Коли довго не стає краще

ПОНЕДІЛОК, 22 ТРАВНЯ. Новини бувають добрими, поганими і загадковими. Якісь росіянці з українськими прапорами пішли на прикордонне ерефівське місто бєлгород. Принаймні, вони вже в тій суміжній з Україною області. Чомусь всі такі здивовані, наче ми колись соромились бити по військових об’єктах на корінній московитській території, по всіляких там аеродромах і складах. Чому не спробувати прогулятись туди суходолом, хоча б для перевірки ворожої потуги?! Нема її, тікають! А що це “гражданє россіі”, та ще й на бронетехніці, так слушна відповідь на “танки з “Воєнторгу” з донецькими шахтарями” і “нас там нєт” зразка 2014-го року. Певен, що їхнім скабєєвим про це нагадають.
ВІВТОРОК, 23 ТРАВНЯ. Тільки написав про божевільно дорогі полуниці, як вони подешевшали. Чи наворожив? Тепер лише 120 грн, пожна дозволити собі проводи весни-зустріч літа. Купив собі півкіла і абсорбував за вечір. Не “чрєвоугодія раді”, а тому, що травень без полуниць – це ненормально.
СЕРЕДА, 24 ТРАВНЯ. Тільки сьогодні дізнався про скорочення на сумькому Суспільному. Випадково, від колег-тележурналістів. Новини сумського життя, прощавайте! Ми і дотепер не повною мірою уявляли собі, що діється у нас під носом, а нині й зовсім не буде причин нервувати – все гаразд. Сьогодні -День слов’янської писемності. Прочитав на одному іржавому гаражі слово “Перемога” і під ним для малограмотних: “Victory”. Хоч щось позитивне, а то все про путіна пишуть, що він таке є. Про це вже й діти в дитсадочках знають, нащо міське середовище бруднити?!
ЧЕТВЕР, 25 ТРАВНЯ. Зустрів старовинну, ще з юних літ приятельку, яка є громадянкою сусідньої країни-злодія. Ба більше, мешканкою вже згадуваного бєлгорода! Тільки вже два роки перебуває в Сумах, тобто чергове росіянське божевілля зустріла тут. Балакали про все цілком відверто, не оминаючи гострих кутів. Виявляється, і там бувають люди адекватні. Хоча, може вплинуло те, що на останні росіянські вихиляси жіночка дивилась з українського боку. Тут оселилась на Роменці, бачила той літак, який вбив бомбою двадцять двох цивільних людей, все в неї було так само, як і у нас з вами. А громадянство і путло – це вже особисте горе.
П’ЯТНИЦЯ, 26 ТРАВНЯ. Знову погано. Кацапи влучили по Дніпру, розвалили якусь чи клініку, чи поліклініку, словом медичний залад. Чи “стратегічно-медичний”, але ж є вбиті і поранені мирні мешканці. Для противаги – “отвєточка” по Бердянську і Донецьку, по штабах і складах. Та все це – Україна, ось, у чому жах. Тим часом загадкові росіянці під жовто-синіми прапорами соваються по бєлгородщині на чи то вкраденій, чи то купованій у “Воєнторзі” бронетехніці, потвора пригожин погрожує іншому вилупку, що покине Бахмут та піде на кремль та рубльовку. Як західні, так і росіянські оглядачі, що обачливо виїхали куди подалі, чомусь лякають увесь світ “смутним врєменєм”. Та як на мене, хай собі одне одного гризуть досхочу. Як казало “їхнє всьо”, «бєссмислєнно і беспощадно”! То простіше буде випхати їх з України кількома копняками, а головне – потім тримати на короткій шворці, поки не порозумнішають.
СУБОТА, 27 ТРАВНЯ. От не люблю підслуховувати, та мимоволі почув, як один поліціянт розповідав товаришеві про підсумки чергування: “За день чотири бійки та шість штрафів за правопорушення”. Здавалось, що в Сумах тепер якось тихо й малолюдно, тільки поліції побільшало на вулицях. Аж ні, життя таки є!
НЕДІЛЯ, 28 ТРАВНЯ. Особисті враження від пережитого тижня – холодно і якось невизначено, невпевнено навкруги. Песимісти кажуть: “Якщо довго не стає краще – почекай, буде ще гірше”. Та хай це буде не про нас з вами, земляки і сусіди!