Відкрита Європа: Гендер без страшилок

Для багатьох українців поняття Європейський Союз уособлює безліч можливостей – навчання, заробітку, мандрівок, нових знайомств і т. п. Втім, Європейський Союз – це також рівність прав і можливостей між чоловіками і жінками. Підписавши Угоду про асоціацію з ЕС, Україна взяла на себе зобов’язання також добиватися подібної рівності. Виконувати їх непросто – в українському суспільстві все ще сильні традиціоналістичні стереотипи. Однак за декілька років, що минули після підписання угоди, все ж певні зміни відбулися.

Проста формула
Європейський союз нині – це 28 держав із різними національними культурами та традиціями, у тому числі і тими , в яких чоловікам і жінкам традиційно була відведена певна роль в суспільстві. «Kinder, Kіche, Kirche», – так сформулював роль жінок у подібному суспільстві ще кайзер Германської імперії Вільгельм ІІ, маючи на увазі те, що їх роль має обмежуватись лише трьома сферами: вихованням дітей, готуванням їжі та відвідуванням церкви. Відповідно, чоловік мав працювати, утримувати родину, бути її захисником, а також захисником країни. Але за останні десятиліття в країнах ЕС подібні стереотипи зникли, еволюціонуючи до принципу рівності ролі жінок і чоловіків у сім’ї та суспільстві. Не останню роль у таких змінах зіграв феміністичний рух жінок за свої права. Втім, не тільки він – у цивілізованих європейських суспільствах зрозуміли, що рівність можливостей для усіх його членів – це шанс для додаткового розвитку як окремої людини, так у суспільства у цілому. Різні країни ЄС пройшли різний шлях у визнані рівності прав жінок і чоловіків – група скандинавських країн у ньому попереду, південні країни відстають. Нині ці принцип закріплено в численних документах Євросоюзу, які зобов’язані дотримуватися усі його члени.

Гендер і справжні цінності
В Україні також існує чимало стереотипів щодо «гендерних питань», для деяких необізнаних громадян страшне і незрозуміле слово «гендер». Насправді нічого страшного у слові немає, це лише поняття від латинського gender (рід), що у нинішньому сенсі означає соціально-біологічну характеристику, через яку визначаються поняття «чоловік» і «жінка», психосоціальні, соціокультурні ролі чоловіка і жінки як особистостей. Тож гендерна політика визначає роль у суспільстві чоловіка і жінки , їх рівні права і не більше. Також говорять, що нібито така рівність протирічить «традиційним цінностям», у тому числі національним. Однак це або маніпуляція, або незнання суті традиційних українських цінностей, які відрізняються в ід традиційних російських. В традиційному українському суспільстві XVII-XVIII ст. жінка мала багато прав нарівні із чоловіком, у тому числі право спадкування майна. В умовах відсутності чоловіків, що брали постійну участь у військових походах у складі козацького війська, жінка повністю відповідала за сім’ю, дім, господарство, фінанси, тож подібна практика виходила з історичних реалій. Варто також згадати українську традицію із правом дівчини- нареченої вручити гарбуза залицяльнику, який їй не припав до душі. Ця традиція абсолютно відрізнялося від практики східних суспільств, у тому числі московського, у яких шлюб дівчини вирішувалася без її згоди, за попередньою угодою її батьків із батьком потенційного нареченого. На жаль, триста років імперського російського панування сприяли тому, що багатьма українцями сімейні традиції і цінності, зафіксовані у російському «Домострої», стали сприйматися як свої. Але це не так, рівність чоловіка і жінки, активна роль жінки у суспільстві абсолютно не протирічить саме українським національним цінностям.

