У центрі Сум можна відвідати приватний музей “Причал Одіссея”

Цей незвичайний культурний осередок заснував відомий краєзнавець, меценат, фотограф і просто патріот нашого міста Сергій ГУЦАН. З ним ми зустрілися відразу ж після відкриття і розмова почалася з історії створення музею та огляду його розвитку.

Системний хаос
“Ідея цього музею довго виношувалась. У приміщенні на просп. Курському музей “Причал Одіссея” існував вісім років, але там було якесь неадекватне місце, зовсім не для музею. Хоча свою назву він отримав ще там, її автор – сумський поет Ігор КАСЬЯНЕНКО. Те приміщення було тісніше, до того ж у промисловому районі, що не дуже зручно для відвідувачів. І ось нарешті, до Дня музеїв ми відкрилися тут, у центрі міста. Коли почалася війна, я зрозумів, що треба або йти воювати, або робити якусь справжню справу для підтримки життя в Україні. Коли запрошував людей на відкриття, бачив, як вони радіють, у них очі світилися”, – розповів Сергій Гуцан. Але музей виглядає дещо інакше. У старому музеї, на перший погляд, панував тільки хаос, стримуваний харизмою самого фундатора, тепер в експозиції хаос присутній тільки як частина структури.

Екскурсія музеєм
Звичайно, пан Сергій провів нас залами музею, які він називає просто кімнатами, пояснюючи ідею кожної експозиції. Почали з т. з.” Кімнати сестер Григорьєвих”. “Це сестри, сумчанки, які мешкали у цьому будинку на початку минулого століття. Після них залишилися світлини, листи, різні речі. Все зібрано у цій кімнаті. Ще для себе я називаю її “Кімната колекційного куражу”, – розповідає Сергій Гуцан. – Справжні колекціонери мене зрозуміють. Тут я дозволяю собі відпочити на старому дивані, користуватися старовинним посудом, чай заварювати із старого самовару. Це такі речі, які цінує справжній колекціонер, якщо він до цього доріс. Тобто, грати старими предметами, іноді їх угравати, не молитися на них, а використовувати за природним призначенням”. Погодьтесь, досить незвичне, “не музейне” ставлення до експонатів. У будь-якому музеї вас обов’язково попередять: “Руками не чіпати!”, ще й дистанцію для розгляду буде окреслено. Але насправді підхід до історичних пам’яток і самої історії тут аж ніяк не зверхній. Далі потрапили до кімнати з назвою “Система”. Тут зустрічаємо розважливу і справді системну розповідь про вул. Воскресенську, яка і сьогодні залишається серцем нашого міста. Про минуле розповідають експонати. Про людей, які жили на цій вулиці, про події, які з цим місцем пов’язані, свідчать різні артефакти, фотодокументи, листи й листівки давніх часів. Ось груповий фотопортрет сумських драгунів, зроблений в 1905-му році. Прості та шляхетні обличчя зі світлини тепер дивляться скрізь вікно на казарми сумських драгунів. Ця будівля збереглася і розташована навпроти музею. Є тут колекція світлин, які залишились від звичайних мешканців Сум з часів ще дореволюційних. Приватні, не дуже визначні світлини, але ж це голос з минулого. На одній з карток напис: “Дарю Лене. Шура. В память нашей взаимной вражды к няньке”. І відразу зрозуміло, що не дуже змінились дівчата з тих часів. Та й хлопці теж.

Один підписав свій портрет, мабуть, коханій: “Дарю тобі оцю пику, не забудь довіку”. Справжній, кришталево чистий сучасний суржик, та й зовні хлопець виглядає як наш сучасник.
Наступна зала зветься “Кімната хаосу”. Сергій Гуцан пояснює: “Це поєднання різних предметів різних епох. Їх поєднує тільки те, що через них я відкривав світи”. Ми зауважили, що тут все найбільш нагадує експозицію, яка була в старому приміщенні музею, на просп. Курському. Сергій погодився: “Правильно! Цю кімнату я ще називаю “клон-донор”.Тут саме про все і для всіх. Коли людина заходить з вулиці, вона потрапляє відразу сюди, і такий хаос, розмаїття – воно працює.

Зв’язок з музеєм через Фейсбук, або за телефоном по Вайберу:050 307 1373.
Планові екскурсії відбуваються: Пн., Вт., Ср., Чт. – 13.00; Пт. – 16.00; Сб. – 13.00, 16.00; ціна квитка – 50 грн.
Нд. – екскурсія “Серце Сум” по вул. Воскресенській з чаєпиттям і спілкуванням; ціна квитка – 150 грн.

Людина здивована, заінтригована, зацікавлена”. Хаос важко описувати, бо він є протилежністю будь-якої схеми. Тут скіфські стріли, кролевецькі рушники, старовинні газети і журнали, один з перших магнітофонів, ще з бабінами, ще старіша фотокамера, лицарські шоломи – копії, але дуже вдалі. Начебто безсистемне зібрання створює певний настрій, налаштовує дізнатись про кожен предмет, доторкнутися до старовини, особисто пережити якийсь фрагмент історії. Так в звичайних музеях експонати не розміщують, тому відразу зрозуміло, що це музей незвичайний.

Є ще в музеї кімната, яку можна назвати історично-мистецькою. Вона зветься “Еволюція”. Там зібрано старовинні, але звичайні речі, яким художник Костянтин ОЛЕНІНСЬКИЙ надав нового художнього змісту, перетворив на дивні артефакти. З пательні вийшов екзотичний букет-прикраса, зі старих ночов – портрет генерала.

На другому поверсі – виставковий зал, де зараз працює виставка під назвою “Два Леонтія. Різні світи”

Два художники
Про концепцію виставки Сергій Гуцан розповів так: “Це трапилося випадково. Художники Леонтій ВІШТАЛЬ та Леонтій КОСТУР-ШАРГОРОДСЬКИЙ – обидва долею пов’язані з нашим містом, їх можна назвати нашими сучасниками, хоча перший, на жаль, пішов з життя. Оскільки в нас з’явилося виставкове приміщення, відразу хотілося показати сильну виставку. В мене була тільки колекція картин Леонтія Вішталя. Потім до справи долучились працівники обласного управління культури, вони запропонували додати роботи Леонтія Костура-Шаргородського. В мене було кілька та Леонтій Феофанович приніс ще. Так сформувалася виставка: Вішталь – живопис та Костур – живопис і скульптура. Художники дуже різні, хоча обох можемо вважати нашими земляками.

Леонтій Вішталь – художник-самородок, що не мав спеціальної художньої освіти, проте з самого дитинства відчував до малювання особливу пристрасть. Колір в його роботах здається головним в емоційному навантаженні, підсилюючи настрій картин.

Леонтій Костур-Шаргородський працює і як скульптор, і як живописець. Багато з його робіт справляють враження якихось магічних фантазій, але крізь них проглядає світ буденних речей.

Директорка СХМ ім. Н. Онацького Надія ЮРЧЕНКО сказала на відкритті виставки: “У роботах Леонтія Вішталя я бачу картинки, але намальовані дуже щиро і майстерно. А твори Леонтія Костура-Шаргородського – це образи, здобуті десь з глибин підсвідомості”. Сам Леонтій Костур-Шаргородський розповідав, що часом він повертається до старих робіт, переробляє їх, додаючи нові сенси, відшукуючи справжню сутність. До речі, саме він на відкритті виставки промовив досить афористично: “Мистецтво сильніше за війну”.

Тож поєднання робіт цих майстрів виглядає цілком гармонійно. Завітайте до музею і набудьте власних вражень.