Все якось не так, а що робити – не знаю

ПОНЕДІЛОК, 27 ЖОВТНЯ. Погані справи: одразу дві аварії у хаті. Стосуються каналізації і водопостачання. Впораюсь. Нещодавно друг надав невеличку фінансову допомогу, просто так, “щоб тобі було трохи краще”. Як у воду дивилась ця добра людина, дякувати їй! Тут і бетон треба, ще й заміну кранів. Суми накрило зливою, справжній потоп. Саме сьогодні мушу багато гуляти вулицями. Кросівки – як жаби. Перевзувсь у берці, бігаю далі. Теж мокро. Спостерігаю, як мами переносять дітей через калюжі. Малим смішно! Ще один позитив за такої погоди – несприятливі умови для росіянських дронів.

ВІВТОРОК, 28 ЖОВТНЯ. Вдома так-сяк дещо полагодив. Чекаю, поки схватиться цемент, та коли дадуть гарячу воду, аби переконатись, що нормально вправився. Без гарячого водопостачання сумно, особливо, коли воно присутнє лише у платіжках. Втім, загартовуюсь, хоча й хнюпаю носом. Велика каструля на плиті вирішує багато проблем.

СЕРЕДА, 29 ЖОВТНЯ. Чергове попередження про можливі блекаути. Якийсь “графік несподіванок”. Приятель радив якийсь сучасний пауербанк, казав, що на довго вистачає. Та він же ж дорогезний! Накупив батарейок для ліхтарика та заспокоївсь. Не перший рік досвіду! Вирубають світло – читаю книжки, класику. Навіть у Чехова знайшов дещо майже сучасне: “В маскву, в маскву!”. Отуди б зараз таке саме, насправді! Вважаю себе людиною не дуже жадібною, тому кортить поділитись практичним досвідом.

ЧЕТВЕР, 30 ЖОВТНЯ. Нічого надзвичайного зі мною особисто не відбулось. Прилітав дрон, поранив людей, але й не таке відбувається щодня по всій Україні.

П’ЯТНИЦЯ, 31 ЖОВТНЯ. Розпочались практичні відключення електрики, тому графік активності-відпочинку маю пристосовувати до обставин. Відпочиваю. В сенсі, зовсім сплю. Аж дзвінок із самої Іспанії: “Ти там хоч живий?! Не зачепило? Ще на балкон вийди, там нормально?”. Сонний, нічого не розумію, виходжу-заходжу, мурмочу у телефон, що, мовляв, все, як було. Пояснюють, що ніч у Сумах була дуже гучна й страшна, вдарили по залізничному депо, дістали пасажирський потяг, аж у Іспанії вже знають. Тю, а я спав… Переглянув новини – дійсно жах, поранені люди. Але подібних жахів вже було й бувало. Фаталістичне ставлення: не можеш біди відвернути, або хоч сховатись, то хоча б поводься гідно, не панікуй. Сьогодні вночі — Геловін, чи як його, це кельтське свято?! Вже зустрічаю молодь у відповідному гримі, присутні пекельні страховиська, які роблять із звичайних гарбузів. Словом, театральність на європейському рівні, хоча й реальних жахів вистачає.

СУБОТА, 1 ЛИСТОПАДА. Весь тиждень сидів, зосереджений на собі та улюблених Сумах, наче й нічого навколо немає. Біля фонтану “Садко” зібрались люди, переважно – жінки, які розшукують безвісти зниклих та полонених.

НЕДІЛЯ, 2 ЛИСТОПАДА. Спостерігаю перші ознаки включення опалення. Таке собі мікросвято. Сьогодні – масштабні заходи з ліквідації наслідків ремонтних робіт, які тривали протягом тижня. Також генеральні водні процедури із пранням робочого одягу. Гарячу воду отримую у старовинний спосіб: каструля на плиті. А навкруги обертаються велика політика, економіка та війна. Трамп послав подалі путіна, однак зустрівся із товаришем Сі, путін запросив якихось журналістів у Покровськ, казав, що й сам приїде. Коментатори сміються, але Покровськ, Куп’янськ називають місцями, де дійсно щось зараз вирішується. Принаймні, на тактичному рівні. По Сумщині, там, скраєчку, також досі гуляють окупанти. Тиждень по тижню фронт майже не рухається, але вібрує. Певен, що не здатен уявити, яких зусиль для наших військових вартує утримання цієї “лінії зіткнення”. Прокручую все це у голові, пораючись із власними побутовими справами. Все якось не так, а як треба – не знаю.