Врятуймо землю!

Понад п’ятнадцять років тому великий земельний масив, що знаходиться за Нижньою Сироваткою, був відданий людям для власного користування.
Одержавши по 0,10-0,12 га родючої землі, господарі цих наділів з великою радістю і завзяттям на них працювали. Побудували на цій землі хто що міг: будки, хатинки, контейнери. Посадили фруктові дерева, ягідні кущі, виноград, тощо. А деякі господарі побудували і сарайчики, у яких держали курей, корів.
З великою насолодою люди збирали зі своїх ділянок свіжі, чисті овочі, фрукти, ягоди, дихаючи свіжим, приємним повітрям, адже цей земельний масив з двох сторін оточував ліс.
Час минав. Деякі господарі цих наділів вже померли. Багато стало таких, що не можуть працювати через старість, поганий стан здоров’я. З великою гіркотою на душі і болем на серці змушені покинути дорогі їм земельні ділянки. А молодь на превеликий жаль не цінує землю-годувальницю, не хоче на ній працювати. З кожним роком покинутих ділянок стає все більше.
Не можна без болю на душі і серці проходити мимо земельних ділянок, зарослих бур’яном, який у багатьох місцях вище росту людини.
Шановна редакція! Прошу вас цим листом розкрити очі тим, хто байдуже відноситься до нашої рідної землі-годувальниці, з тим, щоб вжили заходи по-господарські її використовувати.

З повагою Людмила Петрівна