Зам Генпрокурора разоблачил жуткую банду, представитель УПЦ МП считает журналистов душевнобольными… и другие идиотизмы наступившего года

Ну что, проспались? Расползлись по офисам? Как сказал Николай Яныч Азаров, нам, типа, нужен трудовой настрой на весь год вперед. Только вот, знаете, я не верю в то, что у человека, который влезает в киевское метро в час пик, и у человека, которому ж…у разминает встроенный в заднее сиденье служебного «Мерседеса» вибромассажер — одинаковый настрой на рабочую неделю…

Он подал нам сигнал! Первый заместитель Генерального прокурора Ренат Кузьмин получил от офигевшей публики немало нареканий за сыгранную на юбилее Яна Табачника «Мурку» (феерическое видео – здесь).

Некоторые представители трезвеющей общественности робко заметили, что исполнение бандитского шлягера человеком, призванным блюсти Закон в статусе замгенпрокурора, выглядит несколько странным. Как, например, исполнение главным раввином Украины Яковом Дов Блайхом «Хорста Весселя» или «Дойче зольдатен унд ди официрен».

Эти несчастные люди так ничего и не поняли. Мужественный борец с организованной преступностью, идя на смертельный риск, подал нам сигнал: «Внедряюсь в банду. Все присутствующие в зале – бандиты».

Ведь действительно, Шарапов же «Мурку» исполнял в окружении отпетых уголовников, а не представителей советского правительства и творческой интеллигенции.

Уважаемый Ренат Равелиевич! Мы ваш сигнал приняли. Благодарим за подвиг. Для того, чтобы читатели «Фразы» точно знали, кто входит в число членов банды, даем ссылку вот на этот фоторепортаж. Снимки лучше всего распечатать и раздавать милиционерам на улице (у них вечно ни на что средств не хватает, подсобим родной милиции). И помните, граждане! Бандиты, скорее всего, хорошо вооружены и очень опасны. Самостоятельное их задержание может представать угрозу вашей жизни.

От блатных гимнов – к государственному. В Новогоднюю ночь на Майдане Независимости произошло то наглое ли преступление (тянущее на три года лишения свободы), то ли сомнительного качества «чудо». В ходе традиционной трансляции в 00 часов Государственного гимна, из него каким-то непостижимым образом выпали третья и четвертая строчки куплета. Самые, так сказать, сильные:

«Згинуть наші вороженьки, як роса на сонці.
Запануєм і ми, браття, у своїй сторонці».

Данным происшествием обеспокоился и простой житель Ивано-Франковска Руслан Коцаба и неутомимый борец за особое «украйинськэ кохання» вице-спикер Рады Николай Томенко. Оба обратились в Генпрокуратуру, возмущенные надругательством над государственным символом.

Вообще-то, как по-моему, перспектив у дела – никаких. Вот если бы условный гражданин Я. обратился в ГПУ с частным возмущением по поводу того, что, допустим, радиостанция «Ш.» цинично прервала песню «Золотые купола» рекламой уже на втором куплете, чем нанесла неоценимый моральный ущерб слушателям, – это дело моментально бы довели до суда. Или хотя бы до серьезного разговора по понятиям.

Так было или не было? В настоящий детектив превратилась история с поздравлением или не-поздравлением Лукашенко от имени Януковича. На сайте белорусского президента информация о поздравлении Президента Украины есть, на сайте нашего Главы государства последнее упоминание о Лукашенко относится еще к 1 декабря минувшего года.

В чем причина – не знает никто. Выдвигаются версии самые фантастические (это месть Януковича за некое неизвестное оскорбление, это попытка заигрывать с ЕС, это происки недовольной Лукашенко России, то ли клерки на Банковой слишком рано начали отмечать Рождество и Новый год…). В общем, высосанный из пальца международный скандал.

А ведь всего дел-то: подтвердить, было ли поздравление. (Ведь если его не было, то получается, что белорусы его сочинили самостоятельно, а это уже не шутки). Или навести элементарный порядок в Администрации Президента.

Добрые пастыри. А закончим мы обзор тем, с чего начали – с «Мерседесов», оборудованный массажерами.

Редчайшей по наглости и жлобству речью разразился «скромный пастырь» архиепископ Вышгородский и наместник Киево-Печерской Лавры Павел. Духовную особу (кажется, тут нужны кавычки) вывела из себя фотография автомобиля Митрополита Владимира, сделанная журналистом «Украинской Правды» Сергеем Лещенко.

