Сила новомодних течій

Автор – Олександр Хоруженко, директор Центра досліджень регіональної політики

І ось ми підійшли до центру української політики (хоча, хто знає, де в цьому дурдомі центр). Володимир Михайлович – це людина, яка може пропіариться навіть на хвості дохлої миші. Йому, по суті, без різниці, на чому піаритись. Головне в процесі викрикнути коронну фразу: “А про людей хто подумає?” Йому вдалося сконструювати образ близького до народу сільського інтелігента. Для цього раніше він навіть практикував сеанси доїння корів.

Але тепер постійні депутатські мордобої наскільки розхитали психіку Литвина, що він почав вірити в те, що “він спасе Україну”. І на кожному кроці тепер він бачить підтвердження цього сумнівного прогнозу. Бажання бачити себе одним із батьків нації – це давнішня хвороба спікера.
Такій самовпевненості могла б навіть позаздрити гламурна скандалістка Ксенія Собчак.
Апетит з часом збільшується, і ми ще почуємо голос вопіющого із політичного бардака, що “країні потрібен Литвин”. І йому знову хтось повірить. Такий талант не проп’єш.

Автор – Олександр Хоруженко, директор Центра досліджень регіональної політики