Умови для виникнення життя

Щоденник сумчанина

ПОНЕДІЛОК, 31 ЖОВТНЯ. Кацапи казяться по понеділках, цей астрологічний ритм навіть суворий матеріаліст не заперечуватиме. Знов пожвавилися зі своїми ракетами та дронами. Дуже хочуть накрити нас усіх холодом та темрявою. Разом з усіма добрими людьми – і мене особисто. Кажуть, що цього разу мстяться за “Адмірала макарова”, чи як там його. Ось ніколи не вдавався до дискусій з неадекватними опонентами, але ж терпіти доводиться не самому, а разом зі всіма добрими людьми! Сказав би сусідам таке: “По-перше, “Адмірал” цей був хижий – ракетами жбурлявся. А по-друге – це не ми, бо нас там нєт. Може то калмицькі водолази чи якутський підводний човен!”. Сказав би, та не послухають, бо тягнуть своєї. Разом з усіма порядними українцями довелось вже побувати жидо-бандеро-масоном, нацистом, терористом. Віднині ми ще й сатаністи, з чим вітаю всіх співгромадян. Це вже діагноз, та, на щастя, не наш.

ВІВТОРОК, 1 ЛИСТОПАДА. Справжнього пекла нам не влаштували, але побут стає, м’яко кажучи, все більш романтичним. Свічки і каганці навкруги створюють враження болотяних вогників за незнайомими вікнами і у власній хаті. Інтернет мовчить годинами, телефонний зв’язок теж якийсь непевний. Цілі години самотньої самозосередженості – коли ще таке випадало! Щойно вмикається інтернет – лізу туди не по новини, шукаю різні мудрі способи альтернативного освітлення і опалення – світлодіоди, “вічні свічки” та подібне. Дещо втілив у власному побуті. Відкрив, що для звичайного писання – ручкою на папері, як всі писали нещодавно – так ось, для цього досить однієї свічки. А для читання книжки потрібно не менше трьох! Ось чому написати будь-яку маячню простіше, ніж прочитати щось розумне і корисне.

СЕРЕДА, 2 ЛИСТОПАДА. Світло вирубають за графіком, але він якийсь гнучкий – вчора – так, сьогодні – трішки інакше, а про завтра – баби на базарі знають. Зате про опалення повідомлено однозначно: “З перших чисел листопада”. Сьогодні вже друге з усіх можливих “перших”. Увечері довелося відновити досвід прогулянок затемненими вулицями. Свічки тут не допоможуть, телефон швидко розрядиться, треба мати світлодіодний ліхтарик, бо на наших ще довоєнних дорогах можна вбитися без всіляких обстрілів.

ЧЕТВЕР, 3 ЛИСТОПАДА. Пішов на ринок по ліхтарик. Шокований цінами геть на все. Доведеться ввечері сидіти вдома, і, взагалі, у справах орієнтуватися не на “віяльні графіки”, а по-селянськи, на сонечко. Воно байдуже і стабільне.

П’ЯТНИЦЯ, 4 ЛИСТОПАДА. Не такий вже я самотній, у хаті вирує життя. Не тільки у ванній, скрізь по кутках оселилася чорна пліснява. З’явився ще один метелик, і його довелось депортувати на вулицю, бо я ж не вбивця. Ввечері раптом з крана потекла справжня гаряча вода. Передчуваю, що можуть створитися умови для цивілізованого життя.

СУБОТА, 5 ЛИСТОПАДА. Вранці знайшов батареї гарячими. Цивілізація починається з ретельного прибирання і прання, бо де людина, там і сміття. Чого воно так?

НЕДІЛЯ, 6 ЛИСТОПАДА. Давній приятель, помірно заможний чолов’яга, розповідає: “Уяви, у себе в хаті все зробив на електриці – електроплита і мікрохвильовка на кухні, підігрів води електричний, навіть грілися електрокалориферами! А з цими відключеннями все вмирає, хоч у село тікай, там хоч дрова є!”. Отож не слід заздрити заможним, навіть помірно. Бо вони теж, бува, плачуть.

‘