Суми: новини, події, коментарі

Нотехс - будівництво у Сумах

У юного сумчанина вийшла нова книга

2,808

Днями з друку вийшла його друга книга “Велика лісова пригода. Острів динозаврів”. Першу – “Велика лісова пригода” хлопчик презентував у лютому 2023 р.

Що ви знаєте про динозаврів? А що ви знаєте про їхні пригоди і подорожі? Небагато? А от 10-річний Ілля ОТРОШЕНКО не просто знає про них майже все, а ще й написав для дітей цікаву книжку, яка називається “Велика лісова пригода. Острів динозаврів”.
Сьогодні Ілля вже досвідчений автор, адже має у творчому доробку вже дві надруковані книжки. І не спочиває на лаврах, а аналізує свої надбання і працює над помилками. Над дизайном книг, звичайно, працювали професійні дизайнери, але Ілля постійно розповідав їм про своє бачення того, як має виглядати книжка і які мають бути ілюстрації.
Після виходу першої книги Ілля аналізував і шукав «помилки». Усвідомив, над чим потрібно буде попрацювати більше під час створення другої казки. А зараз, коли тільки-но вийшла друга і навіть ще не було її презентації, він вже думає, що буде потрібно змінити при роботі над третьою книгою.

Проба пера
10-річний сумчанин Ілля Отрошенко навчається у 4 класі ЗОШ №17 у м. Суми. Хлопчик змалечку любив читати і навчатися чомусь. У віці 8 років він захопився створенням і написанням літературних сюжетів.
«Мені було 8 років. Одного суботнього вечора мої батьки були дуже стомлені після роботи та відпочивали, а мені не спалося, і я вирішив зробити їм приємне. Вирішив написати історію, героями якої були монстрики, потім прочитав її батькам, і вона їм дуже сподобалася. Я продовжив писати невеличкі оповідання для себе і батьків», – розповідає юний автор. Саме батьки стали першими слухачами і читачами творів, які писав 8-річний сумчанин. І саме їхня підтримка та увага надали хлопцю сил і натхнення писати й надалі.
Не залишають без уваги юне дарування і його однолітки, які активно цікавляться, де можна знайти і почитати казки Іллі Отрошенка, і, звісно ж, дорослі.


«Після виходу першої книжки ми отримали такий зворотний зв’язок, на який і не очікували, – пригадує мама Іллі Світлана. – Писали й телефонували не тільки родичі й знайомі, а й зовсім незнайомі нам люди. Вони висловлювали сину слова подяки й підтримки, бажали подальшого розвитку і творчого натхнення. Мені зателефонували з дитячого садочка, де навчався Ілля, і після привітань сказали, що були здивовані саме тим, що син написав казку, а не наукову роботу. Адже Ілля ще в садочку цікавився саме науковими аспектами життя».
Творчі пориви дітей часто залишаються нерозкритими, адже дорослим або ніколи, або не хочеться підтримувати дитину, адже немає впевненості, до чого це все приведе. У випадку Іллі історія зовсім протилежна.
Батьки ніколи не були проти будь-якого захоплення сина. Коли Ілля вирішив себе спробувати у ролі автора дитячих книжок і оповідань, мама з татом зрозуміли, що саме це дасть сину можливість писати про свої захоплення, про те, що йому подобається, і доносити якісь цікаві маловідомі факти іншим людям. “Для нього письменництво – це прекрасне поєднання усіх його хобі”, – вважає мама Іллі.
Окрім батьків, які цілковито на боці свого обдарованого і дуже допитливого сина, його жагу до нових знань і вмінь підтримали і в школі. «Коли я написав свою першу розповідь і отримав від батьків схвальний відгук, я запитав у вчительки, чи можна це буде прочитати у класі. Вона не відмовила, а моїм однокласникам сподобалось. І тоді я зрозумів, що можу продовжувати писати», – розповідає Ілля. А Світлана пригадує, що після того першого публічного читання один з однокласників Іллі навіть запитав, де можна купити книжку, якої на той час ще не було навіть у мріях.

