Вже все добре, вже не горить

ПОНЕДІЛОК. 18 СЕРПНЯ. Вчора поспішив із останньою крапкою у щоденнику, бо пізно увечері як гепнуло! Вже сьогодні вранці дізнаюсь, що прилетіло по СумДУ, просто по навчальних корпусах. Та не як-небудь, а ракетою, ще й потім дронами добивали. Це не з офіційних джерел, люди розповіли, хоча потім підтвердилось, бо люди – вони ж такі, не завжди брешуть. Увечорі – ще атака БПЛА. Отакий енергійний початок тижня. Тим часом, далеко у Вашингтоні знов відчувається щось страх яке “доленосне”. Принаймні, наш Зеленський там, та ще й неабияке поважне товариство з Європи гостює у діда Трампа. Мабуть, знов про мир чи замирення балакатимуть.

ВІВТОРОК, 19 СЕРПНЯ. Політичні коментарі і звіти не слухаю, чекаю, поки інформаційна каламуть осяде. Завітав приятель, розповів, що бачив невеличкий БПЛА, зачеплений на дереві. Бідкався, мовляв, поліціанти не допустили роздивитись ближче. Ще розповідав, як під час тривоги укриття виявилось закритим. Словом, у нашому глибинному житті ніяких змін.

СЕРЕДА, 20 СЕРПНЯ. У власних справах опинився на Хіммістечку, не міг не зазирнути на територію СумДУ. Краще б не бачити! Фото з ФБ надають повну уяву про наслідки атаки. А що ж таки було у Вашингтоні? Не скажу, як там, а тут дуже помітний початок психологічної підготовки українців до територіальних поступок, чи то тимчасових втрат “заради збереження суверенної України”. Оце, мешканцям, наприклад, Маріуполя скажуть: “Побудьте поки там, під росією, але тримайтесь!”. Ще дуже переконливо говорили про гарантії безпеки для України. Навіть, уявіть собі, у письмовому вигляді гарантувати обіцяли! Гадаю, дуже вчасно, бо ті гарантії, які ми вже, було, отримували, так вони вже закінчились, то дайте ще! А може то я такий некомпетентний, що чогось не второпав?!

ЧЕТВЕР, 21 СЕРПНЯ. Потужно гепнуло близько 5-ї ранку. Вже по звуку визначаю, що ракета, не БПЛА – не знаю, чому, але відчуваю. Дійсно, якась нова, “Циркон” зветься. Назва звучить солідно, але нікуди не влучили. Теми високої політики розтягли до дрібниць – серйозно обговорюють, в кого яка була пика, хто коли ногою дригнув, а те, що Зеленський прилетів без краватки, але в костюмі – це, буцімто, такий сакральний знак, що ховайсь! У Мукачевому після росіянської атаки досі горить американське підприємство. Забув, яке саме, але воно – шматок США.

П’ЯТНИЦЯ, 22 СЕРПНЯ. Та не буду про президентський дрескод, бо час про власну екіпіровку подбати. Бо природа – не політика, тут все йде за розкладом, після тепла – холод. Тож до біса шорти. Й ці, і ті, які навіть не вигулював цього сезону. Літні кросівки — туди ж, на тривале зберігання, бо буде ще літо. Дістати светри, повнометражні штани, все привести до ладу. Буденні клопоти заспокоюють і надають впевненості, на відміну від “гарячих новин”. Біля свого під’їзду натрапив на таксиста, що заблукав. Взявся побути “Сусаніним”, навіть проїхав з ним метрів 50. Якась шифрована нумерація будівель і перейменування вулиць творять таємниці та дива.

СУБОТА, 23 СЕРПНЯ. Починаються актуальні національні свята. Сьогодні – День Українського прапора. Телефонують друзі з-за кордону, вітають, розпитують про університет: “Як він там?”. Відповідаю, що частково нормально, вже не горить.

НЕДІЛЯ. 24 СЕРПНЯ. День Незалежності. Сиджу вдома, бо немає куди податись. Холодно, мокро, якісь вибухи. О! Сьогодні 10 влучань по громаді без жертв, лише з руйнуваннями. У глобальній політиці тихе турбулентне бродіння: путін хоче воювати; українці не хочуть, але мусять; Трамп хоче миру, Нобелівську премію і до раю; “колективний Захід” також за мир, проти росії і проти розвалу росії. Словом, якось все затягнуто і нудно. Ну її до біса, сьогодні зосередимось на “Слава Україні!”.