Приводим без купюр слова человека, который якобы самим Богом поставлен нести свет Христова Учения людям (некоторые самые сладкие места выделены нами):

«Так, на жаль, журналісти тільки шукають привід, щоб показати життя Церкви взагалі і Лаври зокрема у негативному світлі. Хоча, звичайно, є журналісти, які заслуговують поваги. Завдяки тому, що зараз говорять і пишуть про Церкву у засобах масової інформації, дуже легко можна розпізнати людське серце і зрозуміти: людина віруюча, чи не віруюча. Чомусь ніхто не висвітив життя першого ігумена Києво-Печерської Лаври преподобного Варлаама Печерського, а от якийсь «розумник» сфотографував машину Блаженнішого Митрополита Володимира і зробив із цього «досягнення». Зрозуміло, що ця людина душевно хвора. Тільки так можна пояснити те, що він сфотографував і написав, докоряючи Митрополитові, чого він не їздить на Опелі. У мене від цього аж затрепетало серце! Людина не розуміє, що такий автомобіль – це не розкіш, а необхідність для пересування, для безпеки Митрополита. Його Блаженству у такому поважному віці треба було б мати ще кращу машину, щоб забезпечити йому спокій за всі заслуги, за те, що він приніс у 1992 році благодатний мир Україні. Якби не він, яку релігійну ворожнечу мали б ми! Завдяки його мудрому керівництву і до сьогодні налагоджено спілкування з усіма гілками влади та з усіма конфесіями. Хоча я ці різні конфесії не визнаю – це секти, але вчуся у Блаженнішого Митрополита Володимира терпимості – він терпить усіх, і я приходжу до висновку, що Господь терпить і мене, грішника, терпить вас, терпить кожного, тому і ми повинні терпіти. Предстоятеля Української Православної Церкви із 75-літтям приїхали привітати представники усіх Помісних Церков! І нехай Господь допоможе, щоб Його Блаженство мав ще не одну хорошу машину і ще довго на них їздив. Хоч один журналіст нехай отримає такі заслуги і таку повагу від народу як Митрополит Володимир!

А щодо автомобілів, які стали улюбленою темою «майстрів пера» у контексті висвітлення церковного життя, у мене є до них запитання: чому вони не знімають відеотехнікою, яка була на початку століття? Якщо журналісти повернуться до відеокамер двадцятого століття, я поміняю Мерседес на Москвич 1946 року. Чому купують камери закордонні? Покажіть мені здобутки України! Нехай зробить Україна хорошу машину і ми будемо їздити. Якщо мені подарували десять років тому Мерседес, я що повинен від нього відмовлятися?! Я їздив і буду їздити. За ремонт не потрібно платити кожного місяця. А ви поїздіть нашими машинами. У мене були різні. Мені не дозволяють кошти купити для господарства трактор за кордоном, а українського трактора немає. Тому скоро доведеться (нехай прийдуть журналісти заснімуть) я буду копати лопатою. Так чого ж ви не створили нормальну українську машину, яка б могла їздити?! Це сором їм, не нам. Але цю тему вони чомусь висвітлюють мало. А всі ті наклепи, які пишуть на Церкву – це така ницість!

Колись в день свята Успіння Божої Матері я ішов по Лаврі, а журналістка «5 каналу» знімала мене зі спини. Це ж треба бути настільки нерозумному, вибачте, у мене інших слів немає! Якщо хочете зробити сюжет, прийдіть, задайте питання, я дам вам відповідь, розкажу про біль моєї душі. Звичайно, ви подасте матеріал на свій розсуд. Захочете посміятися наді мною – смійтеся, але осміяні будете ви. Коли ви, журналісти, збираєтесь зробити насмішку, подумайте, що всі ми люди і всі підемо у землю, але є ще Суд Божий».

Ну что тут скажешь… Ездил и буду ездить на «Мерсе», а вы, быдло, садитесь в ЗАЗ.

Вот только я не очень-то представляю себе Христа на «Мерседесе». И еще меньше представляю себе Христа, который пришел к Понтию Пилату с прошением выделить ООО «Петр и Андрей» эксклюзивную квоту на вывоз нескольких тонн рыбы.

Вместо постскриптума: Об этом Человеке уже многим известно, но очень хотелось бы вспомнить его еще раз. В контексте заявлений и образа жизни украинских «пастырей».
12.01.11 07:48

Егор Стружкин, «Фраза»
http://www.fraza.ua/analitics