Проблему небезпечних відходів на Сумщині потрібно вирішувати на всіх рівнях

Директор підприємства «Спецзахист» Тетяна Лисянська поділилася думками про те, що потрібно робити, щоб почати вирішувати проблему зберігання, переробки та утилізації небезпечних відходів.

R.: Пані Тетяно, давайте визначимося, що таке небезпечні відходи?
Т.Л.: Це відходи, якщо коротко, які можуть зашкодити людям або довкіллю. Найнебезпечніші, звичайно – це хімічні засоби захисту рослин та медичні відходи. Також люминісцентні лампи, відпрацьовані акумулятори, зношені шини, гальмівні колодки, батарейки, використана оргтехніка, електроприлади тощо.

R.: Ви займаєтесь лише збором чи й утилізацією?
Т.Л.: Ми займаємося збором з подальшею передачею на утилізацію та переробку нашим партнерам, з якими працюємо вже багато років. Ми не збираємо медичні відходи, не приймаємо пестициди, але наші партнери мають ліцензії і на утилізацію таких відходів. Збір та утилізація інших небезпечних відходів теж потребують ліцензування. Все це у нас є. Тобто працюємо у правовому полі. Приймаємо все те, що я назвала вище – оргтехніка, масла використані, лампи, акумулятори та інше – все здається на утилізацію і переробку. А взагалі фірма працює аж з 2006 року. На жаль, ми не маємо можливості працювати з фізичними особами, працюємо лише з юридичними. У нас на вулиці Скрябіна є спеціально пристосоване приміщення – склад, який пройшов усі перевірки, ліцензований. Ви ж розумієте, що людина не поїде на околицю Сум, щоб здати чотири батарейки, дві лампи чи ще якісь дрібні відпрацьовані речі. Тому зі збором таких відходів у населення, звичайно, є проблема, яку потрібно вирішувати. І дуже добре, що ви піднімаєте такі теми на сторінках газети. Це потрібно вирішувати на всіх рівнях – від місцевого до загальнодержавного. Потрібен план, алгоритм спільних дій, бо якось одноосібно таку проблему не вирішити. До того ж, вона потребує значних фінансових вкладень. Але й затягувати чи замовчувати проблему не можна, бо проблема потребує вирішення. І чим скоріше – тим краще.

R.: А багато у Сумах таких відходів збирається?
Т.Л.: Достатньо. Ви ж розумієте, шо багато людей мають власну оргтехніку, автомобілі, електроприлади та таке інше, не лише ж організації цим користуються. Тому таких відходів багато, а буде ще більше. Їх потрібно здавати, переробляти чи утилізувати.

R.: Як Ви бачите шляхи вирішеня проблеми?
Т.Л.: Незадовго до початку війни мені телефонували з департаменту екології саме з цього приводу. Вони тоді запропонували на умовах спів фінансування поставити поряд зі сміттєвими баками також контейнери для збору небезпечних відходів. Цікава ідея і правильна, на жаль, війна завадила подальшому опрацюванню і розвитку цієї ідеї.

R.: Тобто найпростіший вихід – це роздільні контейнери для збору таких небезпечних відходів?
Т.Л.: Так, але ж тут теж є багато нюансів. Перш за все, це повинні бути контейнери, з яких не можна буде нічого дістати, можливо, як варіант, сховані під землею. Потім, вони повинні бути роздільні та такі, які забезпечать безпечний прийом відходів. Ми ж не можемо кидати в один контейнер, приміром, лампи та батарейки, розумієте, що з цього буде. Тож тут потрібно все продумати. Також великі за розміром відходи, такі як автjмобільні акумулятори, оргтехніка потребують свого підходу до прийому. Але ж тут, мабуть, ми б могли використати досвід Європи.

R.: Який саме?
Т.Л.: Що стосується прийому звичайних відходів, то там уже все давним-давно відпрацьовано – роздільний збір більше десятка фракцій – скло, пластик, які навіть сортують окремо прозорі і окремо кольорові, картон, папір, метал та інше. Люди дуже відповідально до цього ставляться, бо крім всього іншого, ще й штрафи дуже великі за порушення. Звичайно, потрібно й нам до такого поступово приходити.

R.: А для небезпечних відходів?
Т.Л.: Дивіться, як я бачила у Швейцарії робиться для габаритних небезпечних відходів, тих же акумуляторів автомобільних. Вони дають у кожну квартиру графіки на цілий рік, у який день приїде машина і забере ці відходи. Люди не викидають нічого, акуратно збирають. Машина приїхала, все забрала, поїхала. Не повинно бути ніяких відходів десь на вулиці чи у іншому місці. Можливо, й нам так можна буде. Звичайно, на рік не заплануємо, але на якийсь проміжок часу то можна зробити. А для невеликих відходів, як я вже говорила, потрібно поставити контейнери.

R.: Тобто, ідеї є, розуміння є, а от мабуть коштів немає на це поки що?
Т.Л.: Так. Ще такий момент -зараз багато наших людей у Європі живуть, бачать це все, як воно там у них. Мабуть же, повернувшись, теж захочуть мати такий порядок, як там. І не лише збір сміття маю на увазі. Тобто вже частина якась людей має усвідомлення того, як потрібно жити, щоб було чисто, акуратно й безпечно в тій частині життя, яке залежить саме від мешканців.

R.: Чи багато можна переробити або повторно використати небезпечних відходів?
Т.Л.: У нас практично всі такі відходи утилізують та захоронюють. А в Європі навпаки – майже все можна знову використати або переробити, лише невелику частину утилізують. Є спеціальні технології, які дозволяють позбуватися шкідливих речовин, добувати алюміній, інші метали, які повторно використовують
. Тобто, те що у нас захороняють, у Європі перероблюють.

R.: А як Ви вважаєте, чи сумчани готові до такого сортування небезпечних відходів? І яка роль інформаційної складової у цьому процесі?
Т.Л.: З власного досвіду скажу, що люди у нас свідомі того, як потрібно поводитися з такими відходами. До нас звертаються, телефонують, запитують, куди можна здати, чи не можна до нас принести. На жаль, змушені їм відмовляти. Звичайно, є й такі, які просто викидають такі небезпечні відходи куди-небудь – чи у сміттєві баки, чи десь просто на вулиці залишають. Потрібно хоч якось починати вирішувати цю проблему – хоча б самі простенькі контейнери для тих же батарейок поставити. Бо те, що у нас їх приймають у деяких магазинах – то крапля у морі. Але ж знову – це все кошти. А щодо інформаційної складової – без цього ніяк не можна. Бо лише усвідомивши проблему, можна її вирішити.