Школа витримки і театр абсурду

ПОНЕДІЛОК, 20 СІЧНЯ. Світ зустрічає нового президента США, тобто, очікує на зміни і намагається вгадати, якими вони будуть. Новий “начальник Америки” вже позиціонував себе великим гренландофілом, канадолюбом та захисником природних прав Панамського Каналу, але мені чомусь цікаво про Україну. Про нас з вами дідусь Трамп поки мовчить. Блогери, різні політичні оглядачі мовчати не можуть за визначенням. Парадокс – і росіянські, і наші вдаються до оптимістичних прогнозів. Перші натякають: “Трамп наш! Ось побачите, він хохлам допомогу перекриє, а європейці заради безпеки віддадуть все, що їм і так не належить!”. Наші ж твердять навпаки: “Нарешті росіянців приборкають, бо цей, новий, – він такий само рішучий, як і непередбачуваний!”. Словом, про майбутнє наразі – тільки ворожити. На кавовій гущі, на картах Таро чи на доміно. Боже, дай сили вистояти і розуму, аби не помилитися.

ВІВТОРОК, 21 СІЧНЯ. Суми сьогодні нагадують чудове місто Одесу, тільки до моря трошки далі. А температура у січні така сама, “плюсова”, сніг – дефіцит, проте вітру вистачає кожному мешканцю, ще й гостям є. Навіяно спілкуванням із знайомим одеситом. Між іншим, дуже розвеселився, коли я жартома запропонував йому називатись “одес’янином”, розповівши, про що дискутує наша культурна еліта. “Перлині біля моря” дісталось злегка більше, ніж нашому благословенному місту, та саме сьогодні увечері проскочив крізь ППО черговий безпілотник від росіянців. У глобальному політичному просторі чекають на кардинальні зміни, а у нас, на глибинному рівні, гнітюча стабільність.

СЕРЕДА, 22 СІЧНЯ. Безпілотник, як виявилось, цього разу нікого не вбив, тільки поруйнував будівлі. В “Арт-дворі”, на Воскресенській, 6 діти освоюють новий об’єкт, що належить музею “Причал Одіссея”. Так звані “Сходи чеснот” ведуть від грішної землі кудись у напрямку небес, тобто вгору. Насправді, до неба сходи не сягають аж ніяк, але, за задумом, це символ величі людського духу як такого, а також пам’ятник окремим людським ознакам: доброта, любов, доброчесність. Раптом вигулькнула ідея: влаштувати продовження сходів у зворотньому напрямку у вигляді шахти до темного світу, за сходини будуть злість, заздрість, жадібність і всяке таке. А що, доповнило б символіку! Чи про погане ми й так не забудемо?

ЧЕТВЕР, 23 СІЧНЯ. Спілкувався із знайомим волонтером, чоловіком, який вже встиг повоювати, тепер регулярно буває на передовій, до того ж, на різних ділянках. Приватно розповідав багато негативу – затримка виплат бійцям тероборони, ознаки корупції, непомірні апетити чиновників, незрозумілі кадрові переміщення у ЗСУ. Та й раніше чув-чував про те, що не сховаєш. Пригнічує, демотивує. Про українську корупцію знають і балакають геть усі, крім тих, хто має повноваження карати злодіїв. Не трактуйте як нагнітання негативу, це наслідок звички до похмурого абсурду.

П’ЯТНИЦЯ, 24 СІЧНЯ. Совався базаром, скуповувався та збирав матеріал для нового огляду цін на харчі. “Ой, яке все страшне!”, – казала одна жіночка. Продавці її зрозуміли і заспокоюють: “То воно не страшне, женщіна, то воно трошки дорогувате”. Саме це вона й мала на увазі, тому й злякалась. Сучасний базар навчає мужності і мінімалізму у бажаннях.

СУБОТА, 25 СІЧНЯ. Знов до Трампа. Вже тиждень, як потужний хор обізнаних і кмітливих доповідає, що і як він має робити. А він же, сердешний, ще навіть не сказав нічого конкретного й зрозумілого, невідомо навіть, чи хоча б надумав щось.

НЕДІЛЯ, 26 СІЧНЯ. Щоденник закриваю рано, в перші хвилини неділі. Вихідний. Тиждень був насичений, автор втомився. Всім добрим людям на добраніч і спокійного вихідного дня.