Автокефалії Української Церкви – бути !

Нечувана активність та принциповість Константинопольського Патріарха Варфоломія І дає сподівання мільйонам православних віруючих в нашій державі на отримання довгоочікуваної релігійної незалежності та подолання церковного розколу, становлення власної автокефальної православної Церкви в Україні, яка посяде достойне місце серед інших Помісних православних Церков.

Однак, такий розвиток подій викликає крайнє збентеження у Московської т.зв. «Матері-Церкви», яка ні за яких умов не бажає відпускати з під свого «піклування» українських вірян, позбавляти їх ідеологічного накачування засадами «руского міра».

У своєму прагненні зберегти Україну власною «канонічною» територією керівництво РПЦ йде на вичерпні заходи, навіть на такі, що реально можуть призвести до Всеправославної кризи. Відповідно до рішення Священного Синоду Руської православної Церкви засідання якого відбулось 14 вересня 2018 року у м. Москва, прийнято рішення про призупинення молитвенного поминання Константинопольського Патріарха Варфоломія І під час богослужінь та призупинення канонічного спілкування з Вселенською Патріархією. Причина тривіальна – невдоволення очільників Московської патріархії призначенням до України двох екзархів від Вселенського Патріарха в рамках підготовки до надання українському православ’ю статусу автокефалії.

Даний крок керівництва РПЦ ставить в доволі невигідне становище саму російську Церкву.

«Масла у вогонь» додав відомий російський богослов отець Андрій Кураєв, який позбавився благовоління Кремля. Він, на своїй сторінці в «Фейсбук» в сатиричній формі привітав очильника РПЦ Кирила Гундяєва з тим, що він сам став розкольником, аргументовано пояснивши це відповідними канонами (законами) Церкви!

А чи був Томос у Москви?

Ескалація конфронтації між двома потужними світовими центрами православ’я неодмінно призводить до появи нових аргументів у боротьбі, які до цього не використовувались зважаючи на доброзичливість стосунків, бажання зберегти церковні мир та злагоду.

Вагомим «козирем» Вселенського Патріархату стали коментарі архієпископа Тельміського Йова про те, що Константинополь ніколи не давав Томосу про автокефалію Московському Патріархату. За його твердженням, в 1448 році в Москві обрали митрополита Іону, що фактично відбулося самовільно без дозволу Константинополя. Потім впродовж 1589-1590 років Вселенський патріарх Ієремія ІІ нормалізував ситуацію, піднявши Московську кафедру на Патріарше достоїнство. При чому, московському архієрею дозволено було «називатися» патріархом за умови поминання на богослужіннях Вселенського Патріарха й вважати його як свого главу і першого. Вказане підтверджується відповідними грамотами того часу.

Тобто якщо відмотувати події у зворотній бік, то відмова Москви від канонічного спілкування з Константинополем та поминання Патріарха Варфоломія, автоматично позбавляє РПЦ Патріаршого статусу, а всі подальші дії є такими, що суперечать православним канонам.

Тому, як це нерідко буває у житті, Московська Церква, прагнучи зберегти свій великодержавницький вплив на Україну та вішаючи ярлики та звинувачення на всіх «незгодних» і «неугодних» сама опинилася у становищі порушника церковних правил і канонів.