Загроза з тилу

Україна першою прийняла на себе удар російського імперіалізму і тримає його більше, ніж пів року. Україна платить за стримання агресора найдорожчу ціну – життям та здоров’ям своїх громадян. Ми не знаємо точної цифри загиблих військових і цивільних, лише приблизні. Дев’ять тисяч військових – стільки було озвучено наприкінці серпня командуванням Збройних сил України. Але, якщо подивитися на статистику зниклих безвісти хоча б по районах Сумщини, то, напевне, можна ці дані подвоїти. Статистику загиблих цивільних регулярно подає ООН, проте, вона далека від реальних цифр. Ні ООН, ні українська влада не можуть наразі знати, скільки людей загинуло в Маріуполі. росіяни наперед підготували свої «мобільні Освенціми» – пересувні крематорії, в яких вони спалювали тіла загиблих.

Вражають уяву і масштаби руйнувань. Житлові будинки, інфраструктура, школи, лікарні, дитячі садочки – сотні мільярдів гривень буде потрібно на відновлення. Проте, про відновлення, та й узагалі, про те, коли скінчиться війна, говорити зарано. Такі розмови можуть бути хіба що певним психологічним тренінгом для пом’якшення наслідків війни, але аж ніяк – темою для прогнозів. Факт полягає у тому, що війна тільки розпочалася. Велика війна, яка згодом, буквально за два-три місяці, перекинеться на Європу. Українці мусять приготуватися, що найгірше очікує на них попереду.

Холодна Європа
Поки що це будуть елементи гібридної війни – енергетичної та інформаційної. Високі ціни на газ спричиняють кризу виробництва і низькі температури в домогосподарствах. Економіка більшості країн Євросоюзу демонструє рекордну за останні 40-50 років інфляцію і, відповідно, зростання цін. У Празі, столиці Чехії, уже пройшла перша масова антиукраїнська демонстрація, яка зібрала більше 70 тисяч. Причому не емігрантів-росіян, яких у Чехії дуже багато, а прихильників чеської політичної опозиції, у тому числі, й проросійських партій. Таких прихильників путіна і кремля достатньо в багатьох країнах, перш за все, у Німеччині та Франції. Крім того, Європа переповнена не тільки біженцями з країн Близького Сходу, які дійсно потребують допомоги, але й бойовиками ІДІЛ та інших терористичних організацій. На що вони здатні, можна було побачити під час кризи на польсько-білоруському кордоні.

Тож восени та взимку росія почне реалізовувати другий етап цієї масштабної війни, мета якої – абсолютне домінування в Європі. Звісно, руйнувати Європу росіяни не хочуть, хіба що для устрашенія – Польщу та країни Балтії. А так Європа потрібна росії цілою і неушкодженою, з працюючою економікою. Як казав покійний владімір жиріновский, горіти йому в пеклі: «Щоб усі платили грошенятка нам і приносили сюди!»

Тому перед проросійськими силами стоїть дуже конкретне завдання – змінити уряди, які підтримують Україну, обрати уряди, які знімуть з росії санкції і припинять допомагати Україні. Тобто більшість країн в Євросоюзі мусять зайняти позицію, схожу з позицією Угорщини. А в ідеалі – всі.

Зима в Європі буде дуже складною. Але в Україні – ще складнішою

Перемога в економічній і політичній війні в Європі для росії наразі куди важливіше, ніж локальні військові перемоги чи поразки в Україні. Одним вдалим ударом в Європі росія може стратегічно змінити одразу все.

Катастрофічні наслідки
Європейський союз сьогодні – надійний тил для України. Без військової, а особливо – фінансової допомоги Європи українська економіка вже давно б розвалилася. Нічим би було платити солдатам, нічим було б платити вчителям, лікарям, соціальні виплати – пенсії, різноманітні допомоги.

Крім того, в Європейському союзі перебувають мільйони біженців з України, які отримали і отримують серйозну допомогу. Якщо біженці змушені будуть повернутися до України, то це дасть дуже велике додаткове навантаження на бюджет країни. Бюджет, який і так не виконується, бо виробництво і бізнес зазнали тяжких втрат. На жаль, тут український уряд не зміг винайти потрібного рецепту ані в податковій, ані в стимуляційній сферах. Є фінансова допомога, але навряд чи вона грає вирішальну роль. Швидше, допомагає пережити місяць-два.

У такій ситуації політична перемога антиукраїнських сил у Європейському союзі рівнозначна військовій поразці України. Яку б не надавали економічну і військову допомогу США, Україні конче потрібна Європа, як економічний партнер, якщо хочете – гуманітарний і територіальний донор.

