Війни за землю

Мер Ірпеня Мирослава Свистович: «Неможливо кагалом керувати містом!»

В багатьох містах України склалася ситуація, коли міський голова, отримавши на виборах прямий мандат довіри виборців, змушений займатися не комунальними проблемами міста, а політичними баталіями.

Причина тому — величезна кількість підводних течій в місцевих радах. Яскравим прикладом є ситуація в Сумах, де депутати більшості з БЮТ та «Нашої України» намагалися «скинути» непідвладного собі мера Геннадія МІНАЄВА. Аналогічний випадок стався нещодавно в м. Ірпінь Київської області, але там місцеві парламентарії 3 квітня домоглися свого — достроково припинили повноваження міського голови Мирослави СВИСТОВИЧ. Дострокові вибори мера Ірпеню призначені на 17 червня. Проте Мирослава відстоює свою правду в суді. «Бажання „дерибанити“ землю об’єднало всіх, незалежно від партійного стягу», — стверджує Мирослава Свистович в інтерв’ю «r».

Цікаво, що мером вона стала як висуванець від громадської організації, як і Геннадій Мінаєв. Більшість в міськраді Ірпеня сформували БЮТ, «Наша Україна», СПУ та УНП.

[q]r: Чи можливо провести паралель між тим, що діється в Ірпені, з ситуацією в Сумах? [/q]
М.С.: Дуже схожі ситуації, при чому таке діється майже в кожному другому місті України, незалежно від того, яка партія там в більшості.

[q]r: Якою була аргументація депутатів щодо Вашої відставки? [/q]
М.С.: Немає абсолютно ніяких підстав. Є звинувачення в порушенні закону про звернення громадян (трохи прострочені відповіді громадянам). Є абсолютно суб’єктивні оціночні судження депутатів відносно кадрової політики, яку я здійснювала. Тому дії депутатів — це політичне рейдерство.

[q]r: Яка реальна причина відсторонення Вас від посади? [/q]
М.С.: Та сама, що і у вас в Сумах. Депутати, які пройшли по виборчим спискам (а деякі з них заплатили за це немаленькі гроші) конкретно прийшли вирішувати свої бізнесові інтереси. Їм потрібні преференції, які стосуються землі. Грубо кажучи, вони хочуть дерибанити землю.

[q]r: Які можливості має мер, щоб перешкоджати тому, аби депутати роздавали землю? [/q]
М.С.: Я намагалася накладати вето, але в більшості випадків депутати двома третями його долали. Коли депутати об’єднані корпоративними інтересами відносно землі, вето міського голови не спрацьовує. Депутати розуміють, що сьогодні, наприклад, БЮТ проголосує за виділення землі представнику Партії регіонів, а завтра депутат ПРУ проголосує за інший шматок землі, потрібний БЮТ чи «Нашій Україні». Єдине, що може робити мер, це звертатися до громадськості. Коли я звернулася з листівкою до людей і попросила прийти на сесію, щоб ряд неприйнятних для громади питань не був проголосований, всі земельні питання були зняті з порядку денного.

[q]r: Яка процедура роздачі земельних ділянок в вашому місті? [/q]
М.С.: Згідно законодавства питання виділення землі в приватну власність чи в оренду є виключною компетенцією ради. Тому зацікавлена особа пише заявку на певну земельну ділянку, міський голова відправляє її на розгляд профільної комісії, яка виносить свої рекомендації на сесію міської ради. Але були випадки, коли заяви попадали на розгляд земельної комісії невідомо якими шляхами, в обхід мене. Я намагалася знімати ці питання або накладати вето, але депутатська більшість сильніша.

[q]r: Ви планували створити комунальне будівельне підприємство, щоб через нього контролювати видачу землі. Чому міська рада Вас не підтримала? [/q]
М.С.: Як міський голова, я постійно відчувала шалену атаку збоку інвесторів, зацікавлених забудувати Ірпінь багатоповерхівками, тобто фактично перетворити курортне місто на спальний район Києва. Вважаю це неефективним використанням землі, бо крім соціальних та комунальних проблем, які ляжуть на плечі мерії, це нам нічого не принесе. Землю треба продавати з аукціону, а виручені гроші використовувати в інтересах всієї громади. Якщо здавати землю в оренду, то під об’єкти, що дають податки до бюджету, та додаткові робочі місця. Я відмовляла так званим забудовникам, тому вони йшли до депутатів, які сьогодні лобіюють інтереси того чи іншого великого інвестора.

Депутати бачили в комунальному будівельному підприємстві конкурента «своїм» забудовникам. Ті ж, як правило, за лобіювання свого питання обіцяли депутатам 1–2% посередницьких. Щоб усунути конкурента, депутати знімали з порядку денного питання про створення комунального підприємства або не голосували за нього. Якщо земельні ділянки видавалися б комунальному підприємству, це вирішило б проблему забезпечення людей соціальним житлом.

[q]r: Якщо б ви продавали землю з аукціону, скільки грошей отримав би міський бюджет? [/q]
М.С.: Ціна землі в Ірпені дуже сильно зросла. Фактично це ресурс, завдяки якому можна було б вирішити багато соціально-економічних проблем. В деяких місцях земля коштує до $20 тис. за сотку.

[q]r: Як впливає пропорційна система формування рад на можливості мера ефективно виконувати свої обов’язки? [/q]
М.С.: Мер — це топ-менеджер, але в сучасній пропорційній системі формування рад його можна порівняти зі спринтером, одягненим в амуніцію середньовічного лицаря.
Тут проблема не тільки в пропорційних виборах, хоча це сильно впливає на те, що відбувається в радах. Сьогодні фактично депутат не залежить і не звітується перед своїми виборцями. Не працює механізм відкликання депутата. Місцевим самоврядуванням керують політичні лідери.

Проблема полягає в законі про місцеве самоврядування. Я розумію, що закон розробляли як систему противаг, щоб влада не була корумпована однією зі сторін. Але закон настільки недосконалий, що дає можливість міській раді за певних умов повністю узурпувати владу, а це призводить до поганого — неможливо кагалом керувати містом. Мені вчора розказали, що один з депутатів висловився так: «Ми опанували ситуацію в раді, і, хто б не прийшов в мери, ми нікому не дамо працювати». Мій заступник висловився так: «Їм не потрібен мер, їм потрібен спікер, що буде відкривати і закривати сесії». Депутатам потрібно залишити стратегічні питання, а питання оперативного господарювання мають бути в компетенції мера. Бо я приймаю рішення, хто повинен вивозити сміття — депутати його скасовують, а потім кричать, що місто потопає в смітті.