Шість директив
Директиви, закріплені в Угоді про Асоціацію України в ЕС також не протирічать цим цінностям – у цьому можна переконатися надалі. Безпосередньо гендерних питань торкається шість директив.
Перша директива передбачає рівне ставлення до чоловіків та жінок у питаннях постачання товарів та послуг. Рівність у доступі до товарів та послуг передбачає виключення непрямої та прямої дискримінації. Очевидно, ніхто не буде заперечувати, що чоловік і жінка як споживачі товарів і послуг повинні мати рівні права. Так, це означає що виробникам і постачальникам послуг треба пристосовуватися до окремих потреб жінок – наприклад мати невеличке приміщення для із пеленальним столиком для того, щоб жінка молоді мами могли доглянути за немовлям. Також у місцях громадського харчування це може означати наявність необхідних місць для того, щоб жінка могла погодувати немовля груддю. В Україні відомі випадки, коли таким матерям робили зауваження або просили не заходити до закладу громадського харчування. Зрозуміло, що певну частину відвідувачів цих закладів подібна практика може не сприйматися, тож власники закладів громадського харчування мають подбати, щоб для матері із немовлятами мали для цього окрема, трохи усамітнене місце.
Друга директива стосується запровадження батьківської відпустки у зв’язку з усиновленням дитини, якій більше трьох років. Така відпустка повинна тривати 3 роки, вона передбачає скорочення робочого часу для жінок та чоловіків і визнання права відсутності на роботі через хворобу чи нещасний випадок з дитиною або родичем. Ця норма має застосовуватись як у державних, так і приватних установах. Ще одним важливим аспектом цієї директиви є неможливість передавання відпустки по догляду за дитиною іншому члену подружжя. Тобто якщо чоловік взяв на себе цей обов’язок, то він не зможе потім передати його дружині.
Міністерство соціальної політики поки не розробило правил, які б регулювали згадані процедури. Наразі існує тільки план консультацій із країнами ЄС щодо запровадження такої батьківської відпустки.
Третя директива стосується поліпшення безпеки та гігієни праці для вагітних працівниць, жінок, які недавно народили, або годувальниць.
У цьому випадку українське законодавство начебто сприяє захисту прав українських жінок у цьому питанні. Ставлення у суспільстві до вагітних жінок та молодих матерів теж переважно начебто сприятливе. Але насправді прихована дискримінація у ставленні до них серед роботодавців, особливо приватних. Найбільш поширений вид дискримінації – обмеження прийняття на роботу жінок, які мають дітей чи можуть їх народжувати через побоювання частої відсутності працівниць на робочому місці через хвороби дітей. Також часто жінок, що мають маленьких дітей, звільняють начебто за «скороченням штатів», хоча законодавство це прямо забороняє.

Четверта директива вимагає рівного ставлення до чоловіків і жінок у сфері соціального забезпечення. Перш за все, ідеться про випадки інвалідності, безробіття, травмування через виконання службових обов’язків, нещасні випадки. Міністерство соціальної політики відзвітувало про те, що всі положення цієї директиви впроваджені в українське законодавство.

Ще дві директиви передбачають встановлення загальних правил рівного ставлення у сфері зайнятості та професійної діяльності та
реалізацію принципу рівного ставлення до осіб незалежно від расової або етнічної належності. Навряд чи хто буде заперечувати необхідність рівності в професійному середовищі, незалежно від статі, чи національності. Адже український народ – це не тільки українці, це громадяни майже 100 національностей, які визнають українську державність.

Щоб зрозуміти, наскільки гендерна політика Євросоюзу не протирічить справжнім інтересам українського суспільства взагалі, і українських жінок зокрема, варто поглянути на самий «свіжий» документ з питань гендерної рівності, ухвалений Радою Європи у березні 2018 року. Це «Стратегія гендерної рівності Ради Європи на 2018-2023 рр.»., яка передбачає запобігання гендерним стереотипам і сексизму та боротьбу з такими явищами; запобігання насильству щодо жінок і домашньому насильству; забезпечення рівного доступу жінок до правосуддя; досягнення збалансованої участі жінок і чоловіків в ухваленні політичних і суспільних рішень; захист прав жінок-мігрантів, жінок-біженців, жінок і дівчат, які шукають притулку, а також реалізація стратегії досягнення гендерної рівності в усіх політиках та заходах.

