Сумнівні перейменування

ГАРАСИМ, ДУРОВЩИНА, РОСІЙСЬКА СУДЖА ТА ІНШІ СУМНІВНІ ПЕРЕЙМЕНУВАННЯ ВУЛИЦЬ У СУМАХ

Завершилася двомісячна праця експертної групи з дерусифікації топонімів Сумської міської громади, в якій я брав участь серед інших 15 членів. У Сумах запропоновано до перейменування 184 вулиці та провулки, а також підібрано їм нові назви.

Переважна більшість і дерусифікованих, і новопропонованих назв цілком відповідають завданню, яке стояло перед членами експертної групи. І я обома руками за близько 80% списку, який планують оприлюднити найближчими днями. Водночас частина нових назв мені видається вкрай неадекватною. Та й перелік старих назв, які потрапили під гарячу руку «дерусифікації», місцями видається дивним. Так, пропонується «дерусифікувати» англійця Чарльза Дарвіна і давньоримського Спартака, а також вулиці Робітничу, Праці, Дружби, Кооперативну, Полярну, Ювілейну і навіть вулицю Перемоги. Також чимось не вгодив провулок Інститутський і Вільний Лужок.

Мої думки та заперечення, на жаль, не були почуті – перемогла більшість, але мені б хотілося, щоб завжди перемагав здоровий глузд, особливо у такій делікатній справі, як дерусифікація й планомірна українізація нашого міського простору. Крім того, деякі члени робочої групи, у яких також було внутрішнє заперечення в окремих випадках, просили, щоб я десь оприлюднив свою позицію.

Тому я публікую на своїй сторінці свою окрему позицію, яка не збігається з позицією більшості членів, які проголосували серед нормальних назв і низку сумнівних. Хтось внаслідок нерозуміння того, що в умовах війни з росією треба переглянути свої старі переконання й стереотипи, а хтось просто не розібрався у тонкощах питання.

А його суть у тому, що частина групи чомусь вирішила, що нашим завданням є не дерусифікація й українізація, а «повернення історичних назв». Відразу хочу відзначити, що, по-перше, такого суспільного запиту на «повернення історичних назв» наразі немає й такого завдання перед нами не ставили, а по-друге, різна в нас була історія – були вулиці Леніна й Сталіна, площа Гітлера, вулиці Тюремна й Дворянська. Суми практично від свого заснування були під московською владою, що й відбивалося в назвах вулиць. Першими з відомих нам назв були вулиці Велика Московська (на місці Сотні) і Мала Московська (на місці вул. Горького). Це теж наша історія. Ці історичні назви теж повертати? (Хоча зашквар із пропозицію повернути Суджанську дає можливість припустити, що й таке можливе). На мою думку, якщо щось і повертати, то лише те, що несе в собі хоч якусь «українськість», а не імена місцевих купців-лавочників часів російської імперії чи підросійських козачків.
Отже, про неадекватні, з моєї точки зору, пропозиції щодо перейменування сумських вулиць.

1. ЗАРАДИ ОДНІЄЇ СУМНІВНОЇ ЛІТЕРИ
ВУЛИЦЮ ГЕРАСИМА КОНДРАТЬЄВА НА ВУЛИЦЮ ГАРАСИМА КОНДРАТЬЄВА
Ця історія з «Гарасимом», яку вже досить тривалий час нав’язує місту один місцевий краєзнавець-аматор, нагадує відому комедію про Мартина Борулю, який хотів довести, що він Беруля, аби отримати дворянство, але відповідних документів не мав. Так само немає авторитетних історичних джерел, де цей історичний персонаж був би названий Гарасимом. Те, що писарі 17 століття іноді писали одне й те ж ім’я з різними літерами, на сьогодні не має жодного значення, бо в історії утвердилася форма «Герасим Кондратьєв». Усі історики – від давніх і до сучасних, зокрема авторитетний дослідник роду Кондратьєвих, відомий український історик В. Маслійчук – усі пишуть: Герасим Кондратьєв. Маслійчук також підготував книгу про Герасима Кондратьєва, яку планував видати в Сумах. У серії виданих у Сумах книг «Вулицями старого міста» та інших скрізь він вказаний, як Герасим. Так само він названий в енциклопедіях, підручниках та численних наукових статтях. За пошуком в інтернеті «Гарасим Кондратьєв» ви нічого не знайдете, вас перенаправлять на статті, що містять «Герасим Кондратьєв», бо гугл вирішить, що у вас описка. Ця дурниця просто заплутає людей, які не розумітимуть, чому усім відомий Герасим став раптом Гарасимом, кожен полізе найперше у Вікіпедію, а там стаття тільки про Герасима. Якщо хтось хоче довести, що Кондратьєв таки не Герасим, а ГАрасим, ГУрасим, ГОрасим чи щось подібне, то спочатку має це зробити в науковому середовищі, серед краєзнавців та журналістів, видати купу книжок саме про Гарасима (ГУрасима чи ГОрасима), а тоді вже братися за переназивання вулиці. Вулична табличка – не місце для гіпотез. Тим більше, що й прізвище Кондратьєва тоді також писалося по-різному: Кіндратьєвич, Кіндратович тощо. Є історична норма, і лише вона має право переходити в місцеву топоніміку. А про те, що з-за однієї літери людям доведеться змінювати документи, а владі перероблювати таблички на одній з найдовших вулиць, я вже мовчу. (Про те, наскільки взагалі ім’я Кондратьєва доречне для вшанування, я напишу нижче).