Зруйновані плани
Війна дуже вплинула на юного літератора, адже, як він зазначав під час презентації першої «Великої лісової пригоди», на створення першої казки йому знадобилося менше ніж 2 тижні. І це від ідеї і вигадування сюжету до власне завершення тексту. Посприяв такому швидкому творчому процесу і шкільний конкурс «І оживе казка». Він був задуманий, аби маленькі школярі розвинули свої таланти, і у такий спосіб мали змогу розрадити пацієнтів обласної дитячої лікарні, куди мали бути відправлені твори-переможці. Ілля дуже перейнявся долею хворих дітей і надихнувся цією можливістю, бо згадував свій досвід, коли він знаходився у лікарні. Презентація конкурсних творів була призначена на 24 лютого 2022 р. Звечора 23 лютого Ілля декілька разів перевіряв, чи все готове до конкурсу, чи не забув він покласти в рюкзак свою казку, і готувався до виступу на публіці. А 24 лютого життя хлопчика, як і життя усіх українців кардинально і назавжди змінилося – почалася війна. Надрукована казка так і залишалася лежати у рюкзаку майже до осені 2022 року, коли перед початком нового навчального року Ілля почав готувати своє шкільне приладдя, і знайшов її у тому ж рюкзаку. Слова, які її дитина вимовила у ту хвилину, вразили маму Світлану до глибини душі. «Написана, але нікому не потрібна», – констатував тоді Ілля. А Світлана дала синові обіцянку, що зробить усе від неї залежне, аби робота сина не пропала задарма.
“Син писав оповідання для шкільного конкурсу, ніхто з нас не думав, не гадав, що це стане врешті-решт книгою. Але під час окупації, коли я побачила розпач свого сина, під час обстрілів у лютому 2022 р., я дала йому клятву, що його казка побачить світ”, – пригадує Світлана.

Восени мама згадала про свою обіцянку і в результаті на початку лютого 2023 р. у Іллі не просто з’явилася перша книга “Велика лісова пригода”, а й відбулася перша презентація. Те, що планувалося як шкільне завдання, вилилося в набагато більше і вагоміше. “Ми отримали настільки колосальну підтримку від людей, яку ми не очікували. Це надихнуло Іллю, він взяв ручку і почав писати далі. Іноді доходило до того, що я змушувала сина зупинитися і відкласти ручку в сторону, адже взимку були постійні відключення світла, а син так загорівся ідеєю нового твору, що ладен був працювати при світлі ліхтарика, – ділиться спогадами Світлана. – Вдома другу книгу сина ми називаємо «Книга світла, написана в темряві». Ми завжди підтримуємо сина у його прагненнях до знань, до чогось нового, але як батьки ми не можемо забувати і про здоров’я, сина. Тому, коли вкрай рідко до нього приходить “Пані Лінька”, то ми її не проганяємо, нехай трішки погостює”.
Друга книга сумського письменника Іллі Отрошенка має назву “Велика лісова пригода. Острів динозаврів”. У реалізації даного проєкту родині допомогло сумське видання Цукр, представники якого самі зателефонували мамі та запропонували видати. “Порадившись з сім’єю, ми погодилися, але у нас була одна умова – абсолютно весь тираж, який буде виданий коштом Цукру, буде переданий діткам, які цього потребують”.
Після офіційної презентації книги передача планується у реабілітаційний центр, Сумську обласну дитячу лікарню і в Перший гуманітарний штаб. І хоча батьки та син кажуть, що добрі справи робляться тихо, потрібно зауважити, що такі акції – вже традиційні для родини Отрошенків. Половину накладу першої книги Іллі було передано хворим діткам у київську лікарню “Охматдит”.