Певний прогрес
Імплементація положень Угоди про асоціацію триває в Україні третій рік – не так багато, щоб змінити як законодавство, так і певні стереотипи про роль чоловіків і жінок. Традиційно реалізацію положень угоди угоду в Україні розпочали із створення адміністративних органів. Міністерство соціальної політики стало спеціальним уповноваженим органом з питань генедерної політики, у якому з’явився відповідний департамент, а в департаменті є відділ гендерної політики із п’яти осіб. При комітеті Верховної Ради з прав людини з’явився підкомітет із гендерної рівності і недискримінації. Також призначено представницю омбудсмана(уповноваженого ВР із прав людини) із питань рівності і недискримінації Оксану ФІЛІПІШИНУ, і в її офісі є спеціальний фахівець, який займається питаннями гендерної рівності.

Одним із традиційних проблем українського суспільства, що стосується гендерних питань, залишається проблема домашнього насильства. Переважно від нього потерпають жінки – про це свідчить статистика. Протягом року до органів правопорядку звертається близько 165 тис жінок , але за оцінками спеціалістів, реальна кількість жертв домашнього насильства, вп’ятеро більша. Щороку в Україні від побоїв чоловіків гине 1,5 тис жінок. Тому у грудні 2017 р. в Україні було прийнято закон «Про запобігання та протидію домашньому насильству», положення якого протягом року вже почали поступово імплементуватися.
У березні 2018 р. засновано посаду урядового уповноваженого із гендерних питань, нею стала Катерина ЛЕВЧЕНКО. В квітні 2018 р. прийнято Державну соціальну програму забезпечення рівних прав та можливостей жінок і чоловіків на період до 2021 р., одним із завдань якої є подолання гендерних стереотипів. Нею, зокрема передбачене введення курсів з гендерної проблематики для студентів спеціальностей «маркетологія» та «журналістика».

Також своєрідною дорожньою картою в імплементації положень Угоди про асоціацію з ЕС є відповідний план заходів, затверджений постановою Кабміну ще у жовтні 2017 р. З цього документу 16 пунктів плану безпосередньо стосуються гендерних питань, ще близько 40 – опосередковано.

Більше можливостей
Також уряд у 2017 р. своєю постановою відкрив жінкам доступ до 458 професій, що донедавна були заборонені для них. Відтак у Державній службі з надзвичайних ситуацій вже з’явилися жінки-водолази та перша в Україні жінка – рятувальник від хімічного забруднення. Серед нових для жінок такі спеціальності, як бойовий медик, зовнішній пілот безпілотних літальних апаратів, льотчик-оператор та льотчик-штурман вертольоту, кінолог і старший кінолог. Це європейська практика, в ЕС для жінок відкриті майже всі спеціальності , що раніше традиційно могли займати тільки чоловіки.

Подібна ситуація і у збройних силах – за даними Річного звіту НАТО про гендерні перспективи у збройних силах союзників за 2016 рік, понад 96% всіх військових спеціальносте повністю відкриті для жінок. Ще в 2008 р Енн ДАНВУДІ стала першою американкою-чотиризірковим генералом в історії США, що є найвищим військовим званням в армії.

На даний момент у Збройних Силах України вже понад 25 тисяч жінок проходять контрактну військову службу нарівні з чоловіками, з них 3,4 тисячі – на офіцерських посадах. Якщо раніше жінки не могли займати у ЗСУ пені посади, то у вересні Верховна Рада законопроект №6109 «Про внесення змін до деяких законів України щодо забезпечення рівних прав і можливостей жінок і чоловіків під час проходження військової служби у Збройних силах України та інших військових формуваннях». Ним повністю зрівняно права чоловіків і жінок у збройних силах, тож тепер з часом можна очікувати появи в Україні першої жінки-генерала.

В Україні вже з’явилася Українська асоціація представниць правоохоронних органів (УАППО), яка розпочала свою роботу 15 березня 2018 р. за підтримки «Проекту сприяння підготовки поліцейських». Її учасниками стали жінки- поліцейські, жінки, що служать у Державній прикордонній службі, Національної гвардії та Державної служби з надзвичайних ситуацій. Основна місія УАППО – створення рівних прав і можливостей жінок та чоловіків у правоохоронних органах України.
В перше у плані дій Уряду на 2018 рік враховані гендерні пріоритети, на рівні держави затверджено Національний план дій з виконання рекомендацій, викладених у заключних зауваженнях Комітету ООН з ліквідації дискримінації щодо жінок (CEDAW). За останній рік вже є певні зміни в міністерствах та відомствах у підходах до організації гендерної роботи.

