Відкладені справи та зайві речі

Щоденник сумчанина

ПОНЕДІЛОК, 15 СЕРПНЯ.Спека за вікном, нові вибухи та спалахи в Криму, на Сумщину теж прилітає. Словом, кожного дня начебто особливі радощі, але таке вже сприймається як банальність.Звичайна собі війна. Трохи розважив галас, який вчинився навколо ідеї обмеження туристичних віз деяких країн для громадян РФ. Поважні правозахисники проголошують: “Дискримінація!” і навіть таке: “Геноцид!” Наче будь-яка суверенна держава не має право вирішувати, кого вона хоче бачити своїми гостями, а кого ні. Щодо мене, то до проблеми переміщення росіянців світом ставлюся спокійно, навіть прохолодно. Буча — да, зруйновані Харків та Маріуполь – це жах, рідна Сумщина – теж не абищо. Поруч з цим ваші незручності з візами — аж ніяк не катастрофа.

ВІВТОРОК, 16 СЕРПНЯ. Життя повсюди. Дерева ростуть на дахах будинків і на накриттях над під’їздами, навіть ріпчаста цибуля проросла зеленим пір’ям. Тільки голуби не визначилися. Бува по три-чотири істоти прилітають по якісь крихти і поводяться зухвало, наче політичні біженці. А деякі просто мовчки здихають у дворі під самими вікнами, злостиво псуючи краєвид. Кавуни та дині на кожному кутку. Вони дратують квітучим виглядом і вартістю. Якщо навчитися сприймати їх просто як декоративний елемент, гру кольорів, то навіть цікаво. Але ж охота відрізати скибку і з’їсти. Художньо-шлункове ставлення дожиття.

СЕРЕДА, 17 СЕРПНЯ. У тихому одноповерховому кварталі надзвичайне пожвавлення. Баби переповідають: “Поліція носить повістки”. Серед них один чоловік, ще не старий, але стоїть і розмовляє невпевнено. Проте патріотично: “За Україну рватиму всіх! Тільки так!” І показує, як саме.Оминув небезпечного патріота обережно, раптом він вирішить почати прямо зараз і безпосередньо з мене!.

ЧЕТВЕР, 18 СЕРПНЯ. Хвалився тим, що у дворі зробили благоустрій. Зарано. Куток новенького дитячого майданчика піддали глибинній перебудові. Там у землі якісь комунікації, які потрібно терміново розрити. Так вже ведеться, що благоустрій роблять одні фахівці, зариті труби ремонтують інші, а мешкають у будинку зовсім незрозумілі і нікчемні люди, які тільки і мріють про власний комфорт.

П’ЯТНИЦЯ,19 СЕРПНЯ. Невеличка катастрофа – вдома зник інтернет. Це погано. Але є час прибігти до редакції і швиденько дописати те, що необхідно на понеділок – це посмішка Фортуни. Той клятий кабель могло перервати і в неділю ввечері – отоді був би аврал. Страшно уявити, наскільки ми залежні від всіляких кабелів та електронних пристроїв, від роботи мережі, мобільного зв’язку тощо. Ще на моїй пам’яті газетні матеріали створювалися за допомогою кулькової ручки та папірця. З додаванням мізків іноді, але без операторів-провайдерів.

СУБОТА, 20 СЕРПНЯ. Перевіряю володіння на межі міста, тобто т.з. дачу. Дах підтікає, яблук повно, руді коти вимагають бичків у томаті. Цілковита стабільність. Вогнище на березі Псла і повна відсутність новин заспокоюють. Навіть мобільний не взяв з собою на прогулянку, нехай відпочине і він.

НЕДІЛЯ, 21 СЕРПНЯ. Повертаюся до міста. Неділя – час доробити відкладені справи і позбавлятися зайвих речей. Жодного разу ні перше, ані друге не спромігся зробити остаточно.