Вийшла з друку книга про сучасний партизанський рух на Сумщині

Презентація книги “Партизани Сумщини” відбувалась у Публічній бібліотеці ім. Т. Г. Шевченка у Сумах. Автор – підполковник поліції, громадський діяч та дослідник історії Дмитро Васильович СТРИЖАК. Примірники цього видання отримали сумські бібліотеки: СОУНБ і Центральна публічна ім. Т. Г. Шевченка.

Відносно партизанського руху, він визначає себе простим словом “куратор”. “Записки куратора” – це підзаголовок презентованої книги. Ці “Записки” насправді є ґрунтовним і актуальним дослідженням процесу формування і дій партизанських загонів на Сумщині відразу після повномасштабного вторгнення російських окупантів на територію області. Сумщина – прикордоння, партизанський край. Ця істина вже зробилась якоюсь азбучною через згадування подій Другої Світової війни, та книга про актуальне, про сучасне.

Цілком логічно презентацію провели 22 вересня, у День партизанської слави в Україні. Ми свідомо не називаємо імен сучасних партизанів, бо згадавши когось, неодмінно пропустиш інших. Автор книги назвав кожного, сторінки переповнені іменами героїв сучасної війни. Припускаємо, що історія сучасного партизанського руху в цій книзі подана не сповна, але автор сумлінно дослідив все, що міг осягнути, перевірив і знайшов документальне підтвердження всім фактам, віддав належне кожному з учасників партизанського руху.

Інформацію впорядковано за окремими розділами: “Партизани Миропілля”, “Чупахівський партизанський загін”, “Партизани міста Суми”. Там подані всі імена, описані обставини формування загонів, їх бойові та розвідувальні дії.

Згадаємо лише пару епізодів, про які Дмитро Стижак розповідав, презентуючи книгу. Хоча б про те, як партизанам вдалося збити росіянський БпЛА, який, впавши, залишився цілим. Партизани, оглянувши трофей, збагнули, що це прилад незвичайний, з якимось технічними хитрощами. А далі – історія про те, як “цінний подарунок” переправляли до Києва, аби його дослідили фахівці-науковці. Виявилось, що партизани зробили дійсно важливу справу, допомогли виявити найновіші технічні хитрощі ворога. Це пригода нетипова, так би мовити, з науково-технічним присмаком. А прикладів захоплення партизанами росіянських документів можна навести багато. Зокрема, наші партизани здобули карту з означенням шляхів та позицій і робочі зошити військових кантемирівської дивізії, яка, як відомо, прямувала на Київ через Сумщину. Трофеї відразу передали військовим під розписку. Партизанський рух в більшості випадків формувався стихійно, без жодної директиви “зверху”. Готові до захисту країни люди гуртувались навколо найбільш досвідчених, ініціативних. Мисливці починали воювати з рушницями, потім справжню зброю, амуніцію та обладнання здобували за рахунок ворога. Нищили ворожу техніку та військове майно, брали полонених та переправляли їх українським військовим. Відомо, що вороги із люттю та здивуванням згадували, що на Сумщині по них стріляли з-за кожного куща. Слід підкреслити, що це робилось тоді, коли близько не було ніякого “начальства”, і взагалі не було відомо, що та як воно буде далі!

Автор окремо торкається болючої теми, що насправді про те, що росія готує вторгнення, було відомо заздалегідь, але Україна не підготувалась до агресії належним чином. Ще в книзі проведена думка про те, що сучасним партизанам необхідно надати певний статус, офіційно їх визнати. Дмитро Стрижак надіслав звернення до ВР України, до Комітету з питань національної безпеки, оборони та розвідки про розробку й затвердження Положення про партизан України. У відповіді сказано, що питання прийнято до розгляду. Поки що так.

А про те, як воювали сучасні партизани без ніякого офіційного статусу, можна дізнатись з книги. Примірники цього видання отримали сумські бібліотеки: СОУНБ і Центральна публічна ім. Т. Г. Шевченка.