Працювати і працювати
Втім, до остаточної імплементації положень Угоди щодо гендерних питань як у законодавстві України, так і в українському суспільстві ще досить далеко. Більшість українців розуміють, що рівність прав обох статей це норамально – про це говорять результати соціологічних опитувань. Але розуміння це одне , а реальне ставлення один до одного як до рівних – зовсім інше. Тому над цим необхідно працювати і працювати – як урядовцям, громадським активістам так і простим громадянам.

Українці – за рівність
Влітку 2018 р. в Україні було проведено Національне опитування з питань рівності між чоловіками і жінками . Польові роботи виконала компанія GfK Ukraine методом 2,5 тис. особистих інтерв’ю в чотирьох макрорегіонах України: Захід, Центр/Північ, Південь, Схід, окрім непідконтрольних українському уряду територій. Середня похибка для цього опитування становить +/- 3%.

Згідно результатам опитування, 81% жінок та 73% чоловіків оцінили питання рівності чоловіків і жінок для себе як «важливу» та «дуже важливу» проблему. Також майже однаковим для обох статей є важливим питання досягнення повноцінної демократії в країні – на це питання ствердно відповіли 80 і 79% жінок і чоловіків відповідно. Також майже однаково жінки і чоловіки оцінюють найбільш важливі проблеми у житті, що існують – зростання цін як проблему відмітили 74% чоловіків і 77% жінок, рівень доходів – 59% жінок і 60% опитаних чоловіків, економічну невизначеність – 37% і 42% чоловіків. Переважна більшість респондентів переконані, що жінки та чоловіки однаково турбуються про всі перелічені проблеми, крім двох – 65% чоловіків вважає, що їх більше турбує призов у армію, а 37% жінок- що жінок більше хвилює домашнє насильство. У той Також 71% опитаних жінок і чоловіків переконані, що чоловіки та жінки повинні бути рівною мірою залучені до сімейного життя. Дві третини українців бачать, що наразі в політичному житті країни домінують чоловіки, але лише 36% вважають, що так має бути. Чоловіки, так само, як і жінки, занепокоєні питанням сексуальних домагань на робочому місці.

Коментарі

Олена МАЛАХОВА, радниця з гендерних питань міністра освіти й науки:

«На жаль, антидискримінаційні норми Угоди про асоціацію приживаються в Україні тяжко. Звісно, є зрушення на загальнонаціональному, законодавчому, нормативно–правовому рівні. Директиви Угоди про асоціацію потихеньку, але виконуються. Україна намагається створити відповідне законодавство та привести чинні норми у відповідність із європейськими. Але є проблеми. Наприклад, Україна ніяк не може ратифікувати Стамбульську конвенцію, хоча вона підписана, а підготовка до її ратифікації закінчена ще у 2016 році. Каменем спотикання стало слово «гендер». У той же час в Угоді про асоціацію з ЄС воно є в достатньо чіткому контексті. Опоненти Стамбульської конвенції не бажають пропускати термін «гендерна рівність». Вони наполягають лише на рівних можливостях жінок і чоловіків.

На законодавчому рівні теж не все гладко, навіть попри всі нормативно–правові документи, прийняті й ратифіковані відповідно до Конвенції про права людини, справа рухається повільно. У нашому суспільстві настільки сильні стереотипи, у тому числі стосовно жінок і чоловіків, що реалізувати на практиці набагато складніше, ніж прийняти на законодавчому рівні. Термінологія стосовно гендерної рівності належить до сфери абстрактних іменників. Ці слова не можна перевірити на смак чи дотик, тому донести на загал все, на жаль, непросто. А відтак потрібна дуже серйозна роз’яснювальна й підготовча робота, аби перейти від теорії до практики».

