Волонтери з Польщі привезли гуманітарну допомогу у Суми

Продукти, побутову хімію, постільну білизну сумчанка Анна ПОЛОЖІЙ, яка разом з родиною проживає нині у Польщі, та її партнер по гуманітарному фонду “Кордон” Бартломей СУБОЧ вже вкотре передали “Першому Сумському гуманітарному штабу”.

У нашій редакції ми поспілкувались з волонтерами, які працюють у цьому Фонді і вже втретє привозять до Сум гуманітарну допомогу для людей, яким через війну довелось покинути свої домівки. Наші гості: Анна ПОЛОЖІЙ і Бартломей СУБОЧ.

Що привезли і хто отримає
Анна Положій розповіла: “Ця партія гуманітарної допомоги призначена для людей, які були евакуйовані з небезпечних місць прикордоння Сумщини, так званих ВПО. Попередньо ми законтактували з керівницею місцевого “Першого Сумського гуманітарного штабу” Ксенією ГРИНИК, вона допомогла нам попередньо докладніше дізнатись, які саме речі є найактуальнішими для цих людей. Постарались завантажити наш бусик саме тим, що потрібно в першу чергу. Привезли дещо з побутової хімії, миючі та чистячі засоби, ще є така делікатна річ – підгузки для дорослих. Вони дуже дорогі й дефіцитні, їх ніхто чомусь не хоче возити, ми вирішили увійти в цю проблему – привезли 320 кг підгузків різних розмірів. Розумієте, серед евакуйованих осіб є багато літніх людей, маломобільних, які хворіють, потребують особливого догляду, вони раптом вивезені із своїх осель, тож для них змінився весь звичний світ і спосіб життя.
Ще в нашому вантажі деякі продукти харчування – їжа швидкого приготування, консерви та напої. Все це ми розвантажили на складі “Першого Сумського гуманітарного штабу”, потім вже вони розподілять привезене по осередках, де перебувають вимушено переміщені особи”.

Як збирали кошти
Анна Положій: “Ми перебуваємо у Варшаві, а збирали, можна сказати, всім миром. Ми скрізь розповідали про проблеми українських переселенців, про те, чим займається наш фонд. Думали, щоразу збирати кошти буде важче, бо люди в Польщі, начебто, призвичаїлись до війни, яка далеко, а тут – спокій, мирні міста. Виявилось – ні, то тільки моя хибна уява! Поляки і деякі українці, хто перебуває у Польщі, підтримали, відгукнулись. Не просто надавали кошти, в нас був особистий контакт, багато поляків розуміють, що Суми – прифронтове місто і як то воно – бути під постійними атаками. Ми відкрили цілу “мережу” волонтерів, які активно допомагають Україні з 2022 року, як, наприклад, пані Дорота – полька, яка мешкає в Ізюмі, вона створила цілу гуманітарнно-волонтерську мережу. Познайомились з іншими польськими волонтерами, які регулярно їздять в небезпечні місця в Україні. Нас це дуже надихає, це є противага тому негативу, у ставленні до України, який подекуди можна помітити. Саме в цей приїзд ми відкрили цілу мережу людей, які щиро співчувають українцям і підтримують реальними справами. Ось хоча б про таку пригоду саме з цього нашого рейсу. Виїзд було заплановано на 6 травня, а напередодні ввечірі зламався наш бус. Бартек знайшов знайомих, вночі поїхав з Варшави до Вроцлава. Там нам позичив свій бусик капелан, польський військовий. О першій ночі віддав ключі від бусика, розказав дещо про технічний стан і сказав: «Щасливої дороги!”.

Дещо про Фонд “Кордон”
“Кордон” діє з 2022 року, був створений саме на кордоні України і Польщі. Спочатку волонтери допомагали евакуюватись до Польщі жінкам, дітям, літнім людям. З того, власне, і назва. Потім почали збирати і везти гуманітарну допомогу для вимушено переміщених осіб в Україну. За останній рік, з травня 2024, Анна Положій здійснила понад десяток поїздок із гуманітарною допомогою в різні міста України. Такі виїзди, говорить вона, забирають чимало фізичних сил, але допомагають триматися морально. Восени 2024 р. в Польщі сталося стихійне лихо – повінь. Частина волонтерів Фонду поїхали на відбудову, але поїздки в Україну не припинялися.

Що мотивує волонтерів
Говорить пан Бартломей: “Усвідомлення того, що багато людей потребують допомоги. Хтось в Польщі психологічно призвичаївся до війни, менше реагують. Я маю відчуття місії. Хтось відмовляється, я не відмовлюсь, доки Україні допомога буде потрібна”.

То що ж, подякуємо й пам’ятаймо, що друзі в біді – то є справжні друзі.