Олександр Кулик: воїн та тренер

Олександр Кулик
64 роки, м. Суми (24.05 1957 – 1.03. 2022)

Його могила – на Алеї Слави Центрального міського кладовища. Саме там знайшов вічний спочинок Почесний громадянин міста Суми Олександр Васильович КУЛИК, чиє прізвище назавжди вписане золотими літерами до історичного літопису рідного міста, області, України. А в районі перехрестя між Нижньою та Верхньою Сироваткою встановлений пам’ятний камінь, де він з побратимами прийняв останній бій з російськими загарбниками.

Олександр Кулик народився в місті Середино–Буда, що розташоване поруч з українсько-російським кордоном. У 1960-му сім’я переїхала до Сум, де навчався у середній школі № 9. Трудову діяльність розпочав у жовтні 1974-го на Сумському насосному заводі – працював до лютого наступного року. Потім – робота на кафедрі гідравліки Сумського філіалу Харківського політехнічного інституту, навчання у Київському державному інституті фізичної культури за спеціальністю «Фізична культура і спорт», строкова служба.

А потім тривала праця тренером-викладачем з велоспорту в ДСТ «Спартак». Практично все своє життя Олександр Кулик присвятив спорту, вихованню і спортивній підготовці підростаючого покоління. Чи не найголовніша його заслуга як першого тренера – підготовка олімпійського чемпіона 1988 року на треку (гіт 1000 м) Олександра КИРИЧЕНКА, за що Олександру Васильовичу в березні 1989 р. присвоєно звання заслужений тренер УРСР. Також підготував срібного призера Олімпійських ігор 2000 року в Сіднеї у командній гонці на треку Олександра ФЕДЕНКА. За роки тренерської роботи стали майстрами спорту та чемпіонами України його вихованці Сергій КОРОНЕЦЬ, Володимир ГАЛЬЧЕНКО, Ірина ЧЕРНИШОВА.

У травні 1992 року Олександр Кулик очолив ДЮСШ профспілок «Україна».

Весь час керівник КДЮСШ «Україна» активно підтримував спорт у своїй школі, яка на сьогодні культивує чотири олімпійських види спорту (важка атлетика, бейсбол, веслування на байдарках і каное, веслувальний слалом), а також своїх вихованців, серед яких є представники збірних команд України, команд майстрів вищої ліги (бейсбол, софтбол), кілька чемпіонів України, майстри спорту України.

Значну роботу Олександр Васильович виконав зі створення матеріально-технічної бази школи: будівництво бейсбольних полів, реконструкція та оснащення тренажерного залу та спеціалізованої зали важкої атлетики. За підтримки засновника (ПАТ «Сумбуд») проводив і координував добудову і ремонтно-відновлювальні роботи веслувальної бази ДЮСШ, на якій розпочинав свою спортивну діяльність дворазовий олімпійський чемпіон Олександр ШАПАРЕНКО.

Великий його внесок у відновлення роботи спортивно-оздоровчого табору «Орлятко». Щороку влітку табір приймав на оздоровлення близько 600-650 дітей шкільного віку, в тому числі й спортсменів як з нашої області, так і з інших регіонів і країн. Олександр Кулик обирався заступником голови громадської ради при Сумському обласному управлінні з питань фізичної культури і спорту, членом виконкому НОК України в Сумській області.

За високий професіоналізм, активну громадську діяльність в галузі фізичної культури й спорту, вагомий внесок у розвиток сфери оздоровлення і відпочинку нагороджений низкою грамот, подяк і нагород.

З 24 лютого 2022 року Олександр Кулик організував і очолив мобільну групу із друзів і співробітників для захисту свого рідного міста від російських загарбників. Налагодив отримання зброї захисниками, скоординував роботу своїх підлеглих по затриманню окупантів на підступах до м. Суми та співпрацю з іншими бригадами на місцевості, з волонтерами. Наказом військової частини 24.02.2022 року був призначений на посаду старшого навідника мінометного розрахунку мінометної батареї.

Обороняючи батьківщину, разом із ще трьома побратимами загинув смертю героя під час танкової атаки ворога 1 березня 2022 року в районі перехрестя між селами Нижня та Верхня Сироватка.

На місці бою встановлено пам’ятний знак. Звання «Почесного громадянина міста Суми» Олександру Кулику присвоєно 14 грудня 2022 року. У 2023 році КДЮСШ «Україна» названо на честь Олександра Кулика.

Свого часу, готуючи до видання книгу «Сумщина олімпійська: «Citius, Altius, Fortius!», звернувся до свого тезки з проханням надати світлини зі свого домашнього архіву. Олександр Васильович відразу ж погодився і запропонував на вибір кілька. Коли ж я запитав, коли і як повернути їх, заспокоїв: мовляв, якось забере. Саме це і лягло в основу мого вірша.

Балада про світлину
Пам’яті заслуженого тренера України Олександра Кулика, який загинув 1 березня 2022 року в бою з російськими окупантами під Низами поблизу Сум

Звідси –
рукою до міста:
Поле.
Дорога.
Чагар.
Пахне залежане листя,
Ледь відчувається згар.
Тут, як роса,
що на сонці,
Згинув чужак-войовник.
Але й лягли оборонці –
З ними і Саша Кулик.
Той, що віддав, за потреби
В книгу
світлину стару:
«Хай залишається в тебе, –
Може, колись заберу…»
Може…
Тепер вже не зможе…
Березень став больовий.
Небо весняне погоже,
Саша на фото.
Живий.
Там, під важкими Низами,
Кров’ю чорніє рілля.
Дощ затуляє сльозами
Поле.
Дорогу.
Гілля.
Краплі високого неба
Падають в землю сиру…
«Хай залишається в тебе, –
Може, колись заберу».

Олександр Вертіль, спеціально для Панорами