Оксана ЯРОШ, гендерна активістка:

«Політика – це управлінське мистецтво, і в ній мають брати участь як чоловіки, так жінки. Це давня риса у європейській політиці. Звісно, кожна країна має свою специфіку. У Франції, наприклад, гендерний баланс закріплений на рівні конституції. У Німеччині діють гендерні квоти в Бундестагу та жінка є федеральним канцлером. Скандинавські країни демонструють паритет у політиці на різних рівнях, вони вважають, що демократія – не тільки для чоловіків. Вона обов’язково має бути для жінок, для дітей, і для різних соціальних груп. На жаль, у нашій історії все було інакше. Радянський Союз будував суспільство однакових громадян, де людина — гвинтик у системі, який не повинен мати ніяких відмінностей. Але ж демократичне суспільство — це різний досвід, різні бажання, побут, одяг, мистецтво. Це різність усього, мультикультурність, множинність. Країни, які вже пережили оцю різність, навчилися жити разом, поважати один одного».

Марфа СКОРИК, директорка Київського інституту гендерних досліджень:

«Із 2010 по 2016 рік у нас відбувалось падіння у всіх сферах усіх показників: доступ до послуг охорони здоров’я падав, доступ до освіти знижувався, доступ до ринку праці знижувався, а показники безробіття, зокрема, прихованого безробіття – зростали, витискання жінок у нелегальну зайнятість – зростало. Виокремились вразливі групи жінок. Наприклад, це – сільські жінки: 97% сільських жінок не мають доступу до оплачуваної праці. Ви уявляєте, що відбуватиметься за умов страхової медицини і пенсійної реформи? нам треба пам’ятати, що ми живемо у країні, яка реформується. У нас буде реформа децентралізації: ціла низка функцій перейде на місцевий рівень. Як при цьому щойно ухваленому механізмі зі створенням офісу, з міністерством, з усім цим – як це можна буде забезпечити? Україна потребує головного стратегічного документу – плану дій у цьому напрямку. Його треба розробити. У нас зараз розробляється державна програма із забезпечення рівності жінок і чоловіків на найближчі три роки, але вона не є такою всеохопною. Грубо кажучи, створений офіс урядового уповноваженого мав би заявити про себе такою стратегією діяльності».

Гендерна гра
Настільну соціальну гру «Бути жінкою» 6 грудня презентували в Сумах. Презентація відбулася в рамках всеукраїнських днів проти насильства. Розроблена ця гра благодійним фондом Stabilisation Support Survices за фінансової підтримки Українського жіночого фонду.

Ігрове поле, фішки, картки – елементи соціальної настільної гри такі ж як звичайної, але з антидискримінаційним змістом. Як розповіла організатор презентації, радниця з питань внутрішньо переміщених осіб в Сумській області Оксана ІВАНЦОВА, гравці мають можливість дізнатися, з якими перешкодами стикається жінка на шляху до мети в сучасному суспільстві: «Кожен з гравців обирає таку картку і виконує роль цієї жінки, яка позначена на цій картці. Жінки дуже різні, картка склалася на реальних історіях. Може випасти будь-яка картка, можна бути літньою жінкою, або жінкою з інвалідністю, або військовою. І ця жінка має пройшовши певний путь на ігровому полі, досягти цілей. Цілі прописані тут. На своєму шляху вона може стикатися з перешкодами. Перешкодами будуть якраз стереотипи, з якими стикається жінка. І також будуть клітини, які навпаки будуть допомагати».

Зіграти в гру «Бути жінкою» прийшли студенти Сумського педуніверситету, яких навчають бути гендерно чутливими. «Гендерно чутливі – це коли сприймають чоловіків і жінок в однаковій ролі, не відповідно до їхніх соціальних ролей, які вони мають виконувати, а відповідно до їх здібностей, нахилів, і не дивляться – це чоловік чи жінка, а дивляться, що саме професійно представляє ця людина», – – зазначила викладач СДПУ ім. Макаренка Людмила ПОНОМАРЕНКО.

Проект “Відкрита Європа” фінансується Європейським Союзом. Підтримку у реалізації проекту надає громадська організація “Інститут економічних досліджень та політичних консультацій” та «Європейська правда». Матеріали в рамках даного блоку підготовлені в рамках проекту “Просування реформ в регіони” за сприяння Європейського союзу (http://ec.europa.eu/europeaid). Зміст публікацій є виключно відповідальністю їх авторів та жодним чином не відображає точку зору Європейського союзу.