Вражає малолюдність на вулицях. Втім, масові заходи нині дійсно не на часі. Із знайомим прискіпливим краєзнавцем говорили-балакали про реальну дату заснування наших чудових Сум. Тобто, коли ж саме, якого числа, місяця й року прозвучало доленосне “Тпрууу”, тобто, коли тут зупинився перший віз з переселенцями?! Погодились на тому, що насправді це не принципово. Відзначати День Міста в першу суботу вересня – здорова ідея. Свято Міста як такого, без політичних маркерів. Увечері на одному з фінальних заходів дівчина під чистим небом біля відкритого вогню читала вірші. Про кохання, звичайно. Тема вже трошки не моя, але ж приємно, що щось таке існує поруч. Поетеса злегка хвилювалась, але її слухали. На добре поставлений чоловічий баритон, який повідомляв про тривогу і запрошував до укриттів, не зважали.

НЕДІЛЯ, 7 ВЕРЕСНЯ. Збиравсь сьогодні на дозвіллі поміркувати про велику політику, але на Суми посипалися БПЛА, відволікли. Одне вороже одоробло влучило у п’ятиповерхівку. Тож Трамп і путін, “китайський цирк” та інші глобальні події відходять на другий план, але не назавжди. Все, що нас не вбиває, робить нас злішими.