В пошуках істини

Історик Олег Корнієнко може провести паралелі між сумським слобідським козаком трьохсотрічної давності та нинішнім жителем нашого міста, а також повідати таємниці заснування Сум

Сумщина — не провінція

[q]r.: Олеже, не помилюсь, коли скажу, що ти один з кращих в нашому регіоні знавців історії періоду козаччини. Звідки такий потяг до цієї теми? [/q]
Олег Корнієнко: Зацікавився нею ще з інституту. А до дослідницької роботи, мабуть, спонукала відсутність матеріалів про той період. Адже в радянській історіографії розповіді про той період нагадували швидше етнографічні нариси. Зовсім не було видно людей тієї епохи, їхні долі.

[q]r.: І яким ж були люди тієї епохи? Чи багато залишилось спільного між тим козаком Сумського слобідського полку і нинішнім сумчанином? [/q]
О.К.: У багатьох і досі козак асоціюється з напівголим розбишакою з металевим крючком-шаблею. Насправді ж це були духовно вищі, освічені люди, у яких моральні чесноти стояли на дуже високому місці. Напевно, нинішнє покоління сумчан саме цим найбільше відрізняється за своїх предків. Помиляються і ті, хто вважає, що у козацькому оточенні панувала повальна безграмотність. Лише один приклад: у 1762 р. у Сумському полку із 48 підпрапорних — а це представники привілейованої верстви козацтва — лише троє були неписьменними. Дехто знав не одну іноземну мову. Та і територія нинішньої Сумщини в кінці XVII — на поч. XVIII ст. була зовсім не провінцією. Тогочасна військова еліта спілкувалась з високоповажними особами сусідніх держав. Переплелись і родинні зв’язки. Так, приміром, син Павла Полуботка був одружений на Кондратьєвій. Серед родичів полковників були старшинські роди ГАМАЛІЇВ, ЛИЗОГУБІВ, ЧОНИШІВ, ЗЕЛЕНСЬКИХ, СКОРОПАДСЬКИХ, князів ЧЕТВЕРТИНСЬКИХ. Через ВЕЛЕЦЬКИХ Кондратьєви породичались з Данилом АПОСТОЛОМ. Більшість із них — з числа мазепинців.

[q]r.: А чи правда, що сам засновник Сум Кодратьєв і його оточення були дезертирами з Гетьманської України? [/q]
О.К.: Справді, люди Кондратьєва в скрутний час самовільно покинули військо Богдана ХМЕЛЬНИЦЬКОГО і оселилися на нинішніх сумських землях. Ні для кого не секрет, що політика КОНДРАТЬЄВА була багатовекторною — він не хотів сваритися з Московською державою і водночас намагавсь підтримувати зв’язки з Гетьманщиною. Слобожани завжди наголошували на своїй окремості. Тому, коли ліквідовувався Сумський слобідський полк, досвідчені старшини не пішли до створеного на його базі Сумського гусарського полку, а молодь заганяли туди здебільшого з допомогою залякувань і переслідувань.

[q]r.: Олеже, у рік ювілею Конотопської битви тобі, як фахівцю, запропонували підготувати до видання збірник статей про цю подію. Якщо коротко, не заглиблюючись в історичні подробиці, що дала ця перемога Україні? [/q]
О.К.: Наслідками перемоги Україна не скористалась, бо почався внутрішній громадянський конфлікт, тому відійти від Московської держави не вдалося. З іншого боку була дана суттєва відсіч відкритій агресії. Цю перемогу пам’ятали ще і у XVIII ст. і пам’ятатиме ще не одне покоління. Що ж до критеріїв оцінки, кожен народ будує власну модель історичної пам’яті? і події необхідно оцінювати з точки зору конкретного етносу та нації. Космополітичних «добрих» чи «лихих» подій не буває.

Про пам’ять і плани

[q]r.: Твоя книга «Зруйновані храми Сумщини» зібрала чимало схвальних відгуків. Що власне для тебе дала ця робота? [/q]
О.К.: Зізнаюсь, вона чимало забрала в мене здоров’я… Інформації на початку катастрофічно не вистачало, в той же час підганяли терміни здачі матеріалу. Приємно, що зовсім недавно побачило світ друге видання цієї книги, значно якісніше у багатьох відношеннях. З’явилась шикарна обкладинка, кольорові фото, анотація кількома мовами. Таку книгу не соромно подарувати. Придбати ж її можна в мережі магазинів «Книголюб».

Які внутрішні відчуття залишились? На душу лягає важкий тягар, коли усвідомлюєш, яких невідворотних втрат зазнала Сумщина. Якщо храм ще якось можна відродити з малюнків, фото, то все те, що зберігалось в цих храмах, ми не повернемо вже ніколи. Адже храми в свій час були своєрідними музеями, люди несли туди свої речі, духовні скарби. А скільки архівів загинуло! Всі революціонери, які знищували церкви, — це пацієнти доктора ФРЕЙДА. Всі вони, здебільшого, закінчували життя паскудно — хтось повісився, когось вбили, хтось помирав у страшних муках.

Хочу також висловити особливу подяку органам державної виконавчої влади та самоврядування, всім краєзнавцям і звичайним громадянам, які надали свої свідчення та матеріали.

[q]r.: Ти зараз, як я розумію, можеш повністю сконцентруватись на своїй дослідницькій діяльності, перейшовши працювати до пошуково-видавничої групи. Що в найближчих планах? [/q]
О.К.: Маємо видати Книгу пам’яті з поіменними учасниками Великої Вітчизняної війни, в якій планується і додаток «Звитяжці» — про тих, хто боровся за незалежну Україну. Стосовно особистих творчих планів. Сподіваюсь, що у видавництві «Наш час» побачить світ книга «Зброя, спорядження і символіка незалежного війська». Готова до друкe і книга «Між орлом і булавою» — про внутрішній устрій Сумського слобідського козацького полку.

Під керівництвом керівника Центру краєзнавчих досліджень СумДУ Віктора Звагельського намагаюсь залучити ресурси для організації археологічної експедиції з дослідження поля Конотопської битви 1659 р. Відсутність локалізації самого місця битви та відповідних артефактів не дозволяє в повній мірі об’єктивно говорити про цю непересічну подію.

Також в рамках громадської експедиції «Забуті могили українського війська» намагаємось відродити напівзабуті сторінки історії, пов’язані з воєнно-політичними конфліктами на території Сумщини.