Що радує і вселяє надію, так це країни, на які ми завжди можемо покластися і де сприйняття війни з росією є таким, наче це їх війна. Мова, перш за все, про Польщу, де чітко розуміють, що вони – наступні. Незалежну Польщу у росії ненавидять не менше, ніж незалежну Україну. Тому поляки добре розуміють, за що борються. Тож поки стоїть Польща, Україна може сподіватися на допомогу з заходу. Всі інші країни Євросоюзу цієї зими знаходяться під політичним ударом кремля. Немає сумнівів, що для путіна в Європі наближається «час Х», коли він змушений буде задіяти більшість зі своїх агентів і корисних ідіотів.

Як так стало
Ми не є військовими експертами. Ми лише можемо слухати військових експертів і сподіватися, що вони не працюють на уряд і не брешуть нам так, як брехав уряд на початку війни. З усіх заяв, зроблених президентом, головою РНБО, радниками президента або міністром оборони ми можемо зробити висновок, що всі вони чудово знали про напад росії. Знали про напрямки ударів, про терміни і цілі ворога. Але почали щось робити дійсно стратегічне в останній чи передостанній день перед вторгненням. Нещодавно радник президента Подоляк заявив, що не давали команди підривати мости тому, що «…думали, що ворог не буде псувати інфраструктуру». Вибачте, якщо це – не дурість, то це – зрада. Давайте скажемо чесно – ворог легко зайшов на практично весь південь, міг реально оточити Київ реально за три-чотири дні, взяти Харків і Чернігів. Але неймовірний супротив ЗСУ і звичайних громадян, а також катастрофічні помилки російського командування при плануванні операції призвели до нинішньої ситуації на фронті. Чернігів, Харків, Охтирка, Вознесенськ, Миколаїв витримали і витримують шалені штурми. На жаль, повільно, але впевнено рухається на захід лінія фронту на Донбасі. На жаль, Маріуполь і тисячі військових, десятки тисяч цивільних стали жертвами зради і невмілого керівництва у перші дні та тижні війни. Треба називати речі своїми іменами – під час підготовки до вторгнення та у перші дні керівництво країни поводилося у вищій мірі неадекватно. А потім, очевидно, просто не мало іншого вибору, як захищатись самим і захищати країну.

Мета імперії
Закордонними військовими експертами з подивом також зазначається, що російська армія не використовує, попри певні невдачі, певні види зброї. Наприклад, не задіяна суперсучасна система протирадіолокаційної оборони. Напевне, вважають експерти, путін не хоче розкривати свої козирі перед НАТО. Тобто, кремль тримає в голові війну значно довшу і ширшу, ніж один чи два роки і територія України. Перемогу над Україною у кремлі вважають справою рано чи пізно вирішеною. Швидше, ближче до весни 2023 р. Початковий план і мета путіна тепер, завдяки західним розвідкам, широко відомий. За кілька місяців і військових операцій росіяни хотіли ввести свою армію на всі українські території, окрім Тернопільської, Львівської, Закарпатської, Івано-Франківської, Рівненської та Волинської областей. Про таку мету російського імперіалізму, до речі, ще у 2004 році говорив олександр дугін, чию доньку нещодавно підірвали в автомобілі. дугін називає Галичину «непотрібним апендиксом Європи». На тому, очевидно, перший етап війни у Європі разом із поваленням всіх проєвропейських урядів, кремль вважав би успішно завершеним.

Другий етап передбачав мобілізацію українців на окупованих територіях за прикладом того, як наразі мобілізують в «республіках» на Донбасі. Тобто масово всіх загрібають в армію і кидають без підготовки на передову, як «гарматне м’ясо». Реальний ресурс чоловіків призовного віку в Україні достатньо високий, тож, окрім вирішення суто військових завдань, росія б вирішила і завдання по знищенню української нації. Цей ресурс посунули б разом із білорусами на Польщу і країни Балтії.

Зима тривоги нашої
Від такого жахливого перебігу подій Європу врятувала і рятує Україна. Тепер Європі доведеться заплатити свою ціну. Поки що не людськими життями, але комфортом, теплими оселями, обмеженими родинними бюджетами, скороченням соціальних виплат тощо. Якщо Європа вистоїть і збереже пріоритет своїх цінностей, зможе протидіяти маніпуляціям та інформаційним атакам, то для України це буде означати надію на перемогу.