2. «ПОВЕРНЕННЯ» ВУЛИЦЯМ ВИГАДАНИХ НАЗВ, ЯКИХ ВОНИ НІКОЛИ НЕ НОСИЛИ
ПРОВУЛОК МЕНДЕЛЄЄВА НА ПРОВУЛОК ДУРОВЩИНА
Спочатку була взагалі пропозиція, щоб Дуровщиною назвати вулицю, але зупинилися на провулку. Але від того мешканцям не стане легше. Окрім явної немилозвучності хочу звернути увагу на те, що вулиці зазвичай не називають іменниками. Пояснення, що це «історична назва» явно недоречне, бо ця вулиця ніколи так не називалася. Це притягнута за вуха спроба перенесення народної назви місцевості з невеличким ставочком на назву провулку. Та й хто той Дуров нікому не відомо, так само не ясно, за що йому буде така честь, а людям посміховисько.

ВУЛИЦЮ 2-ГА СТАРОСІЛЬСЬКА НА ВУЛИЦЮ МАМАЇВЩИНА
Це таке саме притягування за вуха колишньої назви села Барвінкового під Сумами (до 1946 року хутір Мамаївщина) до назви вулиці в місті Суми. Особлива неадекватність у тому, що 1-ша Червоносільська буде вул. Старосільська вул., а 2-га Червоносільська, замість логічно очікуваного 2-га Старосільська, несподівано буде: вулиця Мамаївщина. Знов таки, вулиці зазвичай – це прикметники (Заливна, Басівська) або іменник у родовому відмінку (кого? Шевченка, Космонавтів). А іменником у називному відмінку (Дуровщина, Мамаївщина, Лихвинська Стінка, Караван тощо) вулицю називати не прийнято, бо іменником називали кутки, урочища та інші види місцевості. Шкода, що серед експертів не було мовознавців, які вивчали ономастику, та які знають, як утворюються топоніми, зокрема урбаноніми, годоніми та агороніми.

ВУЛИЦЮ ГАМАЛІЯ НА ВУЛИЦЮ ЛИХВИНСЬКА СТІНКА
Подібна до двох попередніх дивна спроба перенести давно забуту назву урочища Стінка (обрив за військовим містечком в сторону Псла) на назву вулиці – без змін, іменником, ще й додавши для чогось епітет «Лихвинська».
ПРОВУЛОК КАРБИШЕВА НА ПРОВУЛОК КАРАВАН. Четверта дивна пропозиція, не узгоджена ні з правилами мовознавства, ні з логікою. Дійсно, в районі Басів була місцевість з дещо екзотичною назвою Караван, але це не вулиця, тому апелювати до «повернення історичних назв» – це маніпуляція. Крім того, повторюсь, коли називали вулицю за місцевістю, то утворювали прикметник: Баси – Басівська, Косівщина – Косівщинська, Баранівка – Баранівська, Василівка – Василівська. Тому «вулиця Караван» (а також вулиця Лихвинська Стінка, вулиця Мамаївщина, вулиця Дуровщина) – це порушення мовної традиції і правил.

ВУЛИЦЯ ПРАЦІ НА ВУЛИЦЮ ХВОРОСТЯНКА
Усе те ж саме, що й про попередні назви місцевостей, які намагаються припасувати до вулиць. Крім того, а чим не вгодила вулиця Праці? Ми проти української праці? Ми за російський хворост? Чи що воно за Хворостянка?

