Справжній чоловік для своєї родини

Командир відділення 1-го зенітно-ракетного взводу зенітно-ракетної батареї зенітно-ракетного дивізіону 79-ї Миколаївської окремої десантно-штурмової бригади Сергій Клочков загинув за трагічних обставин від час виконання службових обов’язків під м. Авдіївка Донецької області.
Сергій Клочков, 29 років, с. Дорошівка Ямпільського району (02.04.1987 – 03.03.2017)
Маючі цілком мирну професію (закінчив Харківський університет будівництва та архітектури, факультет «Цивільне будівництво»), наприкінці березня 2016 року підписав контракт про проходження військової служби у Збройних силах України. Мати, Клочкова Надія Григорівна, була шокована рішенням сина: «Я проти війні і не підтримувала його рішення». Щоб не засмучувати матір, Сергій повідомив про підписання контракту, коли все було остаточно вирішено: «Хто, якщо не я?»
Для матері це було болюче питання, тому що Сергія та його двох сестер вона піднімала та виховувала сама. Батьки розлучилися, коли хлопцю було 3 роки.
Народився Сергій Клочков у с. Калюжне Лебединського району Сумської області. Через 6 років родина переїхала до с. Дорошівка Ямпільського р-ну. Молодша дитина у матері, він був і єдиним чоловіком у сім’ї. На його плечі лягли всі турботи по господарству. «Звичайна сільська дитина», – каже матір, – завжди допомагав на городі, копав картоплю, робив всю чоловічу роботу по господарству».
Через дорогу від хати Клочкових – ставок, тож Сергій був вправним рибалкою, часто з вудочкою стояв. Був дуже добрим: любив тварин і мав багато друзів – люди тягнулися до нього. Але, за словами Надії Григорівни, «не був білий і пушистий, завжди мав свою точку зору».
Грошей на навчання на військовій кафедрі родини не вистачило, тому після закінчення вишу Сергій пішов в армію на строкову службу. Проходив її у 8-му Чернігівському навчальному центрі Державної спеціальної служби транспорту, особовий склад якого у мирний час брав участь у будівництві сучасних автомагістралей та автомобільних мостів.
Після армії військкомат дав позитивну характеристику і хлопець працевлаштувався у Дергачівську виправну колонію №109 (Харківська область). Там Сергій пропрацював 2 роки. Колеги запам’ятали його добрим, щирим, надійним. Він завжди вболівав за справу, якою займався.
Коли підписав контракт, пройшов фахову підготовку у Житомирському навчальному центрі з підготовки, перепідготовки та підвищення кваліфікації особового складу для військових частин та підрозділів Високомобільних десантних військ Збройних сил України. Потім – служба у 79-й Миколаївський окремій десантно-штурмової бригаді. Поки не трапилася трагедія, родина навіть не знала, що Сергій знаходиться в зоні АТО. «Не хотів засмучувати, не обтяжував проблемами, був дорослий хлопець, – плаче матір, – запевняв, що за Мінськими домовленостями їх війська не будуть брати участь у бойових діях. Разом з тим казав, що завжди буде виконувати наказ».
Горе прийшло звідти, звідки його ніхто не чекав. Сергій Клочков загинув під час виконання службових обов’язків на лінії фронту під Авдіївкою, проте за обставин та причин, які досі до кінця не з’ясовані. Слідчі кваліфікували загибель військовослужбовця, як «нещасний випадок». Мати впевнена – його вбили.
За декілька днів до страшної звістки мама збиралася поїхати до сина, щоб подивитися, яке у нього життя, але 22 лютого 2017 року Сергій отримав важке поранення. Надію Григорівну повідомили телефоном тільки на наступну добу. За словами командирів, товариш по службі розбирав зброю у бліндажі і випадково вистрілів. Куля поранила Сергія, який відпочивав на другому ярусі ліжка.
Лікарі довго боролися за його життя. Перша операція – у Покровському шпиталі, потім гвінтокрилом – до Дніпра, де хірурги прооперували вдруге і підключили до апарату штучної вентиляції легень.
Однак врятувати його життя не вдалося. За словами матері, після другої операції син протримався ще 2 дні, був при свідомості і зміг назвати ім’я того, хто в нього вистрілів.
Ще одна загадкова смерть, ще одна родина має пройти багато інстанцій, щоб дізнатися правду. У матері питань більше, ніж відповідей. Вона досі не знає, чому її не повідомили відразу про поранення, де сина тримали цілу добу після поранення, чому його відразу не відправили до шпиталю, чому слідчі військової прокуратури не опитали його у шпиталі, коли син ще був живий і при свідомості. Зараз мама продовжує жити для відновлення справедливості і добивається справжнього розслідування.
Прощання з Сергієм відбулося у с. Дорошівка Ямпільського району. Кортеж з тілом загиблого військовослужбовця чекали у районному центрі. Ямпільчани, які хотіли віддати шану загиблому, вийшли на головну площу селища з прапорами та смолоскипами.
Похований Сергій Клочков на кладовищі у с. Дорошівка.
ВРЕЗ:
«Все нормально, все добре», – завжди казав Сергій під час телефонних розмов
“Панорама” №42