Українство. Симптоми та діагноз

ПОНЕДІЛОК, 17 КВІТНЯ. Після Великодня в місті не дуже вже й багато сміття. Ой, не так, не так, ми з вами святкували в кращі, спокійніші часи! В нашому “євродворі” після останньго термінового ремонту навіть яму закопали. Плиткою наново не замостили, але ж загородили подовбане місце і плиточку поруч склали. Ні, мляво святкуємо, без завзяття. Ринок знову не працює, бо вчора було – гріх, а сьогодні – понеділок. Закінчився тютюн, та то дурне, якось перебуду. Один мудрий, хоч і нехрещений дід казав таке: “Чим менш тобі треба, то ближчий ти до богів”. Гуляючи містом, довелося багато цілуватись, вітаючись із знайомими. Втомився.
ВІВТОРОК, 18 КВІТНЯ. Відпочив. Бачу, що в хаті треба влаштовувати нове авральне прибирання, вже “постсвяткове”. А воно ще марудніше, ніж до свята готуватись. Баби обговорюють свої оновлені пенсії: “Собі – мільйони, а нам – копійки! Ще побачимо, які ціни будуть до кінця літа!” Пенсіонери – емпіричні економісти, їхні передбачення найточніші. Працюють на межі побутового досвіду і метафізичного прозріння. Мене особисто гроші не стільки турбують, скільки заспокоюють, але ж і цікаво, як воно цього разу вийде із покращенням добробуту малозабезпечених.
СЕРЕДА, 19 КВІТНЯ. Справжній буревій, в під’їзді дме, бо вікна часто-густо замість скла позаліплювано де картоном, де “хванерками”. Під дверима квартири знов нанесло купу сміття. Сплатив належне за послугу “утримання будинку”, тепер знову – до віника. Щось спалахнуло і бахнуло в небі над Києвом, кажуть, що воно не від кацапів, а аж із Космосу прилетіло. Слухайте, панове інопланетяни, ми люди гостинні, та зараз трішки зайняті, не до вас!
ЧЕТВЕР, 20 КВІТНЯ. Хлопець розкладає по поштових скриньках газети від однієї політичної партії – не будемо її рекламувати. “Влаштувався кур’єром, – каже, – бо треба ж якось на життя заробити”. Газет у нього повна торба. Чомусь згадалися торби на міському гербі і – без жодого логічного зв’язку – подумав, що колись старцювати теж ходили з торбами. Пенсіонери мають хоча б якусь пенсію, а трохи молодшим доводиться бути кмітливими і неперебірливими.
П’ЯТНИЦЯ, 21 КВІТНЯ. Зустрів старого знайомого, дядька такого собі, трішки молодшого від мене: “Здоров! – Здоров! – Воскрес! – Воістину воскрес! – Давно тебе не бачив, де був? – Та оце тільки з-під Бахмута”. Дуже хотілося розпитати, що там, та як, але відчув, що недоречно. Хай сам колись розповість, ящо схоче. А для нас тут поки є ТВ та Інтернет. Можна переживати за хлопців, які воюють, і розмірковувати на актуальні теми. Наприклад, скільки в того путла двійників та трійників. Русні там 140 мільйонів, і кожен – хоч трішечки – маленьке путло, то нема про що балакати.
СУБОТА, 22 КВІТНЯ. На бєлгород впала бомба. Воно б і нічого, але по- перше, це була кацапська бомба, по друге, потім сказали, що їх було дві. Вони летіли кудись в Україну, та криворукі кацапи загубили їх над бєлгородом, отака пригода. Зазвичай, про “хлопки із задимленням” повідомляють, як про наслідки паління у неналежному місці, а тут є підозра, що курять вони не тільки не там, а ще й щось не те. Втім, згадую цей епізод тільки тому, що саме тоді, коли слухав про всю цю маячню, дзвонять знайомі з рідного Харкова: “В нас знову вибухи. Чи то ракети, чи то бомби – поки неясно. Давно вже не було, і ось знову!” Тепер питання знавцям: що мене більш хвилює – мої друзі і українське місто, чи дві бомби, які до нас не долетіли? Друзі ж нагадали про лєніна. Сьогоднішній день колись був аж ого-го яким святом. А я й забувсь! То про тещин день народження забувати соромно і небезпечно, а про таке – нічого.
НЕДІЛЯ, 23 КВІТНЯ. Ринок. Земляки активно купують саджанці, насіння, розсаду. Якщо “українець” – це діагноз, то на базарі можна спостерігати дуже характерний симптом. Згадав сучасне фото. Окоп. А на бруствері, чи поза ним – зелененька свіженька цибулька росте. І навіть не треба пояснювати, чий це окоп, наш чи їхній. Весна – за розкладом, тому час щось посадити.