3. ГОРЬКОГО НА СУДЖАНСЬКУ ЧИ ВЖЕ ЗРАЗУ НА МОСКОВСЬКУ?
ГОРЬКОГО ВУЛ. НА ВУЛИЦЮ СУДЖАНСЬКУ
Це, звичайно ж, найбільший зашквар експертів, які однією рукою перейменовують Курський проспект, а іншою називають вулицю на честь районного центру Курської області російської федерації, звідки нас щодня обстрілюють. Аргументація, що ця вулиця у 19 столітті так називалася, викликає в мене подив, бо до того, як стати Суджанською, ця вулиця називалася Малою Московською. Чому б відразу не перейменувати Горького на Московську? На москві оцінять. Тут робоча група з дерусифікації спрацювала як 100% група з русифікації. І це в умовах війни з росією. Такими ж неоковирними є пояснення, що Суджа колись була в складі Сумського полку. Так і Бєлгород сто років тому був українським Білгородом, чому ж тоді вулицю Бєлгородську перейменовувати? А Курськ був у складі Русі-України в середні віки. Тому й Курський проспект теж треба лишити?

4. МІНЯЄМО РОСІЙСЬКИХ ПИСЬМЕННИКІВ НА РОСІЙСЬКИХ КУПЦІВ
Цілу низку вулиць експерти пропонують перейменувати на назви, які ні людям, ні навіть самим експертам нічого не говорять. Працює логіка: «Назвемо так, як було на картах ХІХ століття, а що воно таке, хто ці люди, не важливо». Є версії, що це імена місцевих або заїжджих (бо у частини прізвища російські) купців-лавочників, які побудувати маєток чи садибу на цій вулиці. Тому вулицю й стали назвати за їхнім прізвищем. Але по більшості пропонованих назв жодної інформації – хто це, що це – немає. «Хай буде, бо колись таке було». Отже, частині вулиць пропонуються такі назви:
• Кустовска
• Коперновська
• Капранівська
• Берестовська
• Демиденківська
• Сурогінський пров.
• Сапухівський пров.
• Гарбузівський пров.
• Гирчичів пров.
• Матвіївський пров.
• Павлівський пров.
• Копиловський пров.
• Сапухівський проїзд
• Філатівський проїзд
Як пояснювати мешканцям, хто це, як проводити екскурсії, на чому виховувати дітей – не зрозуміло.

5. ЩО З ПУШКІНИМ?
Такою ж слабкою пропозицією, як і з Горьким, є пропозиція щодо Пушкіна.
ВУЛИЦЮ ПУШКІНА НА ВУЛИЦЮ БЕРЕСТОВСЬКУ
Аргументація та сама: «Бо так було колись». Що означає ця назва, ніхто з експертів пояснити не зміг. Схоже на берест (дерево), але тоді була б Берестова. Схоже на білоруський Брест, колись Берестя. Якби ще Берестівська, виглядало б якось краще, а так це явно від російського прізвища Берестовскій. Хто це, що це? Це точно гідна заміна Пушкіну, який став головним символом русского міра й тригером перейменування? До того ж, крім пропонованої Берестовської, є вже вулиця Берестова і Береста. Чи не забагато однотипних назв?

6. КАНДИДАТИ НА ПРЕМІЮ ДАРВІНА
ВУЛИЦЮ ДАРВІНА НА ВУЛИЦЮ БАЙРОНА.
Яка логіка в рамках дерусифікація міняти одного англійця на іншого? Щоб що? Хіба що податися на премію Дарвіна.

7. РОСІЙСЬКИХ ДІЯЧІВ НА ПІДРОСІЙСЬКИХ КОЗАЧКІВ
Є три пропозиції на честь полковників 17 століття: Кондратьєва, Донця-Захаржевського і Перехрестова-Осипова.
З якогось дива пропонується перейменувати провулок Інститутський на провулок Кондратьєвський. Вулиця Кондратьєва вже є, для чого знищувати нагадування про педінститут, який був на цьому місці? Щоб ще раз віддати данину вірному слузі російського царя Герасиму Кондратьєву, який порвав грамоту гетьмана Виговського із запрошенням приєднатися до боротьби із московитами? Вшановувати одночасно переможця в Конотопській битві Івана Виговського й Герасима Кондратьєва, який стояв разом із московитами проти українського козацтва, не логічно. Однієї вулиці цілком достатньо. Або й забагато для такої постаті.
Такими ж сумнівними постатями є сумський полковник Перекрестов-Осипов і харківський полковник Донець-Захаржевський. Донець-Захаржевський відомий тим, що придушив антимосковське повстання в Харкові, очолив промосковські сили в Харкові й отримав від російського царя разом із Кондратьєвим царську грамоту з подякою за вірну службу та наданням різних пільг. Сумський полковник Василь Перекрестов-Осипов теж нічим особливим, крім боротьби за владу, вірну службу російському царю і величезним маєткам, для України не прислужився. Змінювати вулиці на їхню честь не бачу сенсу.

