Записки геополітичного дилетанта

Альо, Вова, Це Ти? / Терпіння Трампа На Межі / путін Грає Своє / Миру Не Буде

Напевне, нам усім важко достеменно розібратися, що відбувається у світовій політиці і наскільки примарні чи навпаки – реальні – українські сподівання на швидкий і справедливий мир. Можемо лише гадати, читаючи новини, куди схиляється вектор – до нескінченної війни чи до сталого миру? До недовгої паузи чи до кількарічної перерви? Але, як не дивно, від звичайних громадян України багато що залежить: від стійкості Збройних сил України, від міцності тилу, від дій влади.
19 травня, тобто, газета вже побачить світ, Дональд Трамп має говорити телефоном із путіним. Напевне, питання війни і миру телефоном не вирішуються, сторони хіба пересвідчаться в тому, що особиста зустріч необхідна. Але спочатку про те, що передує цим подіям. Так буде легше зрозуміти (звичайно, лише поверхово) логіку дій і подій.

Отже, про Трампа вже писалося тут: те, що українцям видається безглуздим, для Трампа та його команди є необхідним. Трамп мусить продемонструвати світові, що США зробила всі необхідні кроки для того, щоб замирити сторони, реалізувала всі можливості. Світ мусить бачити ці докази, щоб ніхто не міг закинути, що США є підпалювачем цієї війни – думаю, це очевидні речі. Звісно, манера, в якій «грають» велику політику Трамп і його оточення, викликають подив і відторгнення, але хто б дивувався диким клоунським заявам, але не виборці Зеленського. Просто до свого кумира ви звикли, а іншого сприймаєте як конкурента. Тому вони один одному і не подобаються, проте з Венсом Зеленський, як показала зустріч у Ватикані, вже порозумівся.

Отже, всі великі гравці вже зробили свої ходи: і ЄС, і росія, і США. Україна це робить щодня на полі бою. Перемовини вже пройшли на всіх рівнях, навіть відбулася очна зустріч у Стамбулі між делегаціями росії та України. Лише Китай чекає свого зоряного часу: коли ситуація досягне апогею – втрутитися і зупинити війну. Значно більшу, ніж зараз, звісно.
З того, що відбулося, варто відмітити кілька моментів: ЄС та США підготувала безпрецедентні (принаймні, так анонсується) санкції щодо росії. росія у відповідь розчохлила міжконтинентальну ракету «Ярс», спроможну нести ядерні заряди.

Також росія накопичує війська на півночі, на кордоні з Фінляндією. НАТО проводить навчання в Естонії.

Отже, напередодні 19 травня, тобто телефонної розмови між Трампом і путіним, світ знаходиться зовсім близько до серйозного військового конфлікту.

І ще один немало важливий факт: фронт із кінця лютого майже не просувається в жоден бік. росіяни мають локальні успіхи, але вони, швидше, мають вигляд в обстрілах мирних населених пунктів, чим серйозних звитяг на полі бою. Саме цього не вистачає путіну, щоб вступити в перемовини в повний зріст – стрімкого наступу, гучного успіху, під вогонь та скрегіт якого домовлятися куди приємніше.

Тому прогноз такий: путін буде погоджувати телефоном всі пункти плану миру, відкладаючи їх остаточне вирішення до очної зустрічі з Трампом. Підготовка ж до цієї зустрічі може тривати досить довго – місяці два-три-чотири, які потрібні кремлю, щоб максимально збільшити тиск на полі бою. Як ми вже писали, до листопада путін кине всі сили на те, щоб захопити максимум території і нанести максимальні втрати Україні. І оминути ті самі суворі санкції, що наразі готуються. Які, напевне, можуть завдати шкоди економіці, яка й так наразі почувається не дуже.

Тому глобальної ескалації в Європі поки що не відбудеться. Якщо, звісно, станеться саме так. Бо за що переймається Європа? За те, що в Україні оголосять мир і нейтральний статус, а російські орди накинуться на неї. А ЄС поки що і близько не готові до якісного спротиву. Їм потрібно ще пару років, щоб поповнити армії особовим складом, підготувати їх, вибудувати спільну систему, в т.ч., і протиповітряної оборони. Тому Європа готова робити все можливе наразі, щоб підтримати Україну і залишити її у великій грі, щоб, у разі конфлікту в Європі, ЗСУ воювали на боці європейців, а не перебували в нейтральному статусі. США, які хочуть мінімізувати свою присутність в Європі, теж прагнуть такого статусу для України.

Питання, чи хоче цього Україна і особливо бійці ЗСУ?
Але тут вибирати особливо і немає з чого насправді.

Отже, росія прагне продовжувати наступальну літню компанію під шелест паперів про майбутні мирні угоди.
То чи можливе перемир’я восени?
Скажу більше, можливе навіть прямо зараз. Все залежить від того, в якому стані економіка росії.

А що Трамп? Трамп мусить пройти шлях перемовин до кінця. Звісно, американці мусять мати запасний план, тобто у разі гіпотетичної згоди на мир росіян, але це навряд чи спрацює у повній мірі.
Звісно, є ще один варіант розвитку подій – вони ні про що не домовляться. Взагалі. Тобто по телефону домовляться, а при зустрічі путін публічно покаже Трампу дулю.
Тоді світ чекає безпрецедентна ескалація, і тут проб’є довгоочікуваний час Китаю вийти на авансцену і навести лад. Стати лідером і миротворцем. Європа, здається, до цього, дякуючи Трампу, готова. Чи готова росія? Напевне, там свій погляд на майбутнє, і китайці ще не раз здивуються підлості московитів.

Але де будемо ми і що буде з Україною?
Відповідь на це питання напряму залежить від подій на дипломатичному рівні цього тижня і розвитку подій на полі бою в найближчі три-чотири місяці. Попри все, ЗСУ мають триматися, а хто не в ЗСУ – збільшити допомогу максимально. Наскільки це можливо.

Коли я пишу «попри все», то маю на увазі всі ті проблеми, що наразі накопичилися в ЗСУ. І управління, і мобілізація, і СЗЧ, і все це разом, якщо скласти, то взагалі не зрозуміло, як тримаються наші бійці. Скільки мужності, сили, звитяги… У неоплатному боргу ми перед тими, хто віддав своє життя і здоров’я за майбутнє країни. І в той же час скільки ненависті до тих, хто краде і жирує на війні…

Будьте пильними. Будьте громадянами.