ПОДВІЙНЕ ГРОМАДЯНСТВО, ПРИХОВАНА НЕБЕЗПЕКА ТА РИЗИКИ БІПАТРИЗМУ

Питання подвійного громадянства (біпатризму) є актуальною темою, оскільки воно гостро стоїть як перед світовою спільнотою, так і перед усім українським народом.

Держави по-різному ставляться до подвійного громадянства своїх громадян (підданих). Одні розглядають його як безпосередню загрозу національній безпеці та впроваджують різні форми боротьби з цим явищем, інші – використовують усі можливі переваги подвійного громадянства.

В умовах викликів і загроз сьогодення, одним з основних питань, яке стосується подвійного громадянства в України, є – чи становить інститут подвійного громадянства загрозу для Української держави та її громадян?

Визначальним у вказаному питанні є поняття громадянства – це правовий зв’язок між особою і певною державою, що визначає їхні права та обов’язки. Громадянство передбачає певну сукупність взаємних політичних, соціальних та інших прав та обов’язків. Одним з основних обов’язків держави по відношенню до своїх громадян є їх захист незалежно від місця перебування та проживання.

Сумний приклад реалізації взаємних обов’язків між фізичною особою -громадянином та державою ми спостерігали у 2008 році в Грузії, коли президент Російської Федерації виправдав свої дії по введенню військ на тери олію незалежної держави як “захист життя та гідності російських громадян, де б вони не знаходилися”.

Аналогічні дії ми дуже добре побачили під час анексії Криму, а потім на Донбасі.

Тоді Російська Федерація активно роздавала паспорти своєї держави жителям східних областей та АР Крим, готуючи підставу для введення військ на територію України та намагаючись в подальшому виправдати це в очах світової спільноти.

Визначаючи подвійне громадянство в умовах “гібридної війни” ми б фактично створили законні підстави для виправдань на міжнародній арені можливих протиправних дій на шкоду територіальній цілісності, суверенітету України з боку країни агресора.

З огляду на події останніх трьох років, даний аспект є особливо актуальним для українців.

Відтак, тільки ревлізовуючи принцип єдиного громадянства забезпечується цілісність та єдність українського народу та держави Україна, а також виключаються неоднозначні підстави для “виравданої” агресії з боку сусідніх держав.