Заодно напишу, що вірними російському царю були не лише полковники Сумського полку, а й весь полк. Сумські козаки не підтримали українське військо в Конотопській битві, не підтримали й козаків-мазепинців під час Полтавської битви, не заступилися за катованих у Лебедині козаків, а залишалися вірними царю Петру І, ставка якого була в Сумах. У 1708 році сумські козаки брали участь у придушенні козацького повстання Кіндрата Булавіна. Пізніше сумські козаки топили в крові народне повстання у Варшаві. Та власне й сумські гусари, яких громадська думка визнала пособниками царсько-московського режиму й без жалощів простилася з пам’ятником гусару, це ті ж самі козаки Сумського полку, яких у 1765 році переназвали гусарами. Безперечно, переносити наші уявлення на життя минулих століть і ставити перед людьми минулого сучасні вимоги, антиісторично. Але й протягувати ці постаті та військові утворення в якості символів сучасності, гадаю, не варто.
Тому вважаю сумнівними пропозиції з увічнення підрозділів Сумського козацького полку, а саме пропозиції: вулиця Полкової сотні, вулиця Новоміської сотні та провулок Перекопської сотні. До того ж провулком Перекопської сотні хочуть назвати провулок Огарьова, який вже перейменований на Олексія Береста.

Сюди ж віднесу недоречні, на мій погляд, пропозиції: Осавульська вулиця та Підпомічницький провулок. Чому осавул, як обер-офіцерський військовий чин в козацьких військах російської імперії, має з’явитися на наших вулицях? А інші військові звання підросійських козаків теж увічнювати?

Що таке «підпомічницький», крім того, що його майже неможливо вимовити? Підпомічники – це бідні селяни, які забезпечували «справжніх» козаків зброєю, кіньми та провіантом. Пізніше російська влада записала їх у селяни. І яке це має відношення до України ХХІ століття, яка веде боротьбу з росією, яка прагне стати європейською країною, дивиться в майбутнє і формує його?
З цієї ж «опери» МАҐІСТРАТСЬКА ВУЛИЦЯ, яка має з’явитися в центрі (чомусь саме через Ґ). Де в нас зараз магістрат? Немає. Чи була така вулиця раніше? Не було. Просто комусь подобається таке слово, і він живе колоніальними реаліями й уявленнями 17 століття. Але, нагадаю, у нас ХХІ століття.

8. ТОПОНІМИ-ПРИКОЛИ
І наостанок про приколи, якими окремі експерти вирішили розважити себе й містян, яким потім жити на цих вулицях.
ВУЛИЦЯ ПАЛЯНИЦІ. А чому не Пампушки чи Книша? Чи Вареника? Або Холодцю з хроном?
ПРОВУЛОК ВЕРИЖИЦІ. Верижиця – це прикраса у вигляді ланцюжка. Археологічна знахідка. Слово походить від російського «веріґі» – ланцюги. Та й слово «верижица» на росії доволі популярний топонім, погугліть.
ПРОЇЗД МАНЕРГЕЙМА. Чому не Лінія Манергейма?
П.С. Чимось не вгодив експертам білоруський поет-класик Янка Купала, який розвивав і утверджував білоруську мову на противагу російському засиллю.

ВИСНОВКИ
Загалом укладений список пропонованих перейменувань є успішним наслідком двомісячної роботи експертної групи, яка працювала плідно й місцями конструктивно. Він дерусифікує й дерадянізує практично усі топоніми Сумської громади, а також уводить низку українських назв. Втім відсотків 20 пропозицій мені видаються не адекватними завданню й ситуації. Сподіваюсь, цей список буде прийнятий міським головою Олександр Лисенко та депутатами за основу, але частину сумнівних пропозицій вони звідти викинуть. І зусилля будуть докладені не для того, щоб зберегти імена Лушпи й Ковпака, а щоб під гаслом дерусифікації не проліз в міську топоніміку русскій мір 17 чи 19 століття або якісь інші недоречності.

Після оприлюднення списку цих пропозицій почнеться етап громадських обговорень. І сподіваюсь, що громадяни замість неконструктивних емоцій: «не на часі», «для чого це робити», «залиште нам Пушкіна, Лушпу й Інтернаціоналістів» вимагатимуть, щоб замість російських і радянських назв були затверджені українські, усім зрозумілі патріотичні й адекватні назви, які репрезентують сучасний український світогляд та остаточно сформують обличчя Сум як прикордонного українського міста.