Сто днів у Польщі

Мене звати Софія Лебедь, мені одинадцять років, я з міста Суми. У цій статті я б хотіла поділитися враженнями про мої сто днів проживання у Польщі.
Приїхали ми з мамою до Польщі 17 липня. Спочатку приїхали до Варшави, де нас зустріла бабуся, яка була вже тут більше року. Потім поїхали до міста Стараховіце. Перший день був для мене дуже важкий. Мене та матусю поселили до квартири, в якій були такі умови проживання, про які нас ніхто не попередив, але ми знайшли в цей же день нове, набагато привабливіше мешкання.
Перший тиждень пізнавали місцевість. Ходили по місту, в якому дуже багато зон відпочинку. В Стараховіцах є гарні парки з безліччю майданчиків та тренажерів. Також є озеро, в якому дуже чиста вода та багато різноманітних розваг на воді. Через деякий час мама написала пост у фейсбук – ми шукали репетитора з польської мови, бо вже скоро мало наступити перше вересня. Того ж дня до нас зателефонував пан, який повідомив, що може мене вчити польській мові безкоштовно. Ми безмежно вдячні за його допомогу. Я ходила на уроки до нього, а мій словниковий запас збільшувався щодня. Їздили ми також на екскурсію у Вонхоцк – це маленьке містечко, в якому є дуже старий монастир. Я таких ще ніколи не бачила, там була різна зброя, записки монахів тощо.

Літо швидко пролетіло, і настало перше вересня. Я дуже хвилювалася, бо ще нікого не знала. У школі було свято, всіх вітали з Першим вересня. Після промови директора ми пішли до класу. Там нам пані розповідала про розклад уроків, коли будуть підручники та показали нам нові шафки. Я була просто у захваті, тому що в Україні у нашій школі не було таких шафок. Наступного дня у новій школі мене прийняли тепло. Минуло два тижні і всьому класу повідомили, що можна поїхати у гори. Ми з родиною вирішили, що я поїду. Дев’ятнадцятого вересня з класом ми поїхали у Закопане. Їхали більше п’яти годин. Коли їхали, співали пісні, було так атмосферно, наче у якомусь фільмі. Приїхали у Закопане та відразу поїхали дивитися на гори. Піднімалися туди гірськолижним підйомником. Було дуже цікаво. Гори були такі гарні. Другого дня прокинулись та поїхали дивитися на кладовище. Там були могили 1848 року та навіть 1826 року. Далі поїхали у музей відомого лижника Каміля Стоха. В музеї розповідали, як він став відомим, що він робив для цього та як досягати своїх цілей. Коли їхали додому, знову співали пісні. Дорога була важка, але я неймовірно була задоволена цією поїздкою.

Ходити до школи спочатку було важко, а зараз я вже все розумію та маю подруг, навіть з трохи старших класів. Окрім польської школи, також роблю домашні завдання з української школи. Звісно, це важкувато, але я намагаюся все встигнути. Сумую за моєю школою, за моїм класом та моїми друзями. Але я продовжую з ними спілкуватися і отримую неймовірну підтримку від них. До речі, моя школа – № 24, і в ній найкращі вчителі та однокласники. Незважаючи на зайнятість у школах, я дуже полюбляю різноманітні заняття. І через це я вирішила ходити на танці, гімнастику, шахи, відвідую школу малювання, ще окрім цих гуртків маю двох репетиторів – з англійської мови та математики. Найбільше подобається гімнастика та заняття з англійської мови.
У жовтні наш вчитель запропонував поїхати до Кракова. Я звісно погодилася. Дев’ятого жовтня ми виїхали. Їхали декілька годин. Коли приїхали, пішли дивитися на різні палаци, там, де жили королі Польщі. Я побачила два палаци, на одному з них є золота корона. Ще були ми в костелі. Там було дуже гарно. Поблизу костелу були поні, на яких можна було покататися. Були також на такому риночку, на якому продавали різні сувеніри. Я купила сумку з Вавельським драконом та браслет із написом Краків. Увечері пішли до Краківської галереї. Там було чотири поверхи та багато різноманітних магазинів. Наступного дня ми вирушили до другого костелу, де захоронені королі Польщі та їх рідні. Далі пішли до печери, у якій, за легендою, жив дуже давно Вавельський дракон. Спускалися по сходах довго, а коли вийшли з печери, то відразу побачили дракона. Він був великий. Це було надзвичайно, коли з його рота з’явилося полум’я. Цей дракон був як справжній. Мені сподобалося це місто, хотіла б ще повернутися до Кракова.

Дуже люблю приймати участь у різних конкурсах та концертах. 12 жовтня був концерт у місті Кельце, де я виступала з піснею “Весняночка”. Отримала приз за участь: чашку з написом, диплом та багато цукерок. Я була задоволена.
Ще нещодавно приймала участь у конкурсі “Коти та песики”. Треба було зліпити та надіслати свою роботу. Я зліпила кролика, назвала його “Дитя природи”. За цей конкурс, на жаль, нічого не отримала. Та я не засмучуюсь і обов’язково наступного разу переможу. Зараз я ходжу до школи, відвідую різні гуртки, потужно вивчаю польську мову та проводжу час з родиною. Я задоволена своїм життям!

Софія Лебедь, Суми – Стараховіце