Павло Ковтун народився 8 серпня 1937 р. в Курській області в селянській українській родині. Батько — Михайло Миронович, конюх і мати — Катерина Дем’янівна. Пристрасть до малювання передалася від батька. Як згадує Павло Михайлович:
Батько дуже вправним художником був, художньої освіти ніякої не мав. Якось в конюшні вугіллям на стіні намалював коня, усе село приходило дивитися.
Михайло Миронович загинув під Ленінградом у Другій світовій війні в 1943.
З приходом нової німецької адміністрації родина переїздить до Кемеровської області в селище Кисилівка.
За словами Павла Михайловича про переїзд до України наполягали старші сестри. Родина повернулася невдало, саме на період післявоєнного голодомору 1947-го.
Поселилися в Угроїдах Сумської області. Як свідчить Павло Михайлович, “Майно все «проїли» вимінявши на квасолю, тим і врятувалися.”
По закінченню школи в Угроїдах поїхав до Харкова, де навчався в художньому училищі (1953—1958). Вчителі з фаху: М. Сліпченко, І. Стаханов, П. Шигимага.
З 1959 року жив в Сумах. Працював в галузі станкового живопису. Автор портретів, пейзажей, натюрмортів.
Зображувальними засобами тяжів до так званого «суворого стилю» — напрямку, поширеному в мистецтві 1960-х років.
Значне місце в творчості художника займав образ Т. Г. Шевченка: картини «На Вкраїну ідіть, діти…» (1970—1980 рр.), «Обніміться, брати мої» (2010), «Т. Г. Шевченко — факел» (2010) та інші.
Єдиний із сумських художників послідовно ій невпинно працював над дитячими образами: «Мрійники» (1961), «Допитливі» (1973). Переживши лихоліття воєнного часу, митець присвятив багато творів дітям війни: «Колискова» (1985), «З війни» (2003). Розповів про материнський подвиг О. Деревської на полотні «Роменська Мадонна» (1984).
Написав портрети багатьох видатних уродженців Сумщини; «Чемпіон А. Шапаренко», «В. Голубничий» (обидві — 1983), «Доярка Н. Хоменко» (1985) та ін.
Твори художника зберігаються у Дирекції виставок Спілки художників України, Сумському, Чернігівському, Лебединському художніх музеях.