Від захоплень – до книги
Письменницька діяльність – не єдине захоплення Іллі, він дуже багато читає, вивчає нове. Ілля самотужки опановує три іноземні мови – англійську, іспанську і китайську. “Англійську, – трішки хвалиться хлопець, – вчити виходить досить непогано. Вже можу дивитися мультфільми без перекладу”. Також він вивчає історію і краєзнавство, знає багато цікавих фактів, правил і законів різних країн світу. Помножити будь-яке число на 5 в умі за 30 секунд – це нереально? А Ілля доводить, що це цілком реально, потрібно лише трішки постаратися і повчитися. Адже математика – це дуже цікаво!
Зіткнувшись з книговиданням, Ілля вступив до художньої школи ім. Лисенка, аби можна було розмовляти з художниками-ілюстраторами з розумінням справи. У своїх численних захопленнях Ілля і знаходить персонажів своїх оповідань і казок.
“У мене є улюблена іграшка – кабанчик, я його називаю Кабанкович, саме він і став прототипом головного героя моєї першої книжки. Інші герої виникають у фантазіях, а далі оживають на сторінках казки”.
Але це тільки на словах звучить дуже легко і по-дитячому. А насправді, пригадує мама Іллі Світлана, Кабанкович – це та іграшка, яка рятувала сина у надважкий психологічно час у кінці лютого – на початку березня 2022 р., коли Сумська область була під окупацією російських військових. Ілля був з ним всюди, і коли починала лунати тривога, найперше, що йому було потрібне, це цей кабанчик, ця іграшка була з ним усюди, навіть у сховищі, вона була тим засобом, який допомагав йому хоч трішки заспокоїтися.
Особливим захопленням хлопця є мікроорганізми й динозаври, якими Ілля захоплюється років з двох. Останні й стали героями його другої книги.
«Ідей у мене була ціла купа, я хотів розповісти про якомога більше динозаврів. Є ж такі цікаві динозаври, як теризинозавр, коритозавр та багато інших цікавих. Як жартує моя мама: «захоплення динозаврами було для тебе, синку, замість логопеда». Але я стримав себе і вирішив зупинитися на більш відомих видах», – говорить юний письменник.
Одного разу мандрівники випадково потрапили на загадковий острів динозаврів, де зустрілися з різними динозаврами. Великий травоїдний стегозавр Грос допомагає мандрівникам у їхній подорожі островом, анкілозавр захищає їх від злого і підступного тиранозавра Фобоса. Мандрівники об’єдналися і за допомогою хороших динозаврів змогли подолати усі перешкоди на своєму шляху. Як саме, дізнаєтеся, прочитавши книжку.

Плани та мрії
Презентація другої книги ще не відбулася, а Ілля вже працює над створенням третьої частини мандрівних пригод. У ній мандрівники відправляться у подорож світом (саме тут автору і стає у пригоді його захоплення країнознавством і історією світу – r). У третій частині автор планує зібрати усіх героїв свої попередніх казок. Це те, що стосується найближчого майбутнього.
Трішки згодом Ілля планує у письменницькій діяльності використати і своє захоплення іноземними мовами і живописом. Літературних ідей багато, а тому третя книга, каже, буде не останньою. Десь шосту або сьому має амбітний план написати українською та англійською, а ще й створити ілюстрації до книги власноруч.

За буденними справами й численними захопленнями Ілля не забуває і мріяти.
“Як і у кожної людини, у мене багато мрій. Після виходу першої книжки деякі з них здійснилися, деякі змінилися, – розповідає юний сумчанин. – Найголовніша моя мрія зараз, як у всіх українців – аби закінчилася війна. Ще я мрію піти до школи. Не дистанційно навчатися, а саме ходити до школи та спілкуватися з однолітками. А ще було б дуже круто піти в театр і побачити там виставу, створену на основі якоїсь з моїх книжок. А якщо вже фантазувати (сміється), то й фантазувати! Уявіть, ви вмикаєте телевізор, а там йде мультик на основі моєї книжки!”
Побажаємо ж юному сумчанину, аби війна більше не зламала жоден з його планів, і він мав змогу втілити у життя усі свої мрії.

Альона Касаткіна, Панорама, №22-2023

 

“Здійснено за підтримки Асоціації “Незалежні регіональні видавці України” в рамках реалізації проєкту Хаб пітримки регіональних медіа. Погляди авторів не обов’язково збігаються з офіційною позицією партнерів”.